Цариця ночі йти по ній.

Розвивати творчість – означає виховувати у дітей інтерес до знань, самостійність у навчанні. Хочеться, щоб кожна дитина розвивалась всебічно, і якщо в ній «дрімає» талант, то треба, щоб він розкрився на користь їй та іншим. Адже видатний педагог В.Сухомлинський мудро підкреслив, що, виряджаючи дитину до школи, кожна мати вірить у те, що справжній вчитель побачить у її дитині щось таке, чого не бачить вона і буде розвивати помічені здібності.

Творчість молодших школярів у контексті особистісно орієнтованої освітньої моделі виступає як ефективний засіб розвитку їхніх творчих здібностей, культури та духовності. Спостереження за навчальним процесом засвідчили, що сучасна шкільна практика недооцінює роль мотиваційної підготовки до творчої діяльності взагалі. Це пояснюється тим, що в початковій школі досі не вирішена важлива педагогічна проблема, про яку ще в середині минулого століття писав Б.М. Теплов, – не знайдені стійкі стимули до творчості, не розроблена методика формування мотивів творчості. Отже, мета нашого дослідження – методично забезпечити на уроках читання розвиток творчої особистості молодших школярів.

При вивченні нового матеріалу ми давали дітям завдання підготувати свої дослідження на ту чи іншу тему. На уроці здійснювали “Довідкове бюро” і учні викладали свої думки з цього питання.

Наприклад:

Закріплюючи розділ «Шкільними стежинами», пропонували таке завдання. 1. Уявіть себе краплинкою чи хмаркою. У якому із вивчених творів ви хотіли б опинитися, що побачите там, що хотіли б виправити чи змінити?

Дуже часто використовували на різних уроках такі завдання :

Що потрібно для того, аби .

Створити космічну ракету, вирости здоровим, просто жити.

Чим чи ким стане предмет через деякий час.

Хлопчик – чоловіком, дерево – дошкою

Жолудь – дубом, дошка – будинком, меблями

Тісто-хлібом

2. При вивченні теми “Усна народна творчість” проводжували роботу над прислів’ями. За визначення К.Д.Ушинського, «навряд чи є кращий засіб привести дитину до живого джерела народної мови і виховати в душі дитини несвідомий такт цієї мови» [62, с. 270]. Застосування знань і засобів етнопедагогіки допомагає дітям усвідомити свою роль як спадкоємців народних цінностей і традицій.

В основі української моралі закладена людяність, доброта, милосердя, а в основі українського характеру – гостинність, щедрість, душевне багатство, талант. Коли ми говоримо про риси притаманні ментальності українського народу, то підкреслюємо любов до рідної землі та мови, повагу до батьків, обрядів, звичаїв. Морально-естетичне виховання молодших школярів засобами українського фольклору – невід’ємна частина системи національного виховання, спрямована на успадкування дітьми багатства духовної скарбниці народу, його самобутньої ментальності.

Завдання:

Прочитати частини прислів’їв і поєднати їх.

1.Без праці хто не хоче робити

2.Хотів би все мати той вміє і відпочивати

3.Тяжко тому жити нема відпочинку

4.Хто добре працює а нічого не робити

3.Дуже часто працювали із деформованими текстами та реченнями.

Опадають, повільно, листочки, дерев, вирій, у, відлітають птахи, готуються, зими, до звірі.

4.Розкласти частини тексту відповідно до розвитку подій.

Незабаром лапка загоїлась. І білочку віднесли до лісу. Школярі знайшли в лісі білочку. У неї була зламана лапка. Діти поселили звірка в живому куточку, доглядали його.

Отже, запропоновані види роботи на уроках читання стали одним з найефективніших засобів розвитку мовлення, формування умінь та навичок, виховання справжнього українця, збагачення, уточнення й активізації словникового запасу школярів, підвищення їхньої лексичної грамотності.

Метою педагогічного експерименту була перевірка ефективності використання пропонованих вправ та завдань для формування національної україномовної особистості, мовленнєвих умінь і навичок молодших школярів. Якість сформованих знань, умінь і навичок порівнювалася із відповідними навичками і вміннями учнів контрольного класу. Виявлення ефективності дослідження пов'язувалося із діагностикою відповідного рівня читацьких навичок та лексичних умінь, сформованих за допомогою пропонованих вправ, завдань та видів роботи.

Ми виходили із припущення, що серед різноманітних вправ, які використовуються вчителем з метою підвищення знань про українську символіку, традиції, звичаї, мовленнєву культуру молодших школярів, формування національного колориту, помітне місце повинні посідати творчі вправи. Такі вправи спрямовані на розширення словника учнів, а також на вироблення у них уміння вибирати зі свого словникового запасу для висловлення думки ті слова, які найбільше відповідають змісту висловлювання. У процесі виконання вправ перед дітьми, з одного боку, розкривається багатство рідної мови, а з другого — діти вчаться вживати ці слова у своєму мовленні.

Результатом роботи над проблемою розвитку творчих здібностей молодших школярів на уроках читання є збірки учнівських творів. За десять років випущено чимало колективних та індивідуальних збірників творів різних жанрів. Сучасне покоління сприймає навколишній світ по-своєму, неповторно, але загальнолюдські моралі і духовні засади незмінні для будь-якого віку.

Відповідно до даних типів вправ ми побудували систему контрольних завдань, спрямованих на визначення рівня сформованості мовленнєвого розвитку учнів, виокремили такі уміння :

1.Уміння усвідомлювати молодшими школярами функції слова у мовленні – складається із таких мікровмінь:

¦

¦

¦

¦

¦

2. Уміння здійснювати аналітико-синтетичну діяльність під час роботи зі словом – складається із таких мікровмінь:

¦

¦

¦

¦

¦

¦

¦

¦

3.Уміння самостійно вживати засвоєні слова у власному мовленні – складається із таких мікровмінь:

¦ розкласти текст відповідно до розвитку подій;

¦

¦

¦

¦

¦