Програма з рідної мови в 1-4-х класах передбачає формування у молодших школярів таких видів мовленнєвої діяльності як аудіювання, говоріння, читання, письмо. Серед занять, які сприятимуть розвитку цих видів мовлення, чільне місце в шкільній практиці належить читанню [19, с. 29-30]. Важливим завданням уроків читання є активне і цілеспрямоване збагачення і удосконалення зв’язного мовлення учнів; безпосередня підготовка до складання учнями власних текстів; розвиток логічного мислення; розширення кругозору учнів.

Відомо, що формування навичок читання починається з 1-го класу в добукварний період. «Молодші школярі вчаться працювати над різними видами текстів, кожен з яких має свою дидактичну мету, яка і визначає методику цих занять. Але головним є навчання школярів зв'язного мовлення» [2, с. 39]. З допомогою вчителя молодші школярі мають визначити тему і основну думку тексту, встановити логічний зв'язок, усвідомити композицію тексту, словом, оволодіти змістом, структурою і мовою тексту перед тим, як переказувати його. Крім цього, в процесі роботи учні оволодівають і «контекстовими» уміннями: вчаться висловлюватись на тему, підпорядковуючи висловлювання основній думці вихідного тексту, відбирати матеріал, визначаючи в ньому головне і другорядне, використовувати матеріал у потрібному порядку. Отже, формування мовленнєвої діяльності - це не тільки принцип, але й складова частина змісту навчального курсу читання. Розвиток зв'язного мовлення на уроках читання - це вся робота, що проводиться вчителем спеціально і у зв'язку із вивченням шкільного курсу для того, щоб учні оволоділи мовними нормами, а також висловлювали свої думки в усній формі, користуючись потрібними мовними засобами у відповідності до мети, змісту і умов спілкування [41, с. 102]. За умови спеціально організованого систематичного навчання молодші школярі не тільки вчаться правильно розмовляти, але й самостійно розв'язувати і творити мовленнєві завдання, правильно висловлювати думки, спостереження залежно від мети, місця й ситуативних обставин.

Методичними засобами, що сприятимуть розвиткові мовлення учнів молодших класів, їх творчих здібностей, мислення, є розмова, усна імпровізація, художнє слово. Бесіда від примітивного діалогу вчителя й учня повинна поступово переходити в зв’язне, логічно побудоване оповідання. Поволі ускладнюючи сюжети та конструкції своїх розмов, учитель стежить за тим, щоб у запитанні не ховалася готова відповідь, щоб думка учня була образна, виразна і правильна. Наприклад, при опрацюванні таких жанрів творів, як вірш, байка, оповідання у 3-4-х класах, вчитель звертає більшу увагу на побудову думки учня, на його вміння правильно та образно мислити, робити власні висновки та узагальнення.

Однією з умов вільного володіння усним і писемним мовленням є достатність активного лексичного запасу. Збагачуючи словник молодшого школяра, важливо не лише розширити словниковий запас учня, але й розвинути уміння користуватися виражальними можливостями слова для точної передачі думки.

Висновок до розділу 1

Узагальнюючи вище сказане, приходимо до висновку, що уроки читання мають великі можливості для розвитку зв’язного мовлення молодших школярів. Оскільки читання є одним із основних видів мовленнєвої діяльності, яка допомагає учням всебічно розвиватися, впливаючи на формування у дитини правильного мовлення, свідомого світосприйняття та розвиток художньо-естетичного смаку. Отже, потрібно усвідомити, що найважливіше завдання початкової школи - навчити дітей вчитися, а це неможливо без уміння читати і працювати з книжкою. «Специфіка роботи на уроці читання потребує від дітей багаторазовою перечитування слів, речень, текстів, яке швидко набридає, стомлює. Щоб зробити урок читання цікавим кожному вчителеві, слід керуватися такими правилами: логічне поєднання всіх видів роботи; неможливість виконання наступного завдання без опрацьованої попередньої вправи; чітка установка щодо роботи: для чого? Як робити? Скільки часу витратити? Підбір вправ для різних груп має здійснюватися з урахуванням індивідуальних особливостей школярів» [18, с. 15].

Таким чином, кожен урок має формувати в учнів свідоме, правильне, виразне читання з відповідною для кожного віку швидкістю. А для цього учні мають чітко розуміти лексичне значення і бачити ціле слово, а згодом - словосполучення, смислову фразу, речення. Тому велике значення на уроці надається словниковій роботі, яка органічно випливає із завдань упродовж цілого уроку. На уроках читання вона спрямовується на збагачення активного словника учнів, на розвиток словотворчих навичок, уміння бачити в тексті художні засоби та використовувати їх у своєму мовленні, на пропедевтичну й узагальнену роботу щодо знань з граматики. У ході роботи необхідно працювати й над розвитком швидкості читання, розширенням кута зору читця, розвитком уваги, зорової пам'яті, удосконаленням артикуляційних навичок [16, с. 27]. Завдання на класифікацію, вилучення зайвого, визначення спільних і відмінних ознак під час цієї роботи вчать дитину логічно мислити. А це вміння є невід'ємною умовою успішного подальшого навчання.

Розділ 2. Теоретико-практичні основи науково-методичного доробку вчителів-новаторів

2.1. Методична складова уроків читання як необхідний фактор формування мовленнєвих умінь і навичок учнів початкових класів

Розвиток мовлення у молодшого школяра виявляється в тому, що в нього виробляється навичка читання, тобто досить швидке і правильне пізнання літер та їх поєднань і перетворення побачених знаків у вимовлені звуки, звукосполучення, тобто у слова.

Канакина В. П. стверджує, що «у різних видах і формах роботи з мовленнєвим матеріалом розвиваються логічне мислення і зв'язне мовлення школяра. У цьому процесі істотне значення має засвоєння учнями багатьох життєвих і спеціальних термінів та мовних зворотів.