Основні принципи проведення ефективного заняття.

Принцип добровільної участі дитини у виконанні завдань. Якщо дитина вперто не хоче брати участі в будь-якій діяльності, не слід її примушувати. Нехай спосте-рігає за ходом заняття або займається якоюсь цікавою для неї справою і не заважає іншим.

Принцип творчого співробітництва. Важлива умова його реалізації - відчуття дітьми поваги до думки кожного, психологічна захищеність від критики та приниження. На це працює відсутність зразків, які неодмінно потрібно наслідувати, єдино правильних відповідей, стандартів досягнень, бальних оцінок. Потяг до творчої активності підтримується (стимулюється) технологією проведення занять, змістом розповідей, прийомами театралізації й розминками.

Принцип саморозкриття. Учитель забезпечує кожному учневі можливість ви-явити його справжні почуття, переживання, думки, а не засвоєні зразки поведінки. Проте педагог повинен врахувати, що учнів молодшого шкільного віку легко спонукати до саморозкриття, і обережно користуватися цим принципом. Отже, обговорювати всією групою можна лише факт наявності в дітей тих чи інших переживань. Особисті проблеми треба обговорювати наодинці. Якщо діалог на-одинці стає емоційно значущим для якоїсь дитини, то заплановане для всього класу завдання слід перенести на наступне заняття, а решті дітей запропонувати самостійну роботу.

Принцип індивідуального підходу. Необхідно враховувати рівень можливостей і реальних досягнень учня, ступінь відкритості у спілкуванні.

Принцип коректної педагогічної оцінки. Насамперед оцінювати потрібно не особистість учня, а його дії та їх результат. Зрозуміло - не в балах. Це має бути вербальне, інтонаційне, мімічне виявлення зацікавленого й поважного ставлення до того, що учень сказав, намалював, показав...

Педагог може виявити здивування («Як ми не звернули на це увагу раніше?»), захоплення («Дуже цікаво!»), згоду («Так, я з вами згодна»), сумнів і прагнення обміркувати («Судження цікаве, але потрібно подумати»), намір уточнити («Чому ти так вважаєш?»). Категоричні оцінні судження («Тільки це правильно!»), що однозначно трактують за принципом добре - погано, недоцільні. По-перше, тому що багато питань, які обговорюються на заняттях, не мають однозначної відповіді. Багато у висловлюваннях і проявах дітей - суто індивідуальне і не може бути прогнозованим. По-друге, ці заняття спрямовані на уточнення дитиною своєї думки, свого почуття, своєї оцінки.

Принцип доброзичливості однокласників. Усі стосунки між дітьми мають бути приязними. Будь-які передумови завдання комусь із учнів психічних травм не-припустимі.

Висновки

Отже, аналіз проблеми дезадаптації дає можливість виділити найважливіші чинники, що впливають на успішність процесі адаптації до школи:

-

-

-

-

-

-

Перехід від дошкільного дитинства до систематичного шкільного навчання, практично у жодної дитини не відбувається плавно. За умови нормального розвитку цю перебудову дитина переносить відносно легко. Однак учні з дисгармонійним розвитком (діти ризику шкільної дезадаптації) вже на першому етапі шкільного життя відчувають специфічні труднощі , які з часом поглиблюються. Допомогу у їх подоланні повинні надати вчитель, соціальний педагогог, психолог.

Практичне дослідження впливу зазначених чинників на процес адаптації учнів до школи є необхідною умовою розвитку продуктивної активності та творчості дитини. Вивчення цих показників відкриває можливості розробки стратегії індивідуалізації навально-виховної роботи з дітьми та соціально-педагогічних рекомендацій щодо подолання різних форм дезадаптації в молодших школярів. Це є актуальним завданням сучасної школи, робота якої спрямована на гармонійне формування особистості, створення сприятливих умов для самореалізації кожної дитини. А також допомогти дезадаптованій дитині нейтралізувати патогенний вплив соціуму, полегшити ії адаптивне самосприйняття й самоствердження у ситуації шкільного життя. На мою думку, надзвичайно велике місце в процесі шкільної адаптації молодших школярів належить значущим дорослим і саме сім’ї. Тому велике значення в профілактиці труднощів адаптації має поглиблена індивідуальна та групова психологічна консультація на основі тестування і спостереження ще на етапі вступу дитини до школи. Батькам необхідно давати рекомендації з урахуванням індивідуальних особливостей дитини. При перших ознаках дезадаптації необхідно проводити індивідуальну роботу з батьками про можливі шкільні труднощі дитини, а також про шляхи надання допомоги з їх сторони.

Отже, розуміння та підтримка в складних ситуаціях створюють почуття захищеності, внутрішнього комфорту в першокласників.

Можна підтвердити, що на соціальну адаптацію молодших школярів найбільше впливає вчитель. Він є дуже важливою людиною в житті

першокласника. І його ставлення має дуже велике значення для дітей. Вчителю та вихователю необхідно вміти розуміти причини неадекватної поведінки дитини. Доброзичлива атмосфера в класі, цілеспрямовані виховні завдання та ігри, у яких дитина вчиться виявляти себе і з повагою ставиться до інших, допоможуть швидше адаптуватися в шкільному колективі.

Виходячи з цього, вчителю слід постійно дбати, щоб у кожного учня складалася повновартісна життєва перспектива.

У своїй роботі вчитель повинен орієнтуватися на доцільний стиль взаємин з учнями, оскільки існує пряма залежність між стилем спілкування вчителя і особливостями перебігу соціальної адаптації молодших школярів. Наприклад, демократичний стиль управління навчально-виховним процесом побудови спілкування і взаємин учителя з учнем забезпечує успішність процесу адаптації, створює найкращі умови для повноцінного розвитку особистості.

Тому соціальний педагог та психолог, на нашу думку, проводячи консультації для вчителів початкових класів, повинен особливо звертати їх увагу на такі моменти.

·

·

·

·

·

·

Отже, вступ дитини до школи, перехід від сімейного виховання