Діагностика готовності дитини до навчання в школі є одним із головних видів профілактики можливих труднощів в адаптації до школи в навчання й розвитку. У дітей із низьким рівнем готовності до навчання набагато важче і триваліше проходить період адаптації, пристосування до школи, у них набагато частіше проявляються різні труднощі навчання.

Не менш важливим є вплив стилю педагогічного спілкування на психологічну адаптацію дитини.

Стиль спілкування педагога з першокласниками, говорить про психологічну підготовленість учителя до роботи з ними. Вона зазначає, що вчитель у своїй роботі повинен тримати орієнтир на доцільний стиль взаємин з учнями, допомагати дитині успішно адаптуватися до шкільного життя.

Учителю слід віддавати пріоритет гуманістичним, демократичним принципам управління навчально-виховним процесам, оскільки вони повною мірою забезпечують успішний перебіг процесу адаптації. Завдяки демократичному стилю спілкування створюються умови для різнобічного і повноцінного розвитку особистості. Формування оптимістичної Я-концепції на високих духовних засадах. Діти, які виховуються в умовах демократичного стилю, вчаться самостійно обирати найдоцільніші, зручні для себе і для інших, цікаві форми виконання завдань, вони привчаються до

пошуків, творчості, оригінальних рішень, не боячись помилитись, оскільки розраховують на взаєморозуміння з боку вчителя та однокласників. І саме за керівництва у демократичного стилю в учні розвивається почуття власної відповідальності, прагнення до шляхетної моральної поведінки у школі й поза нею.

Корекційна робота з дезадаптованими молодшими школярами.

Шкільна дезадаптація – це утворення неадекватних механізмів пристосування дитини до школи у формі порушень навчання і поведінки, конфліктних відносин, психогенних захворювань і реакцій, підвищеного рівня тривожності, викривлень зовні не появляються, але дитини досить боляче переживає всі шкільні проблеми (це супроводжується тривогою, відсутністю апетиту та розладам сну), тобто в неї спостерігають реакції як активного, так і пасивного процесу. Це може виявитися у настороженості, невпевненості, плаксивості без причин.

Тому знаходження шляхів подолання шкільної дезадаптації є важливою і актуальною проблемою для теорії і практики педагогічної науки. Окрім здійснення профілактичних заходів важливе значення має корекційна робота з дезадаптованими дітьми. Ефективними формами корекції дезадаптації є корекційні програми для школярів.

Профілактика і корекція емоційної дезадаптації містить у собі три змістовних блоки: психологічну профілактику, консультування батьків, учителів і власне корекційну роботу з емоційно дезадаптованими школярами. Перевага надається роботі з батьками й учителями, оскільки залучення значущих дорослих призводить до найбільшого позитивного ефекту.

У роботі з учителями потрібно використовувати лекції, семінари, психолого-педагогічні консиліуми, “круглі столи”, а також спеціально створені тренінги педагогічного спілкування.

Корекційна робота з дезадаптованими молодшими школярами повинна бути спрямована на розвиток та вдосконалення комуніка-тивних навичок, уважності, просторових уявлень, формування розумового плану дій та мовленнєвих функцій, розвиток продуктивності психічної діяльності.

Групові заняття проводитися в ігровій формі та включаюти методики, що сти-мулюють розвиток дитини як у сфері взаємин, так і в пізнавальній діяльності. Ігрова діяльність повинна навчати дитину керувати власною поведінкою та через взаємодію з іншими розширює її рольовий репертуар. Спілкування в групі розширювати межі бачення дитиною власних можливостей через відбивання дій інших та з іншими. Створення ситуації успіху виявляти здатність дитини до самоактуалізації та ефективнішого засвоєння знань. Найбільш привабливі - рольові ігри. Але найслабшим ланцюжком у дітей, які відчувають труднощі у школі, є розвиток мовлення. Цим дітям важко висловлювати власні думки та почуття, звертатися до інших, отри-мувати зворотний зв'язок. Для розвитку мовлення зазвичай використовують такі прийоми: розігрування відомих казок та створення власних із подальшим їх розі-груванням, створення детективу, розігрування сценок із життя дитини. Вдоскона-лення спонтанного мовлення дитини сприяє формуванню мисленнєвих операцій, логічних умовиводів.

При плануванні і проведенні занять із дітьми молодшого шкільного віку, які мають труднощі в адаптації, слід враховувати деякі принципи організації корекційно-розвивального процесу:

1. Ускладнення поставлених завдань: від спільного виконання завдання з до-кладним інструктажем до творчих, самостійних робіт (учням пропонують пра-цювати самостійно або придумати подібне завдання).

2. Проведення занять із використанням матеріалу, близького до навчальної програми. Це забезпечує їх вищу ефективність, оскільки дає можливість здій-снювати трансляцію вмінь та навичок, отриманих на корекційних заняттях на уроці.

3. Використання ігрових методів і прийомів роботи, що містять елемент зма-гання. Для цих дітей ігровий мотив найчастіше є провідним, а рівень навчальної та шкільної мотивації достатньо низький. Крім цього, постійні невдачі у школі спри-яють формуванню або заниженої самооцінки, або, навпаки, неадекватно завище-ної (як захисний механізм). Дітям із низькою самооцінкою ігровий характер занять допомагає позбавитися страху

щодо можливих невдач, а групові завдання та вправи з елементом змагання дають змогу учням із завищеною самооцінкою отримати зворотний зв'язок щодо їхніх можливостей.

4. Застосування системи штрафів та заохочень.

Цей принцип - хороший засіб виховання організованості, зібраності дій та відповідальності за результат власної або командної роботи. Заохоченням може бути «зірочка», а штрафом - «ворона» («ловив ґав», тобто був неуважний, часто відволікався), що їх отримує учень. Наприкінці кожного місяця підраховують кількість «зірочок» та «ворон» у кожного учня.

5. Чергування рухливих та малорухливих завдань і вправ, застосування фізкультхвилинок. Чергування письмових та усних форм роботи.

Ця умова є обов'язковою під час роботи з такими дітьми, оскільки дає їм мож-ливість розподілити власну енергію і сприяє зняттю втоми й підвищенню пра-цездатності.

6. Використання вправ на перевірку уважності.

Цей прийом застосовується з метою організації уважності та встановлення зворотного зв'язку з учнями. Це можуть бути запитання на кшталт: «Хто мене по-чув - покажіть великий палець»; або використання контрольних карток: «Увага!», «Тиша!», на яких зображені різні символи,