відділок міліції, приймальник-розподільник тощо; 7 - проігнорую звернення, щоб

вона не відчувала підтримки на вулиці; 8 - проігнорую звернення, бо такий спосіб

життя її влаштовує; 9 - важко відповісти.

Назагал близько 11% респондентів готові вдатися до морального впливу по відношенню до безпритульних дітей чи доправити їх в правоохоронні органи. Така ж кількість висловлює повну байдужість до таких дітей навіть коли апе-люють особисто до них. Таким чином, більшість респондентів готові до реаль-них дій по відношенню до бездоглядних та безпритульних дітей в тому ви-падку, коли виникає конкретна життєва ситуація, переважає прагнення надати посильну матеріальну допомогу. Аналізуючи інші види реакції респондентів на прохання безпритульної дитини надати їй допомогу, слід зазначити, що досить небагато тих, хто намагається вирішити проблемну ситуацію, звернувшись до відповідних державних установ. Тільки 11% опитаних висловили намір завести дитину до притулку для неповнолітніх чи центру денного перебування дітей. Таким чином опитані продемонстрували небажання співпрацювати з тими дер-жавними органами та установами, які повинні вирішувати проблеми безпри-тульних дітей.

Одна із причин цього, на нашу думку, недостатня поінформованість гро-мадян про ті служби, що працюють в місті і до яких можуть звернутись діти за отриманням допомоги. Лише 26% опитаних назвали одну або декілька службу, що займається проблеми бездоглядних та безпритульних дітей.

Найбільше згадувань стосувалось Служби у справах дітей, релігійної ор-ганізації „Карітас" та управління в справах соціального захисту населення.

Стосовно причин, що на думку опитаних приводять до виникнення та існування дитячої бездоглядності та безпритульності, то домінуюче місце займають не соціально-економічні, а психологічні та морально-етичні. На нашу думку, респонденти не вважають сьогоднішню соціально-економічну ситуацію в Україні кризовою та вважають, що при всіх суспільних негараздах, майже кожна сім'я може знайти можливість створити умови для проживання та розвитку дітей.

Рис.4 Розподіл відповідей на питання: „Що, на Вашу думку, є основною причиною дитячої бездоглядності та безпритульності дітей? (виберіть три позиції) (у %)

1 2 3 4 5 6 7 8

1 - соціально-економічна ситуація в країні; 2 -бездуховність суспільства;

З - неефективність державної влади; 4 - низька активність благодійних та релігійних

організацій; 5 - втрата окремими батьками людської гідності та морального

обов'язку; 6 — руйнування сімейної структури суспільства; 7 - насильство та

антисоціальні прояви у сім'ях; 8 - прагнення дітей до особистої свободи.

Більшість респондентів вважає основними причинами, що породжують безпритульність та бездоглядність дітей ціннісні характеристики самих дітей (прагнення дітей до особистої свободи) - 75% відповідей та втрату окремими батьками людської гідності та морального обов'язку - 61%. Соціально-еко-номічна ситуація в країні та насильство і антисоціальні прояви у сім'ях отри-мали відповідно 44% і 43% відповідей опитаних. Неефективність державної влади у вирішенні цієї проблеми вбачають лише 35% респондентів. На нашу думку, такий підхід пояснюється тим, що основні причини виникнення проблеми безпритульності та бездоглядності дітей опитані бачать у сфері міжособистісних відносин та втраті моральних орієнтирів окремими батьками. Проведене дослідження дає підстави зробити ряд узагальнень: * більшість респондентів розглядають проблему безпритульності та без-доглядності дітей гострою та соціально значимою, причому її державне регулювання вважається недостатнім. Лише менше 3% опитаних байдужі чи заперечують її.

зо

•

•

•

На нашу думку, надзвичайно важливо підвищити рівень поінформованісті населення міста про завдання та особливості діяльності всіх державних, гро-мадських та благодійних організацій, які займаються проблемами безпритуль-ності та бездоглядності дітей. Необхідно довести до свідомості кожного гро-мадянина, яким чином він може особисто допомогти дітям, обділеним батьків-ською турботою та суспільною увагою.

Висновки до четвертього розділу

Метою нашої дослідно-експериментальної роботи з “Дітьми вулиці”було

вивчити ставлення івано-франківців до дитячої безпритульності та бездоглядності ми вивчили і проаналізували відношення людей до безпритульних дітей

визначили рівень розуміння причин явища дитячої безпритульності та бездоглядності;

встановили рівень поінформованості стосовно існуючих в місті органі-зацій (установ), в які можуть звернутись діти за отриманням допомоги.

Назагал проблема дитячої безпритульності та бездоглядності мас високу со-ціальну значимість, громадяни стикаються з нею у повсякденному житті тому більшість не залишаються байдужими до таких дітей. Також ми провели дослідження метою якого було дізнатися чи обізнані учні по даній проблемі. Ми досягли поставленої мети провівши дослідження в школі №12 і в притулку для неповнолітніх. Провівши паралель про обізнаність простих учнів і дітей які вже були на вулиці.

Дізналися що більш обізнаними є діти в притулках.

ВИСНОВКИ

Отже, вивчаючи проблему «Діти вулиці» ми працювали за поставленими завданнями. Насамперед ми вивчили статистику яка зазначає кількість «Дітей вулиці» це 130.000 тис. дітей які живуть на вулиці в Україні безпритульні, самотні та бездоглядні...

1. Слідом за статистикою ми визначили поняття і суть даної проблеми і дізналися що дітьми вулиці можуть бути різні категорії дітей, а не тільки діти з малозабезпечених сімей. Дізналися, що проблема дитячої безпритульності та бездоглядності не нова для України. На думку вітчизняних учених, безпритульність є відображенням політико-економічного й культурного станусуспільства, закономірним наслідком криз перехідного етапу розвитку країни. До "дітей