Поділяємо теоретичні міркування і практичний досвід пані Галини Гунявої, запропоновані види роботи містять як мовні, так і національні аспекти для формування особистості, це дає змогу широко використовувати їх на різних уроках протягом початкової ланки навчання. Її розробки спрямовані на розвиток творчої, національно духовної особистості, враховуючи підготовку учнів, поступовість у розвитку мовлення. На жаль, у підручниках 3-х та 4-х класів недостатньо ілюстрацій до текстів, які можна б було використовувати для розвитку мовлення, тому, на нашу думку, добирання малюнків, репродукції творів художників, які б відповідали темі уроків допомагають створити художній образ і при цьому досягається ще одна мета – формування словника учня.

Наступним поверхом реалізації мовленнєвої особистості є зміст освіти. Тобто, крім традиційних знань, умінь і навичок, вводяться принципово нові елементи змісту, а саме: у Національній Доктрині розвитку освіти серед пріоритетних напрямів державної політики визначено “розширення україномовного освітнього простору”, “збереження та збагачення українських культурно-історичних традицій, виховання шанобливого ставлення до національних святинь, української мови” [41, с.14]. Стратегія мовної освіти в Україні передбачає опанування державної мови, розвиток високої мовної культури громадян, виховання “толерантності у ставленні до носіїв різних мов і культур” .У Концепції загальної середньої освіти (12-річна школа) важливим завданням школи слугує “становлення в учнів комунікативної компетентності на основі системи знань про природу, людину, культуру” [28, с.139].

У Концепції мовної освіти для 12-річної школи, Державних стандартах змісту освіти та чинній програмі для учнів 1–4-х класів визначено пріоритети навчання української мови і розвитку мовлення школярів на уроках читання, засоби педагогічної комунікації (зміст, прийоми, методи викладання), технології засвоєння освітнього змісту [29, с.4]. Програма з української (рідної) мови для 12-річної школи визначається насамперед змістовими лініями. В ході змін програми мовна змістова лінія залишається завжди основоположною за кількістю навчальних годин, які відводяться на її вивчення. Це зумовлюється тим, що лише системні знання про українську мову, які учні набувають в основній школі, стають надійною базою для формування умінь і навичок, а також загальної мовної компетенції особистості, потрібної не лише під час навчання в школі, а й для стратегії вдосконалення власного мовлення впродовж усього життя. Мовна й мовленнєва змістові лінії є основними. Вони визначають безпосередній предмет навчання, його структуру, супроводжуються вимогами до навчальних досягнень учнів. Дві інші лінії – соціокультурна і діяльнісна – допоміжні, спільні з іншими навчальними предметами, зокрема, з уроками читання, але не менш важливі, бо неможливо оволодіти культурою мовлення, не засвоївши основ національної і загальнолюдської культури, а також специфіки культури мислення. Соціокультурна змістова лінія має загальний характер, що підпорядковується освітнім завданням перших двох змістових ліній, тому їх виконання контролюється опосередковано, через вимогу до засвоєння мовного і мовленнєвого компонентів змісту програми. Водночас володіння цими загальними вміннями й навичками є важливою умовою формування спеціальних компетенцій (мовної, мовленнєвої, комунікативної), показником загального особистісного розвитку учня.

У процесі реалізації соціокультурної змістової лінії актуальною залишається проблема національної самоідентифікації вихованців, формування в них патріотизму, духовної культури, пов’язаних із вибором мови спілкування. Її розв’язання здійснюється шляхом засвоєння національних, громадських, родинних та особистих цінностей, національних традицій, особливостей ментальності, виявлених в українській культурі, під час вивчення курсу читання та інших навчальних дисциплін.

Отже, вважаємо, що у процесі навчання учнів початкових класів та формування національної особистості варто якомога частіше вдаватися до української народної творчості – казок, легенд, пісень, приказок, загадок, оповідей, притч тощо. Наприклад, на уроках читання використовувати прислів’я та приказки: “Слово – не горобець: вилетить – не спіймаєш”, “Лагідне слово – ключ до серця”, “Народ скаже, як зав’яже”, “І від солодких слів буває гірко”. Водночас, формування особистості українця невіддільне від пізнання народних символів: вишитого рушника (“І рушник вишиваний на щастя, на долю дала”), хліба (“Хліб – усьому голова”), калини і верби (“Без верби й калини нема України”), рідної хати (“ Смерекова хата – батьківський поріг”, “Хата моя, біла хата, рідна моя сторона”), хустини (“То – наречена на щастя, то – на добро матерям, вічний дарунок – хустина, знана стежкам і вітрам”), вишиванки (“Сорочку мати вишила мені червоними і чорними нитками”), чорнобривців (“Чорнобривці насіяла мати”), води (“Чистий, мов джерело”) тощо.

Таким чином, приходимо до висновку, що формування національної мовленнєвої особистості учня в початковій школі передбачає реалізацію соціокультурної змістової лінії: ознайомлення учнів з історією рідного народу та етнографічної групи; вивчення звичаїв, традицій і культури українців; пізнання символічних елементів народу (рослини, предмети праці, обереги тощо); опанування народною творчістю про рідну мову; формування інтересу до народних ремесел.

Загальновідомо, у початковій школі закладається основа власного “Я”, розвиваються комунікативні вміння й навички, а під кінець 4-го класу в учнів практично сформовані основні види мовленнєвої діяльності (читання, письмо, слухання, говоріння). Соціокультурна змістова лінія навчання читання в підручниках реалізується передусім системою інтелектуально та емоційно зорієнтованих завдань, що передбачають опрацювання спеціально дібраного дидактичного матеріалу, зокрема, через тексти, які дають змогу школярам оволодіти національними й загальнолюдськими культурними і духовними цінностями, а також нормами, що регулюють стосунки між поколіннями, націями, сприяють естетичному й морально-етичному розвиткові, котрий забезпечує соціокультурну компетенцію.

Однак, хочемо зазначити, що провідна мета мовної початкової освіти, яка полягає, насамперед, у мовленнєвому розвитку школярів,