Віденко В. зазначає, що серед предметів, охоплених програмою всебічного розвитку особистості є і риторика. Її головними завданнями виступають:

- навчити дітей правильно, емоційно говорити, щоб спілкування приносило справжню радість і задоволення;

- розвивати в школярів творчі здібності, емоційність, вчити дітей брати участь у рольових іграх [5, с. 48].

У системі своїх занять Волотовська В.О. вміло й ефективно керує процесами засвоєння й застосування знань, формує мовлення школярів, їхню емоційну та вольову сферу, моральні, естетичні та світоглядні аспекти особистості. Найхарактернішою рисою творчої лабораторії Валентини Олексіївни є спрямування всіх планів і дій на розвиток творчих сил і можливостей класу в цілому й кожної дитини осібно. Учителька, працюючи над мовою й мовленням, розвиває мислення школярів, їхню увагу, пам’ять, спостережливість, кмітливість, ініціативу, самостійність, наполегливість, працьовитість, чуйне, уважне ставлення одне до одного та багато інших позитивних якостей особистості, які так важливо закладати якомога раніше. Головне місце на уроках читання відводиться елементам творчого пошуку. За розмаїттям форм це - мандрівки, змагання, ігри, живі журнали, теле - та радіо - заняття, концерти тощо [25, с. 6]. Вважаємо, що такий нестандартний підхід до розвитку мовлення молодших школярів допоможе і у формуванні їх як творчих особистостей.

Педагог з досвідом Рузинська Т. Г., вибудовує структуру уроку на основі тематично близьких текстів. Така організація пізнання, на її думку, дає можливість поєднати два процеси - засвоєння мовних знань і застосування їх у спілкуванні. Таким чином, підвищується ефективність прийомів виділення головного, аналізу, зіставлення мовних явищ, їх узагальнення, систематизації, також учні оволодівають окремими вміннями, необхідними для розвитку монологічного мовлення. Прищеплення цих умінь навчальної праці сприяє збагаченню словника, правильної будови речень, оволодінню способами послідовного й логічного викладу думки [84, с. 16].

Надзвичайно важко визначити який з цих підходів до розвитку зв’язного мовлення молодших школярів є найефективнішим, оскільки кожен з них охоплює якусь частину цього складного процесу. Отже, аналіз досвіду роботи вчителів із задекларованої проблеми засвідчує, що педагоги-новатори застосовують комунікативно - діяльнісний підхід до вивчення української мови, проводять інтегровані уроки (використовують міжпредметні зв’язки) під час подачі таких важливих і, водночас, складних розділів курсу рідна мова як «Розвиток навичок мовленнєвої діяльності» та «Знання про мову. Мовні вміння» в початкових класах. Для того, щоб ефективно формувати комунікативні уміння учнів початкових класів на міжпредметній основі необхідно чітко усвідомлювати, що передбачає програма рідної мови, а також підручники та посібники.

Розглянемо як відображено це питання в навчальній програмі з предмету «Рідна мова» для 2-го класу. Початковий курс української мови є пропедевтичним стосовно систематичних курсів української мови і літератури, які вивчаються в середній ланці загальноосвітньої школи. Основними завданнями початкового навчання мови є:

сформувати в молодших школярів уміння осмислено читати, говорити й писати, збагачувати мовлення, дати початкові відомості з мови й літератури, розвивати увагу й інтерес до мовлення (свого й чужого), до читання книжок, розширювати уявлення дітей про навколишню дійсність, сприяти їхньому загальному розвитку.

Початковий курс української мови у 2 класі складається з таких розділів: «Розвиток навичок мовленнєвої діяльності», «Знання про мову. Мовні уміння», «Правопис», «Графічні навички письма, техніка письма, культура оформлення письмових робіт» [79, с. 25-34]. Конкретні завдання початкового курсу рідної мови формулюються відповідно до кожного з розділів програми. Їх мета - включити роботу над учнівським мовленням у сферу навчальної діяльності на уроці, дати учням елементарні відомості про усне й писемне мовлення, сформувати в них комунікативні вміння, необхідні для побудови власних висловлювань та вміння орієнтуватися в умовах спілкування, планувати своє мовлення, контролювати правильність сказаного та усувати допущені помилки. «Однак, основну увагу в навчанні слід приділяти розвитку умінь здійснювати всі види мовленнєвої діяльності: слухання-розуміння (аудіювання), говоріння, читання, письмо. З цією метою необхідно використовувати спеціальні види роботи, забезпечувати спеціальний контроль за сформованістю відповідних умінь» [79, с. 12].

У програмі визначено коло вмінь, навичок, які стосуються питання мовленнєвої діяльності (вміння слухати і розуміти усне мовлення; будувати діалогічні й монологічні висловлювання; записувати враження, думки та ін..). «Одним із найважливіших видів мовленнєвої діяльності, робота над яким відбувається в початкових класах, є читання» [79, с. 12-14]. Що стосується знань про мову, мовні вміння, то у початкових класах учні одержують загальні уявлення про мову як засіб спілкування, пізнання та впливу. Початкове навчання передбачає пропедевтичну роботу з формування у школярів знань про одиниці різних мовних рівнів (текст, речення, слово в його лексичному і граматичному значенні, звуки мовлення). Цей розділ програми має значну практичну спрямованість, що виявляється в тому, «що контролю підлягають не стільки знання про мову, скільки мовні уміння: будувати речення, уміння застосовувати алфавіт при складанні алфавітних списків...» [79, с. 14]. Важливим та вагомим в опануванні української мови є те, що вона є не тільки предметом навчання, а й засобом засвоєння інших предметів шкільної програми, саме тому одним із завдань, які стоять перед учителем на уроках української мови - опрацьовувати мовний матеріал, який використовується на уроках інших предметів, щоб забезпечити загальну мовленнєву культуру молодших школярів. Ось чому питання формування комунікативних умінь учнів на міжпредметній основі набуває особливого значення. Розвиток навичок мовленнєвої діяльності