· Помилки сімейного виховання.

З дослідження ми побачили, що на соціальну адаптацію молодших школярів найбільше впливає вчитель. Він є дуже важливою людиною в житті

першокласника. І його ставлення має дуже велике значення для дітей. Вчителю та вихователю необхідно вміти розуміти причини неадекватної поведінки дитини. Доброзичлива атмосфера в класі, цілеспрямовані виховні завдання та ігри, у яких дитина вчиться виявляти себе і з повагою ставиться до інших, допоможуть швидше адаптуватися в шкільному колективі.

Виходячи з цього, вчителю слід постійно дбати, щоб у кожного учня складалася повновартісна життєва перспектива.

У своїй роботі вчитель повинен орієнтуватися на доцільний стиль взаємин з учнями, оскільки існує пряма залежність між стилем спілкування вчителя і особливостями перебігу соціальної адаптації молодших школярів. Наприклад, демократичний стиль управління навчально-виховним процесом побудови спілкування і взаємин учителя з учнем забезпечує успішність процесу адаптації, створює найкращі умови для повноцінного розвитку особистості.

Тому соціальний педагог та психолог, на нашу думку, проводячи консультації для вчителів початкових класів, повинен особливо звертати їх увагу на такі моменти.

· Психологічні особливості першокласників.

· Шкільне навантаження та здоров’я дитини.

· Стиль спілкування вчителя і адаптація дитини до школи.

· Особливості початкового періоду навчання в першому класі.

· Як зберегти працездатність дитини.

· Індивідуальний підхід до учнів зі слабким типом нервової системи.

Ми неодноразово вказували, що шкільна адаптація знаходиться в тісному взаємозв’язку з соціальною. І якщо дитина має низький рівень шкільної адаптації (як правило з неблагополучної сім’ї), то в більшості вона відчуває труднощі в соціальній адаптації.

В таких дітей проявляється:

· байдуже ставлення до навчання;

· порушення дисципліни;

· невміння працювати самостійно;

· низький самоконтроль;

· соціальна ізоляція в групі, відсутність дружніх зв’язків.

Таким чином, успішна адаптація залежить від сприятливих умов і змісту учіння, діяльності і спілкування дитини в сім’ї, дитячому садку, школі. Взаємопов’язані підсумки сформованості пізнавальних процесів, оволодіння значущою для даного віку діяльністю, достатній рівень соціально-психологічного розвитку дитини, стимулювання його як суб’єкта розвитку зі сторони педагога і батьків знаходять своє вираження у шкільній зрілості і научуваності дитини. Головне – самовизначення і розвиток дитини.

Проведений аналіз літератури та сучасного стану адаптації молодших школярів показав, що дана проблема є міждисциплінарною та потребує комплексного вирішення.

На нашу думку для подолання труднощів шкільної адаптації повинні бути ефективними такі методи:

· Тренінгові заняття для подолання труднощів з обов’язковою присутність вчителя. (Вчитель зможе побачити і усвідомити те чого не бачить на звичайних уроках).

· Рольові ігри в процесі розв’язання емоційних проблем.

· Дискусійні – дослідження самими учнями взаємовідносин, шляхом групових обговорень під керівництвом вчителя або психолога.

За А.В. Петровським становлення і розвиток особистості у молодшому шкільному віці охоплює такі фази, як:

· адаптація – пристосування до нових соціальних умов;

· індивідуалізація – вияв своїх індивідуальних можливостей і особливостей;

· інтеграція – включення в групу ровесників.

Фактором розвитку особистості молодшого школяра є не стільки навчальна діяльність, скільки ставлення дорослих до успішності, дисциплінованості, старанності дитини.

Отже, вступ дитини до школи, перехід від сімейного виховання до системи шкільного навчання і виховання є важливим процесом, який супроводжується суттєвими змінами в її житті й розвитку.

Зіставлення даних тестування, анкетування й бесід з учителями й батьками показало, що соціальна адаптація молодших школярів потребує різних профілактичних та корекційних заходів.

На нашу думку потрібно часто використовувати рефлексію, яка змінює не тільки пізнавальну діяльність учня, але й ставлення до самого себе й до оточуючих людей. Суттєво змінює характер самооцінки. Наявність самооцінки в пізнавальній сфері забезпечить можливість формування самооцінки в моральному плані в подальшому.

Від шкільної адаптації багато в чому буде залежати успіх переходу на нову навчальну мотивацію на наступному етапі розвитку. Отже, потрібно вчити зростаючу особистість складної науки і мистецтва життя. Адже шкільна роль учня, безсумнівно є важливою і навіть пріоритетною.

Ми зупинились на ключових, на наш погляд аспектах загально виховного процесу соціальної адаптації. У його структурі зосереджуються найважливіші інститути соціалізації: - сім’я, школа, дитяче середовище. Отже виховання сьогодні – це процес із дуже багатьма невідомими. І цих невідомих щодень стає дедалі більше. Однак ми маємо надію, що єдністю зусиль вихователів, вчителів, батьків і соціальних педагогів допоможе дитині успішно адаптуватися до нових “шкільних” умов, і слово “школа” буде викликати у неї тільки радість.

Список використаних джерел

1. Акимова М.Т., Козлова В.Т. Психологические особенности индивидуальности школьников. – М.: Академия, 2002. – 456 с.

2. Активные методы в работе школьного психолога / Под. ред. И.Дубровиноъ. – М., 1991. – 249 с.

3. Ануфрієв А., Костроміна С. Как преодолеть трудности в обучении детей. – М., 2000. – 272 с.

4. Архиреева Т.В. Становление критического отношения к себе у детей младшего школьного возраста «Вопросы психологии», М.,2002. – №3 – 105 с.

5. Александровський Ю.А. Состояния психологической дезадаптации и их

компенсация. М.: Наука, 1976. – 348 с.

6.Битянова М.Р. Адаптация ребенка в школе: диагностика , коррекция, педагогическая поддержка.– М.,1997. – 412 с.

7.Божович Л.И. Изучение мотивации детей и подростков. – М., 1972. – 305 с.

8.Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возврасте. – М., 1986. – 357 с.

9.Белобрикина О.А. Проявление дезадаптации в образовательном пространстве школы: причины, типы, возможности профылактики // Психология и школа.– 2005. – 270 с.

10. Воровцов А.Б. Практика развивающего обучения. – М.: Русская энциклопедия, 1998. – 360 с.

11.Выготский Л.С.Вопросы детской психологии // Собр. соч. М.,1984.– 465 с.

12.Вострокнутов Н.В. Школьная дезадаптация: ключовые проблеми диагностики и реабилитации // Школьная дезадаптация. Эмоциональныэ и стресовоэ растройства у детей и подростков. – М., 1995.