Руйнування національної школи, системи виховання, виробленої нашим народом упродовж століть, асиміляція української культури призвели до втрати рідної мови цілими поколіннями українців. Тому, виховання і формування національної особистості на часі. В українській національній школі вагому роль у розвитку і вихованні особистості належить навчальним предметам «Читання» та «Рідна мова». Відомий педагог К. Ушинський назвав їх могутніми і великими вчителями, які “… не тільки навчають багато чого, а й навчають напрочуд легко, за якимось недосяжно полегшеним методом”. Необхідно пам’ятати, що учневі не тільки треба передавати знання, але й розвивати в ньому бажання, потребу і здатність самостійно засвоювати нові знання, бути активним.

Основна роль у вихованні національно-мовленнєвої особистості належить школі. Загальноосвітня школа повинна бути особистісно-орієнтованою, розвивальною, цього вимагає час, наше суспільство, держава. У контексті цих потреб значущою є основна мета початкової мовної освіти, бо мова – це основа усіх наук. За допомогою рідної мови школа виховує національно свідому, духовно багату, творчу особистість, яка вміє грамотно висловлювати свої думки, володіє словниковим багатством рідної мови, правильно вимовляє звуки рідної мови, доцільно використовує мовні засоби у своїй мовленнєвій діяльності.

Завдання школи виховати національно мовленнєву особистість, яка не лише володіє сумою лінгвістичних знань, умінь і навичок, але й активно користується багатством української мови в повсякденному житті під час спілкування, відчуває потребу берегти свою рідну мову, творчо використовує

її, постійно поповнює виражальними засобами, почуває себе патріотом України. Виховання національної особистості починається з першого подиху дитини, коли мама співає дитині колискову, розмовляє з дитиною, називаючи різні речі, дії, передаючи різні емоції, навчаючи вимовляти звуки рідної мови. Батьки є першими вихователями і вчителями дитини. Мудре, ніжне, добре слово батька і матері виховує справжню людину, прищеплює любов до рідного краю, рідної пісні, мови, культури.

Особливе місце у формуванні особистості належить учителю початкової школи, який зобов’язаний не тільки дати мовну освіту, але й систематично працювати над мовленнєвим, духовним, національним розвитком школярів. Роль вчителя, його власне мовлення, уміло побудована робота, сприяють вихованню і формуванню національно мовленнєвої особистості. Продумані заняття, цікаві ігри, організація різних свят, активна участь дітей у їх проведенні, змістовні прогулянки на свіжому повітрі з наступним обговоренням допомагає учневі оволодіти різнобічними знаннями з мови, розвиває їх мислення, мовлення, виховує духовно багату особистість – мовленнєву особистість.

Виховати мовну свідомість учня – це завдання кожного вчителя, не тільки того, який навчає рідної мови. Усі вчителі зобов’язані створювати мовне середовище, щоб їх вихованці оволоділи мовою як засобом спілкування. Кожен учень повинен знати, що мова – основа духовного життя, вона є засобом прилучення до духовної скарбниці рідного народу, самоствердження в житті. Володіння рідною мовою допомагає оволодіти знаннями з інших предметів, розвиває мислення, творчі здібності, формує комунікативну компетенцію, тобто вміння доречно і грамотно висловлювати свої думки в усній і письмовій формі. Будуючи урок, учитель має уявляти весь комплекс завдань, які пов’язані з формуванням умінь усного мовлення. Робота над розвитком умінь зв’язного мовлення починається з першого класу і продовжується протягом усього періоду навчання , щоб мовленнєві уміння були правильними, міцними і сталими. У роботі вчителя молодших класів повинна бути єдність мовленнєвого розвитку молодших школярів та мовної освіти.

Анкетування вчителів, проведене з метою з’ясування їхньої готовності до реалізації проблеми розвитку зв’язного мовлення молодших школярів, показало, що 59,3 % опитаних педагогів потребують методичної допомоги в підготовці та проведенні уроків. На думку 78,2 % вчителів, у школах бракує дидактичного матеріалу для цих уроків. 51,2 % учасників анкетування вважають за доцільне доповнити і систематизувати подані в підручниках вправи та завдання, спрямовані на розвиток мовленнєвої діяльності учнів молодших класів. 48,5 % вчителів висловлюються за більш конкретне і раціональне визначення тематики уроків, призначених для розвитку мовлення у школярів. Зважаючи на зазначене, мусимо констатувати, що проблема розвитку зв’язного мовлення учнів в початкових класах існує і потребує негайного розв’язання.

Для досягнення бажаних результатів – формування національної особистості молодших школярів, вчитель повинен здійснювати роботу на уроках читання комплексно, тобто інтегрувати всі складові національного виховання: інтелектуальне, патріотичне, моральне, правове, естетичне, фізичне, трудове, екологічне. У навчальному процесі вчителеві слід дотримуватися провідних принципів: науковості, народності, природовідповідності, культуровідповідності, гуманності, етнізації, працелюбності. Важливо, щоб усі компоненти і принципи національного виховання у процесі формування особистості українця молодших школярів, вчитель спирався на українську духовність, історію, літературу, образотворче мистецтво, обряди та традиції. Особливу увагу педагогу слід звернути на виховання в учнів любові до рідної мови, Української держави, її символів, моральних цінностей.

Ефективність формування морально-етичних цінностей у молодших школярів залежить від фахового рівня педагога, його особистих моральних якостей, знань та умінь використовувати у своїй діяльності різноманітну інформацію. Особливе місце серед джерел посідає дитячий фольклор (прислів’я, приказки, загадки, скоромовки,