Прагнучи виховати учнів високоосвіченими людьми, які вільно володіють усним і писемним мовленням, ми будували уроки читання у тісному зв'язку з уроками української мови. Важливим видом роботи були вправи на визначення образної та смислової ролі слова та словосполучень, які практично переконували дітей в тому, що в художніх творах випадкових слів не буває — кожне слово використане з певним смисловим художнім навантаженням. Вони мали великий вплив на розвиток у дітей образної уяви, асоціативного мислення, естетичного смаку, емоційного сприйняття прочитаного, збуджували інтерес до читання. Наприклад, вправи такого типу:

1. Знаходження в тексті епітетів, порівнянь, метафор (без уживання термінів). Пояснення їх використання.

2. Знайдіть і прочитайте опис. Назвіть у ньому слова, які позначають ознаки предметів. Яку роль вони відіграють в описі?

3. Прочитайте, які слова передають швидкість зміни подій. До якої частини мови належать ці слова?

4. Добір слів, близьких за значенням до поданих. Як по-іншому можна сказати? Чому саме таке слово використав автор?

5. Читання і знаходження слів, за допомогою яких автор показує своє ставлення до зображуваного.

6. Пояснення доцільності використання образного слова, вислову в словесній картині.

7. Порівняння, образних висловів, використаних на початку і в кінці твору, які описують одне і те ж явище (предмет, істоту).

8. Знаходження слова, яке найчастіше повторюється у творі. Для чого його використав автор?

9. Визначити, який настрій передають дані слова. Що хотів підкреслити цим автор?

10.Які слова передають любов до людей (інші почуття)?

Українська мова дуже багата і милозвучна, громадяни своєї держави повинні добре володіти словом, щоб вміти використати його у відповідній мовленнєвій ситуації. Ми пропонували роботу над словом, можна було назвати її ефективною, якщо учень використав його з таким значенням у власному мовленні, усному чи писемному. Про національну мову як феномен культури неодноразово говорив І. Огієнко, наголошуючи, що «поки живе мова – житиме й народ, не стане мови – не стане і національності» [44, с.4]. Адже кожна мова має свій національний дух, є природним резервом інформації про світ, насамперед, про власний народ.

Важливим напрямком формування національної особистості молодших школярів була робота із пояснення походження (етимології) слів. Ми виходили з положення, що розуміти походження слова і вміти його пояснювати — основа розвитку як пізнавального інтересу до рідної мови, так і зв'язного мовлення й навичок свідомого читання.

Вправи з етимології слів не передбачаються програмою, проте аналіз змісту підручників з читання виявив значну кількість лексики, походження якої можна легко пояснити учням. Зрозуміло, що молодші школярі самостійно не можуть виконувати етимологічний аналіз слів, якщо у них не сформувати інтерес до таких завдань. При цьому, як засвідчує експериментальне дослідження, в початкових класах на уроках читання досить ефективно цю роботу вести за трьома напрямками:

1. Учитель розповідає про походження певного слова, яке зустрічається у змісті навчання на уроках рідної мови, читання,інших навчальних предметів.

2. В учнів тривалими вправами виробляється уміння пояснювати походження слів, у яких містяться «підказування» у допоміжному матеріалі з читання — малюнках, загадках, віршах, коротеньких описах, уривках з казок та легенд і т.п.

3. Вправи, розраховані на пояснення походження слів учителем.

Виконуючи такі вправи, ми намагалися доступно й цікаво пояснити походження слів. Розповідь не була тривалою, щоб зацікавити учнів, ми використовували загадки, ілюстрації, предмети, про які йдеться.

Наприклад:

1. Велосипед.—

Діти! Відгадаймо загадку:

Натискаю на педалі —

їду далі, далі, далі.

Іду швидко я вперед,

Мчиться мій... (велосипед).

А чи знаєте ви, що слова швидкий і велосипед родичі? Слово велосипед утворилось від латинського велокс, що означає швидкий, і педис — нога. Разом — швидконіг. Отже, це складне слово, у якому поєднано два поняття.

2. Дятел.—

Діти, спробуйте відгадати ще одну загадку:

Вірно людям я служу —

їм дерева стережу.

Дзьоб міцний і гострий маю,

Шкідників ним добуваю.—

Хто ж це такий?—

Так, це дятел.

А назва його походить від слов'янського слова, яке означало той, що довбає. А чому його так називають, ви, певно, вже здогадалися. Птах тому так зветься, що він довбає кору дерев — знищує шкідливих комах, а ще його називають лікарем дерев.

3. Ящірка.—

Подивіться на малюнок і скажіть, що це за тварина. Де можна її побачити?

Слово ящірка означає та, що швидко утікає. Як ви вважаєте, чи правильно її назвали ?

4. Маргаритки.—

Довідатись, чому квіти звуться маргаритками, ви зможете самі, коли послухаєте віршик:

Запитала в мами Ритка:

« Чому зветься маргаритка

Ця маленька ніжна квітка,

На пелюсточці росинка,

2. Вправи на розуміння етимології слів за допоміжним матеріалом.

Цей тип вправ містить підказку в самому матеріалі. Тут ми використовували віршовані тексти, бо, як відомо, діти люблять їх читати. Невеличкі віршовані рядки легко завчалися, і учні краще запам'ятовували походження певного слова. Інший варіант був розрахований на пояснення походження слова шляхом аналізу його окремих частин.

Такі вправи часто проводилися у формі змагань: хто швидше розкриє таємницю походження слова, адже використання ігор на уроках читання сприяє позитивному ставленню до навчання, потребує від дитини кмітливості, уваги, вчить витримки, виробляє вміння швидко орієнтуватись і знаходити правильне рішення. На уроках читання постає багато