Дипломна робота

Формування національної особистості

молодших школярів на уроках читання

Зміст

Вступ…………………………………………………………………………………….3

Розділ 1. Теоретико- практичні основи формування національної особистості молодших школярів…………………………………………………………………8

1.1. Розвиток національно-культурної мовної особистості засобами літератури………………………………………………………………………..8

1.2. Проблема національної мовної особистості на міжнауковому рівні……………………………………………………………………………..18

1.3. Уроки читання: змістове наповнення, педагогічний потенціал ……...…..………………………………………………………………………..29

Висновок до першого розділу……………………………………………………….36

Розділ 2. Експериментальне дослідження розвитку національної особистості на уроках читання…………………………………………………………………38

2.1. Методика використання творів української літератури у початковій школі…………………………………………………………….……………………38

2.2. Експериментальне впровадження запропонованих вправ та завдань з метою покращення національно-світоглядного розвитку учнів…………………………………………………...……………………………… 47

2.3. Аналіз, перевірка та систематизація результатів експериментального дослідження………………………………………….……………………………. …66

Висновок до другого розділу……………………......................................................79

Висновки……………………………………………………..………………………81

Додатки………………………………………………………………………………85

Список використаних джерел………………………………………………….....94

Вступ

Актуальність дослідження зумовлена новими тенденціями в розвитку системи національного шкільного виховання; соціальною значущістю проблеми розвитку у дітей діалогічного мовлення; формування мовленнєвої компетенції у різних видах діяльності. Утвердження державотворчих процесів В Україні потребує якісних змін галузі освіти, обґрунтування мети, змісту, методів навчання та виховання, які сприяли б формуванню соціально активної, творчої, гуманної особистості. Важлива роль у цьому належить початковій школі, яка покликана забезпечити умови для повноцінного духовного розвитку дітей, дати їм засадничі уявлення про рідний край та навколишнє середовище, сформувати почуття етнічної приналежності, сприяти морально – естетичному розвиткові, формуванню бажання і уміння навчатися. Пошук шляхів розв’язання цих завдань початкової освіти потребує переосмислення історії української освіти і педагогіки, об’єктивного висвітлення педагогічних поглядів національних учених-просвітителів, котрі забезпечували культурний розвиток шкільної справи.

На сучасному етапі держава приділяє увагу роботі, спрямованій на відродження і перебудову національної освіти, як найважливішої ланки у вихованні та навчанні свідомих громадян. Адже суспільство потребує людину освічену, активну, яка вміє жити, працювати в умовах демократизації, уміє встановлювати контакт з іншими людьми, орієнтується в ситуаціях, що склалися. У вітчизняній системи народної освіти особлива увага приділяється формуванню особистості, а саме національної. Ефективними формами роботи є уроки рідної мови та читання. Ці дисципліни є взаємодоповнюючі і становлять єдине ціле у формуванні національно мовленнєвої особистості молодших школярів.

Мовленнєве спілкування є одним із перших видів діяльності, яким дитина оволодіває в онтогенезі; воно є універсальною умовою розвитку особистості в період дошкільного дитинства. У процесі різнопланового спілкування в різних видах діяльності дитина пізнає природний, предметний і соціальний світ, що її оточує в його цілісності і різноманітності; формує і розкриває свій власний внутрішній світ, власне „Я”; засвоює і створює культурні цінності, виступаючи при цьому активним суб’єктом взаємодії. Мовленнєвий розвиток дитини є головним інструментом, за допомогою якого вона встановлює контакт із довкіллям і завдяки якому відбувається соціалізація дитини. Водночас, як засвідчує практика, поширення комп’ютеризації, телебачення та інших технічних засобів, які стали доступними й дітям молодшого шкільного віку як у сім'ї, так і в шкільних закладах, обмежує безпосереднє спілкування дітей з іншими мовцями, внаслідок чого збагачується їхня пізнавальна сфера і, водночас, гальмується мовленнєва.

Про необхідність роботи над умінням мислити, міркувати, доводити і переконувати казали вітчизняні і зарубіжні педагоги і учені. Питання формування національної особистості школярів цікавили і такого відомого науковця як Ф. І. Буслаєв, автора першої методичної роботи «Про викладання вітчизняної мови» (1844 р.), цією проблемою займався також К. Д. Ушинський, який вважав рідну мову головним, центральним предметом, основою духовно національного розвитку дітей. Він писав: «Вивчення кожного предмета передається дитині, засвоюється нею і виражається завжди у формі слова. Дитя, яке не звикло заглиблюватися в смисл слова, темно розуміє або зовсім не розуміє його справжнього значення і не дістало навички розпоряджатися ним вільно в усному і писемному мовленні, завжди страждатиме від цього корінного. Викладання вітчизняної мови в первинному навчанні становить предмет головний, центральний, який входить у всі інші предмети і збирає в себе їх результати...» [60, с. 286–287].

Велика заслуга у формуванні національної початкової освіти в Україні належить Я. Чепігі. Педагог вважав, що розглядати проблему національності потрібно у тісному зв’язку з психологією, описав цілісний психофізіологічний шлях, яким дитина доходить до розуміння слова. «Ми не можемо допустити й гадки про можливість добре вчити дитину чужою мовою, якщо навчання в школі ведеться,насамперед, не народною мовою» [44, с.47 - 48].

Уроки читання сприяють розвитку національної свідомості молодших школярів, тому настільки важливим є формування в учнів початкових класів елементарних знань про історію та культуру української держави, а також менталітет її громадян. Цим урокам належить провідна роль у художній, суспільно-історичній освіті, громадському, моральному, естетичному вихованні, у закладанні основ самовиховання, саморозвитку, духовності, національної самоідентифікації.

Як наголошує Л. С. Виготський, процес формування національної особистості тісно взаємопов’язаний з психологією дитини. Читання художніх текстів відбувається не просто через засвоєння прочитаного, важливим є усвідомлення учнем свого ставлення до творів мистецтва, формування нових знань через своєрідний діалог між автором і читачем на основі тексту. Тому, опрацьовуючи будь-який жанр художнього тексту, вчитель, виходячи з рівня розвитку дітей класу, спонукає їх знаходити через форму слова позицію автора, формулювати етичні та естетичні оцінки дійових осіб, ставити себе на місце того чи іншого персонажа, уявно діяти за нього і передавати головний сенс його діяльності через творчу розповідь.

Дослідження цієї проблеми знайшло віддзеркалення у наукових працях учених-методистів О. М. Біляєва, М. І. Пентилюк, В. Я. Мельничайка, Н. А. Пашковської, Г. М. Іваницької, Л. М. Симоненкової (Україна), К. Б. Бархіна, М. О. Рибникової, М. О. Абакумова, В. А. Добромислова, О. В. Петрова, Н. С. Рождественського, Є. О. Баринової, Л. Б. Федоренко, Т. О. Ладиженської, М. Р. Львова (Росія) та ін.

Об’єктом дипломної роботи є процес формування національної особистості учнів молодшого шкільного віку на уроках читання.

Предметом дослідження є розвиток національно-культурної мовної особистості засобами літератури.

Мета дослідження – визначити,