Дипломна робота

Зміст

Вступ.........................................................................................................................3-9

Розділ 1. Розвиток мовленнєвої діяльності на уроках читання як основна складова культури мовлення молодших школярів ……………………………..10

1.1. Систематизація попередніх умінь і навичок у розвитку зв’язного мовлення молодших школярів……………………………………………………………10-23

1.2. Характеристика читання як виду мовленнєвої діяльності…………...…23-32

Висновок до розділу 1…………………………………………………………32-33

Розділ 2. Теоретико-практичні основи науково-методичного доробку вчителів-новаторів…………………………………………………………………….…….34

2.1. Методична складова уроків читання як необхідний фактор формування мовленнєвих умінь і навичок учнів початкових класів ……………………34-41

2.2. Вивчення, аналіз та узагальнення педагогічного досвіду з окресленої проблеми ………………………………………………………………………41-49

Висновок до розділу 2.............................................................................................49

Розділ 3. Експериментальне дослідження формування культури зв’язного мовлення молодших школярів на уроках читання у початковій школі ……….50

3.1. Організація і зміст експериментального дослідження …………………50-67

3.2. Перевірка ефективності розвитку зв’язного мовлення молодших школярів в експериментальному дослідженні…………………………………………......67-76

Висновок до розділу 3………………………………………………………..76-77

Загальні висновки……………………………………………………………..78-81

Додатки………………………………………………………………….…….. 82-92

Список використаних джерел………………………………………………..93-99

Вступ

Навчання української мови, як зазначається у Концепції мовної освіти 12-річної школи, має бути передусім націлене на відродження й подальший розвиток української мови на всьому терені України, формування мовної особистості як гаранта забезпечення й подальшого розвитку національної культури й державності [71, с. 4].

Виконати поставлене завдання можливо лише за умов реалізації усіх змістових напрямів шкільного курсу рідної мови - комунікативного, мовознавчого, культурологічного. У сучасній науково-методичній літературі знаходимо різноманітні технології навчання, відповідні методи й прийоми, використовуючи які вчитель досягатиме високого рівня якості уроків, продуктивного використання навчального часу, перетворення класу в справжню педагогічну майстерню.

Уміння говорити здавна привертало увагу людства. Про це яскраво свідчить народна педагогіка, в якій питання мови й мовної підготовки людини посіло одне з центральних місць. Ідеї народної педагогіки щодо розвитку усного мовлення передували багатьом науковим методичним рекомендаціям, які викладено в працях відомих педагогів і лінгвістів. Відомо, що основним і найважливішим показником рівня культури людини, її мислення, інтелекту є мовлення. Воно з’являється вперше в ранньому дитинстві у вигляді окремих слів, які ще не мають чіткого граматичного оформлення, але поступово воно збагачується й ускладнюється. Як писав академік В. Виноградов, «… висока культура усного й писемного мовлення, добре знання і чуття рідної мови - найкраща опора, найвірніша підмога й найнадійніша рекомендація для кожної людини в її суспільному житті і творчій діяльності» [26, с. 47].

Питання культури мовлення молодших школярів займає вагоме місце у ланці початкової освіти. Однак, практика вивчення рідної мови в сучасній школі свідчить, що увага до проблем розвитку зв’язного мовлення учнів початкових класів не знаходить достатнього висвітлення у процесі педагогічної роботи. Часто це перетворюється в нудне і незрозуміле для дитини заучування сухих мовних категорій.

Культура мовлення – це оволодіння нормами усного і писемного літературного мовлення, а також уміння використовувати мовленнєві засоби в різних умовах спілкування, відповідно до мети і змісту мовлення.

Поняття «культура мовлення» містить:

а) правильність мовлення;

б) мовленнєву майстерність.

В процесі наукового дослідження було виявлено такі етапи розвитку культури мовлення учнів початкових класів:

1. Виявлення та систематизація попередніх умінь та навичок молодших школярів.

2. Формування активного словника учнів початкових класів на уроках читання.

3. Розвиток зв’язного мовлення засобами літератури.

4. Практичне використання різних видів роботи з метою удосконалення мовленнєвої діяльності учнів початкової школи.

Актуальність обраної теми зумовлена тим, що у програмі середньої загальноосвітньої школи зазначається, що розвиток культури мовлення - це принцип у роботі з читання, граматики і правопису. Робота над правильною вимовою, чіткістю й виразністю усного мовлення, над збагаченням словника, правильним і точним вживанням слова, над словосполученням і зв’язним висловленням, над орфографічно грамотним письмом має стати основою кожного уроку [80, с. 24].

Робота з розвитку мовленнєвої кудьтури молодших школярів включає такі напрями:

- вдосконалення звуковимови учнів і підвищення їхньої вимовної культури;

- збагачення, уточнення й активізація словникового запасу молодших школярів;

- уміння вживати слова у властивому для них значені, користуватися виражальними засобами мови залежно від ситуації і мети висловлювання;

- послідовно і логічно викладати думки;

- удосконалення граматичного ладу мовлення дітей;

- оволодіння нормами українського літературного мовлення;

- засвоєння найважливіших етичних правил спілкування.

Перелічені напрями роботи з розвитку зв’язного мовлення становлять основу для формування в молодших школярів умінь сприймати, відтворювати й будувати зв’язні висловлення різних типів і стилів.

Мета дипломної роботи полягає у виявленні засобів формування культури мовлення учнів на уроках читання в початковій школі.

Досягнення поставленої мети передбачає виконання конкретних завдань:

1) проаналізувати педагогічну та методичну літературу з проблеми дослідження;

2) виявити сутність та етапи розвитку культури мовлення молодших школярів;

3) визначити можливості уроків читання в поглибленні та розширенні практичних умінь у розвитку мовлення молодшого школяра;

4) експериментально перевірити ефективність запропонованих видів роботи у формуванні мовленнєвих навичок на уроках читання.

Об’єкт дослідження — формування культури мовлення молодших школярів через удосконалення навичок читання.

Предмет дослідження — методичне забезпечення процесу розвитку зв’язного мовлення учнів початкових класів.

Необхідність навчання дітей зв’язно висловлювати свої думки названо терміном «зв’язне мовлення», який закріпився в методиці викладання мови у початкових класах. Під цим терміном розуміється процес, діяльність мовця, послідовний усний чи письмовий виклад думок, знань. Наслідком такої діяльності стає текст — сукупність взаємопов’язаних самостійних речень, об’єднаних спільним предметом (темою) й основною думкою висловлювання за допомогою мовних (лексичних, граматичних та інтонаційних) засобів. У методиці ці два поняття – зв’язне мовлення і текст – стоять поряд.

На розвиток зв’язного мовлення, на формування комунікативних умінь значною мірою впливає художній текст, який збуджує емоції, збагачує думку. Розвиває уяву, що є обов’язковою ознакою творчого мислення. «Художній текст є системою образів, які на тлі загальновживаної нейтральної