зміцнити установку на те, що кожен відповідає за свої вчинки сам;

навчити прийомів саморегуляції емоційного стану;

вправляти у прийнятті рішень, що допомагають запобігти невдачам. | 11.Як ставитися до невдач?

12. Мій настрій.

III. Я та інші | Формувати у дітей уміння бачити поруч людину з притаманним їй внутрішнім світом;

зосередити увагу на позитивних якостях особистості;

збагатити досвід емоційної чуйності до людей;

навчити адекватно реагувати на оцінювання власної особистості однолітками;

показати дітям реальність небезпечних ситуацій, що виникають через агресивність однолітків;

навчити протистояти шкідливому впливові з боку однолітків;

навчити прийомів захисту від рекету. | 13. Я бачу, я розумію тебе.

14. Взаємооцінювання.

15. Образа і образливість.

16. Як поводитися в конфліктній ситуації?

17. Умій протистояти шкідливому впливові.

18. Як захистити себе від рекету?

IV. Кодекс честі | Узагальнити знання дітей про власну гідність;

заохотити дітей до оцінювання ними власної особистості та навчити спостерігати динаміку свого розвитку під час вивчення курсу. | 19. Що таке власна гідність?

20. Як я змінився?

21. Правила мого життя.

Висновки до другого розділу

У дослідженні наведено теоретичне узагальнення та подальше вирішення проблеми шкільної дезадаптації молодших школярів, яке полягає у визначенні критеріїв, форм, рівнів та видів емоційної дезадаптації, виявленні психологічних факторів, які сприяють її підсиленню, розробці програми психопрофілактики і корекції щодо зниження шкільної дезадаптації учнів молодших класів. 

Явище, протилежне процесу адаптації – дезадаптація – є джерелом психічної напруги, внутрішнього дискомфорту і нестабільності. Найбільш яскраво дезадаптація виявляється в молодшому шкільному віці, обумовлюючи труднощі в навчанні та поведінці дітей. 

Одним із видів шкільної дезадаптації як порушення емоційної рівноваги і стосунків між дитиною і шкільним середовищем є дезадаптація емоційна. Вона найчастіше виявляється в період переходу дітей до шкільного навчання, оскільки саме емоційний компонент у структурі адаптаційних механізмів домінує на даному віковому етапі.

Шкільна дезадаптація це психічний стан, викликаний стійким, тривалим напруженням, який проявляється в дисфункції механізмів саморегуляції, зниженні продуктивності пізнавальних процесів та загостренні комунікативних проблем. 

Критеріями шкільної дезадаптації молодших школярів є стійкий стан емоційної напруги (тривожність, страх) і порушення саморегуляції (підвищена рухлива активність, надмірна пасивність). Розповсюджені форми прояву шкільної дезадаптації: емоційна нестабільність (підвищена рухова активність, емоційна нестійкість, порушення уваги); тривожність (підвищена емоційна нестійкість, недостатня продуктивність в ситуаціях напруження); агресивність (ворожість, недовіра); відстороненість (самоусунення, депресія). Емоційна дезадаптація має три рівні: високий, середній, низький. 

За часом виникнення виділяється первинна і вторинна дезадаптація молодших школярів. Первинна емоційна дезадаптація характеризується негативним ставлення дитини до школи при вступі, а вторинна – відмовою від перебування в школі після первинної задовільної адаптації.

За ступенем виявлення шкільна дезадаптація молодших школярів може бути явною (при наявності підвищеної тривожності, страху, порушення поведінки, відмови відвідувати школу) чи прихованою (при якій немає явних ознак порушення соціальної поведінки, постійної відмови від відвідування школи). 

На виникнення шкільної дезадаптації молодших школярів впливають індивідуально-психологічні та соціально-психологічні фактори. До індивідуально-психологічних факторів належать: меланхолійний тип темпераменту (властивості – емоційна нестабільність, інтроверсія), високий рівень тривожності, мотивація уникнення невдачі; до соціально-психологічних: негармонійний тип сімейного виховання (підвищена моральна відповідальність і домінуюча гіперпротекція), авторитарний стиль

взаємодії вчителів з учнями, психологічна і педагогічна некомпетентність учителя, порушення взаємин з однокласниками. 

Зниження впливу психологічних факторів на виникнення шкільної дезадаптації в молодшому шкільному віці можливе при впровадженні програми профілактики і корекції шкільної дезадаптації. Зміст програми передбачає профілактику і консультування батьків, вчителів, корекцію дезадаптованих школярів і базується на використанні методів (метод послідової десенсибілізації, метод поетапних змін, позитивного і негативного підкріплення, метод моделювання ситуації) та прийомів (“настроювання” на певний емоційний стан, “переінтерпретація” симптомів тривожності, “переформулювання задачі” – зосередженість уваги на актуальному моменті). Авторська програма профілактики і корекції емоційної дезадаптації учнів молодшого шкільного віку дозволяє рекомендувати її для підготовки майбутніх вчителів, психологів та для підвищення кваліфікації педагогічних кадрів.

Проведене дослідження не вичерпує всіх проблем, пов’язаних з дезадаптацією дітей молодшого шкільного віку, що дозволяє намітити напрямки подальших пошуків вирішення таких питань, як адаптація на наступних етапах шкільного навчання, взаємозв’язок шкної дезадаптації з іншими її формами, вплив механізмів компенсації і декомпенсації на адаптивні процеси.

Висновки

Проведене дослідження, дає нам можливість узагальнити чинники, що негативно впливають на шкільну адаптацію молодших школярів та обґрунтувати її психолого-педагогічні умови. Зокрема, були виокремлені такі основні чинники адаптації:

· рівень готовності дитини до школи;

· стиль і методи виховання в сім’ї;

· стиль спілкування вчителя з учнями.

Практичне дослідження впливу зазначених чинників на процес адаптації школярів є необхідною умовою розвитку активності та творчості дитини. Вивчення впливу факторів відкриває можливість розробки стратегій навчально-виховної роботи з дітьми та психолого-педагогічних рекомендацій щодо подолання різких труднощів соціальної адаптації. На нашу думку це є актуальним завданням сучасної школи, робота якої спрямована на гармонійне формування особистості, створення сприятливих умов для самореалізації кожної дитини.

На мою думку, надзвичайно велике місце в процесі шкільної адаптації молодших школярів належить значущим дорослим і саме сім’ї. Тому велике значення в профілактиці труднощів адаптації має поглиблена індивідуальна та групова психологічна консультація на основі тестування і спостереження ще на етапі вступу дитини до школи. Батькам необхідно давати рекомендації з урахуванням індивідуальних особливостей дитини. При перших ознаках дезадаптації необхідно проводити індивідуальну роботу з батьками про можливі шкільні труднощі дитини, а також про шляхи надання допомоги з їх сторони.

Отже, розуміння та підтримка в складних ситуаціях створюють почуття захищеності, внутрішнього комфорту в першокласників.

Виходячи з сказаного, ми розробили тематику проведення індивідуальних і групових консультацій з батьками:

· Як підготувати дитину до школи;

· Проблеми майбутніх першокласників;

· Раціональна організація режиму.

· Як допомогти дитини адаптуватися