Асоціальна група організована за принципом підпорядкування з чітко визначеною роллю кожного підлітка, що стоїть на тому чи іншому ступені ієрархії. Те, що має право робити лідер або його наближені, не має права навіть спробувати “шістка” - найзневажуваний підліток, що знаходиться на найнижчому ступені ієрархії. З іншого боку, група забезпечує захист усіх своїх членів від нападів представників інших аналогічних груп, жорстоко караючи образників (звідси, наприклад, бійка “стінка на стінку”). Як правило, такі угрупування мають кожне свою територію (подвір'я, горище, вулиця, підвал, інколи навіть район міста), яка ревно оберігається від посягань інших груп, з якими вони найчастіше знаходяться в конфлікті.

Асоціальність подібних угрупувань, яка не завжди проявляється в діях, завжди відображається в моральних цінностях і нормах. Там лідирують або фізично сильні підлітки, або енергійні та інтелектуально розвинені, які спираються на фізичну силу молоінтелектуального наближеного (“дебільного ординарця”). Цінується наглість, жорстокість, агресивність. Характерна некритичність до думки лідера та його підручних, легка індукція емоцій, думок та станів, тобто, коли висловлена кимось (з тих, хто знаходиться на вищому ступені ієрархії) думка або висловлене почуття миттєво передається іншим членам групи, без переосмислення отриманої інформації. Основний стиль проводження часу такої групи - беззмістовна активність [38,с.6-7].

Природно, що асоціальне угрупування формується з так званих “важковиховуваних” підлітків і дітей, які не зуміли нормально адаптуватися у школі і сім'ї. Тут вони знаходять розуміння, емоційну підтримку, відчуття своєї значущості, що робить особливо привабливим (а може, і життєво необхідним) спілкування з такими ж “вигнаними з суспільства” як і вони.

Однак і цілком благополучні, на перший погляд, підлітки також можуть потрапити в цю групу, хоча і за іншими причинами: у відповідь на жорстку регламентацію їх поведінки батьками; з метою отримання інформації, яка звичайно приховується від них дорослими; в силу інерції (коли підліток приходить у групу слідом за однокласником-“вигнанцем”, оскільки товаришує з ним з дитячого садка); внаслідок відсутності інших, більш прийнятних для нього форм дозвілля та середовища спілкування тощо. Як буде надалі складатися доля підлітка, наскільки сильним буде вплив на нього асоціального угрупування, залежить від багатьох факторів, але перш за все від особистості самого підлітка та від особливостей його психічного розвитку [7,с.48].

Враховуючи велику значущість спілкування в юному віці, можна впевнено вести мову про те, що вибір підлітком життєвого шляху багато в чому залежить від того, в яку групу він потрапляє. Інколи буває, що тільки місце проживання та навчання штовхає підлітка в коло впливу асоціального угрупування. Із-за інтелектуальної та соціальної незрілості він швидко уступає психологічному впливу її лідера, починає у всьому наслідувати звичаї та норми поведінки, прийняті тут, тільки тому, що “всі так роблять”. Чим менше індивідуалізована свідомість підлітка, чим слабкіший його зв'язок з батьками і чим яскравіше виражена реакція емансипації, тим більше вірогідності, що таке асоціальне угрупування стане для нього референтним, тобто найбільш значущим, таким, що скеровує всю його поведінку [35,с.52].

Уміння правильно оцінити тип групи, свою потребу у спілкуванні з цими людьми, своє місце у групі - важлива риса дорослості, дорослості, якої ми прагнемо.

1.2 Права дітей, які живуть і працюють на вулицях України.

Проблеми дитячої безпритульності та бездоглядності - це віддзеркалення молітико-економічних негараздів перехідного етапу розвитку суспільства, це сукупність великих трагедій, які зазнають маленькі громадяни нашої країни. Нони опинилися на вулиці у період формування світогляду, цінностей, життє-вих орієнтирів, соціальних навичок.

Сьогодні на території області жодне відомство не мас точної інформації про кількість безпритульних і бездоглядних хлопчиків і дівчаток, державна ста-гистика наводить лише дані про вихованців притулків для неповнолітніх. За-галом ситуація навколо явища бездоглядності дітей характеризується від-сутністю очевидних позитивних результатів - кількість дітей вулиці фактично не зменшується - і продовжує розвиватися за своїми принципами і законо-мірностями.

Однією із головних причин бездоглядності і безпритульності дітей є криза сім'ї: ослаб її авторитет і виховний потенціал, руйнуються традиційні моральні норми, втрачаються людські цінності, збільшується кількість дітей, що по-страждали від жорстокості батьків, психічного, фізичного і сексуального насильства, занедбаних, виснажених, знедолених.

Згідно зі ст. ст. 21, 51, 52 Конституції України держава гарантує охорону дитинства, утверджує, що всі діти рівні в своїх правах незалежно від їх походження, що будь - яке насилля над дитиною карається законом.

Проте проблема бездоглядності та безпритульності неповнолітніх, яка при-зводить до зростання рівня підліткової злочинності, жорстоке поводження з дітьми в нашому суспільстві все ж існують.

Законодавством визначено, що здійснення соціального захисту дітей, а також питання дитячої безпритульності і бездоглядності покладається на органи і служби, перелік яких є вичерпний, зокрема, комітет у справах сім'ї та молоді, служби у справах дітей, загальноосвітні школи та професійні училища соціальної реабілітації органів освіти, центри медико - соціальної реабілітації неповнолітніх органів охорони здоров'я, притулки для неповнолітніх, кримі-нальну міліцію у справах дітей органів внутрішніх справ, приймальники - роз-подільники для дітей органів внутрішніх справ, виховно - трудові колонії.

Прокуратура відповідно до ст. 1 Закону України „Про прокуратуру" та Конституції України, здійснює нагляд, як вид державної діяльності, спря-мований на забезпечення додержання і правильного застосування законів. Роль прокуратури щодо захисту прав і законних інтересів неповнолітніх визначається статтею 5 Закону України „Про прокуратуру", в їх основі лежить пра-возахисна діяльність, яка проявляється у виявленні порушень прав і законних інтересів дітей і підлітків, під час перевірок виконання законів, які проводяться прокурорами