· Як підготувати дитину до школи;

· Проблеми майбутніх першокласників;

· Раціональна організація режиму.

· Як допомогти дитини адаптуватися до школи.

· Помилки сімейного виховання.

Корекційна робота з дезадаптованими молодшими школярами

Шкільна дезадаптація – це утворення неадекватних механізмів пристосування дитини до школи у формі порушень навчання і поведінки, конфліктних відносин, психогенних захворювань і реакцій, підвищеного рівня тривожності, викривлень зовні не появляються, але дитини досить боляче переживає всі шкільні проблеми (це супроводжується тривогою, відсутністю апетиту та розладам сну), тобто в неї спостерігають реакції як активного, так і пасивного процесу. Це може виявитися у настороженості, невпевненості, плаксивості без причин.

Тому знаходження шляхів подолання шкільної дезадаптації є важливою і актуальною проблемою для теорії і практики педагогічної науки. Окрім здійснення профілактичних заходів важливе значення має корекційна робота з дезадаптованими дітьми. Ефективними формами корекції дезадаптації є корекційні програми для школярів.

Профілактика і корекція емоційної дезадаптації містить у собі три змістовних блоки: психологічну профілактику, консультування батьків, учителів і власне корекційну роботу з емоційно дезадаптованими школярами. Перевага надається роботі з батьками й учителями, оскільки залучення значущих дорослих призводить до найбільшого позитивного ефекту.

У роботі з учителями потрібно використовувати лекції, семінари, психолого-педагогічні консиліуми, “круглі столи”, а також спеціально створені тренінги педагогічного спілкування.

Про ефективність профілактичної і корекційної роботи свідчить зміна показників індивідуально-психологічних і соціально-психологічних факторів. Так, наприкінці дослідження високий рівень особистісної тривожності знизився з високого до середнього в 10% школярів, зменшилася кількість форм тривожності в 3,5 рази; зросла шкільна мотивація у 1,5 рази, мотивація успіху – у 2,6 рази; показники соціального статусу – в 1,7 рази.

Відчуження емоційно дезадаптованих школярів зменшилося до 16,7стосовно початкових 36,7; однокласники віддають перевагу, свій вибір 63,6емоційно дезадаптованим учням порівняно з 43,3на початку тренінгових занять.

Таким чином, методи і прийоми, які були використані в профілактичній і корекційній роботі ефективно вплинули на емоційну, когнітивну і поведінкову сфери емоційно дезадаптованих школярів. Діти стали більш вільними і відкритими.

У них посилився мотив досягнення успіху, підвищилася активність, з’явилася впевненість у собі. Вони набули здатності адекватно оцінювати результати своїх дій, не боятися помилок. Найважливіша зміна полягає в підвищенні навчальної мотивації, діти стали виявляти велику зацікавленість у навчанні, оцінках, відповідальніше ставитися до домашніх завдань. У більшості школярів зросли навчальні успіхи – оцінки з основних предметів підвищилися на 2-3 бали. Зросла впевненість у собі, учні перестали очікувати неприємностей у школі, боятися вчителя. Зміни відбулися й у сфері спілкування. Багато дітей відзначили, що в них з’явилися друзі.

В цілому дослідження підтвердило висунуту гіпотезу і показало, що існують психологічні фактори, які обумовлюють специфіку проявів емоційної дезадаптації в дітей молодшого шкільного віку. Розроблені, апробовані і впроваджені нами методи, прийоми і способи профілактики і корекції спрямовані на попередження і зниження емоційно дезадаптаційних проявів; на нівелювання взаємовпливу соціально-психологічних і індивідуально-психологічних факторів, які детермінують емоційну дезадаптацію молодшого школяра.

В процесі дослідження ми використовували програми

Програма 1

АДАПТАЦІЯ ДО ШКОЛИ

Програма розрахована на роботу з групою дітей, які відчувають труднощі адаптації до школи. Вона спрямована на розвиток та вдосконалення комуніка-тивних навичок, уважності, просторових уявлень, формування розумового плану дій та мовленнєвих функцій, розвиток продуктивності психічної діяльності.

Групові заняття проводяться в ігровій формі та включають методики, що сти-мулюють розвиток дитини як у сфері взаємин, так і в пізнавальній діяльності. Ігрова діяльність навчає дитину керувати власною поведінкою та через взаємодію з іншими розширює її рольовий репертуар. Спілкування в групі розширює межі бачення дитиною власних можливостей через відбивання дій інших та з іншими. Створення ситуації успіху виявляє здатність дитини до самоактуалізації та ефективнішого засвоєння знань. Найбільш привабливі - рольові ігри. Але найслабшим ланцюжком у дітей, які відчувають труднощі у школі, є розвиток мовлення. Цим дітям важко висловлювати власні думки та почуття, звертатися до інших, отри-мувати зворотний зв'язок. Для розвитку мовлення зазвичай використовують такі прийоми: розігрування відомих казок та створення власних із подальшим їх розі-груванням, створення детективу, розігрування сценок із життя дитини. Вдоскона-лення спонтанного мовлення дитини сприяє формуванню мисленнєвих операцій, логічних умовиводів.

Систему корекційної роботи розділено на 4 блоки:

1. Розвиток та вдосконалення комунікативних навичок

· Розвиток уміння володіти засобами спілкування.

· Формування установки на взаємодію та доброзичливе ставлення до однокласників.

· Формування вміння колективного обговорення завдань.

· Уміння встановлювати позитивні взаємини з оточенням: вислуховувати товаришів, коректно виражати своє ставлення до співбесідника.

· Формування позитивного образу «Я».

2. Розвиток мовленнєвої та мисленнєвої діяльності

· Розширення знань про навколишню дійсність, що сприяють поліпшенню соціальних навичок.

· Формування розгорнутого монологічного та діалогічного мовлення, роз-виток уміння правильно й послідовно викладати власні думки, дотримуючись правил побудови повідомлення.

· Формування понятійного апарату та розвиток основних розумових опе-рацій: аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення.

· Формування граматичних систем мовлення, розширення словникового запасу (знайомство з визначеннями, синонімами, антонімами).

3. Розвиток довільності психічної діяльності

· Формування уміння працювати за зразком та відповідно до інструкції педагога.

· Розвиток довільної регуляції поведінки і природної рухової активності у навчальних ситуаціях та в позаурочній взаємодії з однолітками й дорослими.

· Формування довільності як компоненту мовленнєвої діяльності, оволо-діння планувальною функцією мовлення (відповіді на запитання у точній відповідності до завдання, вміння висловлювати власні думки, вміння розгор-нуто розповідати про послідовність виконання навчальної роботи).

· Розвиток та вдосконалення навичок самостійної навчальної діяльності.

· Розвиток уміння планувати майбутню роботу, визначати шляхи та засоби досягнення навчальних цілей.

· Формування вміння здійснювати контроль за власною діяльністю, оволо-діння контрольно-оцінними