Говорячи про роботу з «дітьми вулиці» необхідно мати на увазі роботу з широким колом дітей, які вже на вулиці або можуть там опинитися і головною метою при роботі з даною категорією є переконати дитину, що життя на вулиці не має перспективи, і повернути в родину, в її природне оточення, де є можливість особистого зростання, освіти, самореалізації. Але це надзвичайно важко. «Одного разу спробувавши смак вулиці, вони вже не хочуть підкорятися жодним правилам встановленим у суспільстві.

Під час роботи з дитиною необхідно враховувати особисту думку дитини, тому, що вона має свободу вибору. Крім того дитина повинна мати можливість обирати місце проживання. Якщо вона не хоче повертатися в сім’ю, але згодна залишитися в притулку, її неможна змушувати повертатися додому, навіть, якщо на цьому наполягають батьки. Якщо дитина не хоче жити в одному інтернаті, але погоджується на інший, то це потрібно врах

РОЗДІЛ ІV Дослідно-експериментальна робота з “Дітьми вулиці”………………

4.1 Ставлення мешканців Івано-Франківська до проблем дитячої

бездоглядності та безпритульності

.

4.2.Профілактичні методики по роботі з даною категорією

4.2.Результати проведеного дослідження.

4.1.Ставлення мешканців Івано-Франківська до проблем дитячої

бездоглядності та безпритульності

(за підсумками соціологічного дослідження)

Центром політичного моніторингу та Центром соціальних досліджень Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника в період з 7 по 10 листопада 2008 року проведене соціологічне дослідження громадської думки жителів м. Івано-Франківська з питань дитячої безпритульності та бездо-глядності. Методом інтерв'ю опитано 400 респондентів віком від 18 років. Ви-біркова сукупність носила репрезентативний характер і відображала соціально-демографічні параметри населення міста (статистична похибка не перевищує 5%).

Мета дослідження:

•

•

•

•

Назагал проблема дитячої безпритульності та бездоглядності мас високу со-ціальну значимість, громадяни стикаються з нею у повсякденному житті. 87% опитаних відповіли, що зустрічаються у повсякденному житті з безпритульними та бездоглядними дітьми і лише 7% заявили про те, що ніколи їх не зустрічали.

Стосовно оцінки респондентами радикальності окресленої проблеми, то більшість вважають її достатньо гострою.

1 - проблема є дуже гострою, втрачено контроль держави; 2 - проблема гостра, але

знаходиться під контролем держави;. З - проблема існує, однак на сьогодні не с

гострою; 4 - проблеми не існує; 5 - мені байдуже; 6 - важко відповісти.

Рисі Розподіл відповідей на запитання „Як Ви вважаєте, наскільки

гострою для України є проблема бездоглядності та безпритульності дітей?" (у %)

Абсолютна більшість респондентів - 81% вважають гострою проблему дитячої безпритульності та бездоглядності, причому 57% з них вважає, що при надзвичайній гостроті втрачений контроль держави за її подоланням. Лише 9% не вважають дану проблему гострою і 1% вважають, що проблеми не існує, а 1,5% байдужі до неї взагалі. Таким чином для більшості респондентів проблема дитячої безпритульності та бездоглядності є гострою а, значить суспільно-зна-чимою, лише десята частина опитаних байдужі або не визначились стосовно неї.

Розглядаючи явище дитячої безпритульності та бездоглядності, не можна обминути ставлення громадян до самих безпритульних та бездоглядних дітей. Це визначає ціннісні орієнтації самих громадян та готовність прийти на допомогу дітям, обділеним батьківською увагою.

Рис.2

Розподіл відповідей на запитання „Яке із наведених нижче тверджень

найкращим чином відображає Ваше ставлення до дітей сиріт та дітей, які

залишились без батьківського піклування і виховуються в інтернатних закладах

та безпритульних дітей? " (у %)

і 48%

43%

1,50% 4% 3,50%

ізі в2азп4 ¦'.

І - я співчуваю цим дітям і допомагаю їм чим можу; 2 - я співчуваю цим дітям,

але нічим не можу допомогти; 3 - мені вони байдужі і не викликають співчуття;

4 - вони викликають у мене негативні емоції, оскільки в більшості випадків вони

схильні до хуліганства та правопорушень; 5 - важко відповісти.

Майже для половини опитаних - 48% характерна цілісна активна позиція по відношенню до дітей позбавлених батьківської турботи: вони не тільки співчувають їм, але і допомагають в межах своїх можливостей. Трохи менше -43% обмежується лише співчуттям, не вважаючи можливим для себе надати їм яку-небудь допомогу. Це ті респонденти, які вважають піклування про безпри-тульних та бездоглядних дітей виключно завданням держави. Тільки у 4% рес-пондентів такі діти викликають однозначно негативні емоції, бо вони бачать в них загрозу власній безпеці та громадському порядку. Стабільним є відсоток тих, що байдуже ставиться до означеної проблеми - 1,5%. Проте при конк-ретизації можливих дій щодо безпосередньої підтримки безпритульній дитині, спостерігається збільшення тих, хто готовий надати допомогу. Коли пропонуються конкретні способи допомоги дітям, то вже 67% респондентів готові надати матеріальну допомогу продуктами, одягом або грішми, а 11% готові, якщо це можливо, завести дитину до закладу соціального захисту.

Рис.З

Розподіл відповідей на питання: „Якщо до Вас звернеться з певним проханням
І безпритульна дитина, що Ви зробите?" (у %)

1 - допоможу продуктами, одягом тощо; 2 - допоможу грішми; 3 - якщо можливо,

заведу дитину до закладу соціального захисту; 4 — повідомлю відповідні органи;

5