Деякі особливості формування навчальних дій дітей пояснюється специфікою пізнавальних процесів: відчуттів, сприймань, пам’яті, уяви, мислення. Вікові особливості розумових дій дітей полягають у тому, що кожний із вказаних компонентів розумової діяльності насичений руховим змістом, образами переживаннями. Під час сприймання інформації у дітей активізується наочно-дійова форма мислення, потім додається образна і, нарешті, - понятійно-логічна. Така тріада мислення забезпечує переробку чуттєвої інформації та її узагальнення у складних навчальних схемах. У моториці читання реалізуються моторні компоненти мислення дитини,які обов’язково спираються на чуттєвий досвід.

Так, відомий педагог-методист Я.А.Коменський вважав, що розвиток усіх здібностей дитини слід розпочинати якомога раніше. Але для цього потрібна природовідповідна методика і сприятливе середовище. Він писав: ”Ранній початок у плаванні, гімнастиці, ходьбі, тобто у фізичному розвитку. Тільки те в людині міцне і тривале, що вона вбирає у юному віці “ [26, с.22].

Як потрібно розвивати дітей Я.А.Коменський обґрунтовує, спираючись на знання їхніх національно психологічних можливостей. Зокрема, у “Материнській школі” про необхідність розвитку в дітей органів сприймання, мовлення, збагачення пам’яті. Відтак, Я.А.Коменський визначає необхідний зміст підготовки дітей до школи і життя. Другим ступенем вважав “Школу рідної мови” , у ній навчаються діти від 6 до 12 років. Навчання там проводилося на наочній основі і тільки рідною мовою. У цій школі кожен вивчає те, без чого не можна обійтися в житті: швидко читати друкований або написаний від руки текст, знати граматику рідної мови, ознайомитися з писемними пам’ятками свого народу. Особлива роль відводилася ознайомленню з різними ремеслами. Це був величезний прорив у майбутню педагогіку початкового навчання [68, с. 110-114]. Отже, Я.А.Коменський був переконаний, що всі мають обов’язково вчитися у єдиній народній школі, незалежно від майнового стану батьків і статі дитини. Центральна ідея Я.А.Коменського – “вчити всіх усього”. Це мало національний характер для середньовічної школи, яка спиралася на Святе письмо і церковні авторитети.

Як бачимо, ідея, яка зародилася ще у давні часи має своє відлуння в майбутньому, тобто у сьогоденні. Адже сучасна школа також спрямовує свої завдання на навчання та виховання всебічно розвиненої особистості, її духовного світу, гармонії з природою, патріотизму, збереження народних традицій, релігійних поглядів.

Враховуючи психологічні особливості пізнавальної діяльності дітей молодшого шкільного віку, викладач Київського університету ім. Б.Грінченка Людмила Роговик, пропонує здійснювати процес навчання читання у двох напрямках:

1. Формування відчуттів та здібностей керувати власним тілом.

2. Створення умов для сенсомоторної взаємодії з навколишнім світом.

В основі такого підходу лежить принцип формування вищих психічних функцій лівої півкулі через активізацію сенсомоторного рівня правої півкулі. Перевага надається руховим методам з включенням всіх аналізаторів за обов’язкового спілкування з кожною дитиною.

Отже, виходячи із загальновідомого положення про те, що психологічна готовність дитини до шкільного навчання – це не просто сума шкільних знань, умінь і навичок, а такий рівень її загального психологічного розвитку, який дає змогу включитися в начальний процес та успішно оволодівати навчальною діяльністю. Готовність до навчання передбачає певний рівень сформованості пізнавальних процесів і обсяг знань та уявлень про навколишній світ.

Останнім часом психологи різних країн приділяють дедалі більшу увагу питанням діагностики і корекції психічних функцій, які безпосередньо пов’язані з читанням. Доведено, що для успішного формування навичок читання дитина повинна вправно оволодіти зорово-руховою координацією, відтворювати рухами побачене зображення,а також виділяти певну фігуру на тлі інших зображень. Як бачимо, все це головним чином різні аспекту процесу зорового сприймання, який займає цільне місце у всьому психічному розвитку дитини молодшого шкільного віку, адже відомо сприймання –провідна функція на цей період, тобто така на основі якої розвивається всі інші функції і, насамперед, мислення.

Особливо важливу роль у загальному психічному розвитку дитини і,зокрема, у формуванні навичок читання, відіграє малювання. Дитячий малюнок може сказати про психічні особливості його автора. Фахівці стверджують, що за недоліками малювання дитини можна передбачити можливі труднощі із засвоєнням навичок читання. Для запобігання таким труднощам розробляють спеціальні програми тренування недостатньо сформованих функцій. На основі цих програм розроблена система вправ.

Дослідження, здійснені в лабораторії теорії і практики шкільного виховання і початкової освіти Севастопольського інституту післядипломної освіти педагогічних працівників, дали змогу зробили висновок, що для необхідної психологічної готовності дитини до навчального процесу важливим є мовленнєва підготовка у молодших школярів [66, с. 8].

Спеціальна мовна і мовленнєва підготовка дітей є передусім необхідним компонентом розвитку мовної компетенції дитини, своєчасним моментом введення її в мовну дійсність, по-друге, важливою умовою для розвитку засад намірів, довільності, усвідомленості діяльності –головного обов’язку молодшого школяра, фундаментом для переходу від спонтанного неусвідомленого мовлення до мовної поведінки, яка контролюється.

Мовна підготовка передбачає обов’язкову участь у мовленнєвій діяльності пізнавальних процесів дітей молодших класів, таких, як логічне мислення, творча уява; мислительних операцій - систематизації, класифікації, узагальнення, аналізу і синтезу, абстрагування; суворе дотримання логіки процесу навчання під час сприймання, осмислення, усвідомлення, розуміння, тобто засвоєння мовних знань і застосування їх у мовленнєвій діяльності під час творення мовлення.

Зміст мовної підготовки орієнтований на засвоєння дітьми початкових класів інформації про мову, на її осмислення та збереження в