Особливе значення для розвитку мови має перехід учнів 2-4-х класів до літературного читання. Після пояснювального читання в 1-2-х класах, метою якого є насамперед удосконалення техніки читання і розширення кругозору, діти переходять до ознайомлення з книгою як літературним художнім твором [22, с. 12]. До цього вони готуються і на уроках позакласного читання у 3-4 класі, коли, слухаючи художній твір (оповідання, вірші), ознайомлюються з багатством і красою рідної мови й мовлення.

У своїй статті «Словниково-орфографічна робота на уроках читання» Приступа Г. Н. відзначає, що «…джерелами збагачення словникового запасу учнів молодшого шкільного віку стають: сама навколишня дійсність, навчальний процес, ілюстративний матеріал читанок та інших підручників, наочні посібники, технічні засоби, які вчитель використовує у ході розповідей та бесід з учнями» [78, с. 9]. Вже протягом першого року навчання мовлення дітей на уроці здійснюється у межах досить широкого кола тематичних груп: школа і шкільне навчання (назви шкільних приміщень, класне обладнання, навчальне приладдя — колективне та індивідуальне, види навчальної праці, елементи уроку й режиму навчального дня в цілому тощо); суспільно-політична лексика; лексика, пов'язана із суспільно корисною працею дорослих і дітей; види транспорту; рослини городу, саду, лісу; тварини — дикі і свійські; побутова лексика, пов'язана з ігровою діяльністю дітей тощо.

Погоджуємось з відомим вченим Дорошенко С. І., що у цей період словниковий запас молодших школярів активно поповнюється прикметниковими і дієслівними формами, засвоєними під час читання, а самі висловлювання стають більш повними, емоційними, яскравими [38, с. 380]. Важливим є те, що дитячий словник збагачується не тільки кількісно, а й якісно. Під час уроків читання у ньому, зокрема, збільшується питома вага лексики, яка відображає суспільно-політичні відносини (Батьківщина, Вітчизна, держава, Україна, столиця України - Київ, рідна мова, український народ, великий український письменник, видатна українська поетеса та ін.). Статті для читання та художні ілюстрації ознайомлюють дітей з новими словами в галузі науки, техніки і культури, трудової діяльності людей міста й села, назвами рослин, тварин, предметів побуту. Поповнюється лексика, пов'язана з різноманітною діяльністю самих дітей, як на уроках, так і з позаурочний час. Особливе значення в цій діяльності належить дитячій книзі.

Кожен урок повинен формувати в учнів свідоме, правильне, виразне читання з відповідною для кожного віку швидкістю. А для цього учні мають чітко розуміти лексичне значення і бачити ціле слово, а згодом - словосполучення, смислову фразу, речення. Тому велике значення на уроці надається словниковій роботі, яка органічно випливає із завдань упродовж цілого уроку. На уроках читання вона спрямовується на збагачення активного словника учнів, на розвиток словотворчих навичок, уміння бачити в тексті художні засоби та використовувати їх у своєму мовленні, на пропедевтичну й узагальнену роботу щодо знань з граматики. У ході роботи необхідно працювати й над розвитком швидкості читання, розширенням кута зору читача, розвитком уваги, зорової пам'яті, удосконаленням артикуляційних навичок [16, с. 27]. Завдання на класифікацію, вилучення зайвого, визначення спільних і відмінних ознак під час цієї роботи вчать дитину логічно мислити. А це вміння є невід'ємною умовою успішного подальшого навчання.

Програма початкової школи з читання не вимагає одержання теоретичних відомостей з лексики, оскільки це програмовий матеріал наступних класів, а словник збагачують практичними вправами у зв'язку з засвоєнням знань за програмою 1–4-х класів. Тому, словникова робота має пов'язуватися з усією системою навчання дітей у школі. Варто доповнити, що розрізняють пасивний та активний словники. Активний - це слова, які учень вживає у мовленні, пасивний - слова, значення яких дитина розуміє, але не використовує [18, с. 18]. Класний керівник повинен сприяти тому, щоб вихованці за допомогою різних вправ з читання «переміщували» слова з пасивного до активного словника.

Вважаємо, що «основними джерелами збагачення активного словника є підручники, книжки для позакласного читання, навчальні посібники, газети, журнали, кіно, театр, телебачення, радіо, екскурсії, спостереження за навколишнім світом, мова батьків, учителя, близьких, в оточенні яких перебувають діти. Учитель повинен допомогти розібратись у значенні цих слів, перевести їх до активного словника учнів» [5, с. 34]. Левченко Г.Г. підкреслює, що «На уроках читання діти ознайомлюються і з деякими не літературними, діалектними чи жаргонними словами. Тому треба боротися з тим, щоб діти не засвоювали жаргонних слів, переконливо доводити їм, що цим мова псується і засмічується» [57, с. 16]. Вчителеві потрібно звернути увагу на такі слова і наголосити учням, що їхня мова має бути правильною, літературною, і «чистою», адже це одні з головних критеріїв культурного мовлення людини, зокрема, школяра.

Слід відзначити, що значне місце на уроках читання відводиться вправам, які допомагають розширити й уточнити словник дітей. Значення невідомих слів, що трапляються в текстах, обов'язково слід пояснювати, формуючи в учнів відповідні уявлення й поняття. Також слід виробляти в учнів уміння добирати ті слова, якими можна найточніше, найяскравіше, образно висловити думку. З перших днів навчання дитини у школі необхідно повсякденно працювати над словом, пояснювати різні його значення, добирати синоніми, вводити слова в речення, виявляти синоніми в ілюстративному матеріалі і т. ін.

Погоджуємось з Пархоменком М., який наголошує, що для досягнення кінцевої мети