· Розвиток уміння підпорядковувати свою діяльність часу, що відведений на виконання завдання.

4. Розвиток просторових уявлень

· Формування вміння розрізняти геометричні форми.

· Засвоєння учнями поняття «величина».

· Засвоєння таких характеристик простору, як відстань та напрямок, пра-вильне використання понять, що позначають ці характеристики.

· Ознайомлення з правилами просторової організації робочого (навчаль-ного) матеріалу.

· Розвиток просторової орієнтації в зошиті та приміщенні.

· Формування вміння орієнтуватися в просторі за допомогою простої схе-ми, а також створювати її самостійно.

· Вдосконалення координації рухів у просторі.

· Навчання практичного оперування об'єктами (вимірювання, графічні по-будови тощо), розвиток окоміра.

· Формування вміння маніпулювати образами, роблячи різні мисленнєві перетворення: обертання, розчленування на частини та поєднання їх у ціле, перегрупування вихідних елементів тощо, розвиток здатності дитини пра-цювати усно.

Програму корекційно-розвивальних занять розраховано на 50 годин, по

2 го-дини на тиждень. Тривалість кожного заняття 40-45 хвилин.

Оптимальною формою роботи є ігрове заняття в малій групі дітей (5-7 учнів).

При плануванні і проведенні занять із дітьми молодшого шкільного віку, які мають труднощі в адаптації, слід враховувати деякі принципи організації корекційно-розвивального процесу:

1. Ускладнення поставлених завдань: від спільного виконання завдання з до-кладним інструктажем до творчих, самостійних робіт (учням пропонують пра-цювати самостійно або придумати подібне завдання).

2. Проведення занять із використанням матеріалу, близького до навчальної програми. Це забезпечує їх вищу ефективність, оскільки дає можливість здій-снювати трансляцію вмінь та навичок, отриманих на корекційних заняттях на уроці.

3. Використання ігрових методів і прийомів роботи, що містять елемент зма-гання. Для цих дітей ігровий мотив найчастіше є провідним, а рівень навчальної та шкільної мотивації достатньо низький. Крім цього, постійні невдачі у школі спри-яють формуванню або заниженої самооцінки, або, навпаки, неадекватно завище-ної (як захисний механізм). Дітям із низькою самооцінкою ігровий характер занять допомагає позбавитися страху

щодо можливих невдач, а групові завдання та вправи з елементом змагання дають змогу учням із завищеною самооцінкою отримати зворотний зв'язок щодо їхніх можливостей.

4. Застосування системи штрафів та заохочень.

Цей принцип - хороший засіб виховання організованості, зібраності дій та відповідальності за результат власної або командної роботи. Заохоченням може бути «зірочка», а штрафом - «ворона» («ловив ґав», тобто був неуважний, часто відволікався), що їх отримує учень. Наприкінці кожного місяця підраховують кількість «зірочок» та «ворон» у кожного учня.

5. Чергування рухливих та малорухливих завдань і вправ, застосування фізкультхвилинок. Чергування письмових та усних форм роботи.

Ця умова є обов'язковою під час роботи з такими дітьми, оскільки дає їм мож-ливість розподілити власну енергію і сприяє зняттю втоми й підвищенню пра-цездатності.

6. Використання вправ на перевірку уважності.

Цей прийом застосовується з метою організації уважності та встановлення зворотного зв'язку з учнями. Це можуть бути запитання на кшталт: «Хто мене по-чув - покажіть великий палець»; або використання контрольних карток: «Увага!», «Тиша!», на яких зображені різні символи, що відповідають цим вимогам.

Схема побудови корекційно-розвивального заняття:

1. ПОЧАТКОВИЙ ЕТАП

Привітання - Новини - Комунікативна гра

2. ОСНОВНИЙ ЕТАП ЗАНЯТТЯ

Розвиток довільності та Розвиток мовлення та Домашнє завдання

просторових уявлень мислення

3. ЗАКЛЮЧНИЙ ЕТАП ЗАНЯТТЯ

Рухова тематична гра або Комунікативна гра Традиційне прощання

ПОЧАТКОВИЙ ЕТАП

Кожне заняття традиційно починається з процедури привітання, яка не тільки сприяє згуртуванню дітей, а й налаштовує їх на позитивну взаємодію.

Наприклад, можна запропонувати таку вправу. Діти довільно рухаються по кімнаті під музику та, зустрічаючись одне з одним, посміхаються і промовляють лише два слова: «Здрастуй, (ім'я дитини)», а потім продовжують рух. Завдання можна змінювати, додаючи плескання в долоні, потискування рук тощо; психолог і діти стають у коло і, тримаючись за руки, промовляють по складах: «Здра-стуй-те», роблять кілька кроків уперед, зустрічаючись у центрі кола.

Наступна обов'язкова вправа, позначена як «Новини», містить ряд дуже важ-ливих моментів: по-перше, діти мають можливість обмінятися інформацією про останні події, що відбулися з ними; по-друге, обговорити результати домашнього завдання та згадати зміст останнього заняття і, по-третє, поділитися своїм наст-роєм (наприклад, дітям пропонується оцінити в балах свій настрій і показати його на пальцях).

Завершує початковий етап рухова комунікаційна гра, яка проводиться з метою підвищення енергетичного ресурсу групи, формування позитивного емоційного настрою на продовження заняття, а також сприяє розвиткові колективних форм взаємодії, які проявляються в доброзичливому ставленні до однокласників, умінні підпорядковувати власні дії зовнішнім вимогам.

Комунікативні ігри, що використовуються на початку та наприкінці заняття, мають деякі специфічні відмінності. Умовно їх можна назвати «Гра-енергізатор» (початок заняття) та «Гра-оптимізатор» (наприкінці заняття). Метою комуніка-тивної гри наприкінці заняття є розвиток рефлексії, яка виявляється в осмисленні власних дій та станів, пізнанні свого внутрішнього світу, а також у формуванні позитивного образу «Я». Кожен учасник групи перед прощанням має отримати «погладжування» або з боку однокласників та психолога, або самому заявити про власні досягнення та успіхи. «Граоптимізатор» зазвичай малорухлива. Основне її завдання - отримання дітьми

позитивного досвіду спілкування, створення пози-тивного самосприйняття незалежно від реальних успіхів дитини у навчальній діяльності й підвищення настрою наприкінці заняття.

ОСНОВНИЙ ЕТАП

Основний етап заняття має корекційно-розвивальний характер і спрямований на формування основних функцій, необхідних для засвоєння навчального мате-ріалу: довільності, просторових уявлень, мовлення та мислення.

Продуктивність у молодшому шкільному віці виражається в умінні розуміти цілі, що їх встановив дорослий, та діяти відповідно до них, виконувати дії за зраз-ком, організовувати власну діяльність, самостійно плануючи способи досягнення мети.

Вправи з розвитку продуктивності та просторових уявлень, як правило, прово-дяться в письмовій формі, тому в кожної дитини обов'язково має бути зошит у клітинку та простий олівець. Це найдовший за часом відрізок заняття - від