Помилки у спілкуванні педагога зі школярами призводили до негативних проявів у поведінці дітей. Під впливом постійної авторитарності вчителя, зосередження його уваги лише на недоліках дітей, в останніх формується боязливо негативне ставлення до людей. Нездоровий клімат спілкування призводить до значних проблем у морально-емоційному розвиток дітей. негативно впливає на загальну спрямованість особистості виховання призводить до створення різних варіантів дезадаптації та некомпетентних позицій у спілкуванні, не сприяє формуванню таких важливих компонентів взаємин, як співпереживання, взаєморозуміння, контактність, чуйність.

Таким чином, авторитарно-диктаторський, зневажливий стилі спілкування вчителя з вихованцями взагалі неприпустимі, оскільки вони найнегативніше впливають на формування особистості. Тільки за умов активно-позитивного впливу вчителя на дітей у них формується впевненість у собі і в своїх можливостях, надійність і захищеність, уміння легко налагоджувати взаємини з ровесниками, слухати інших, бачити позитивні риси та вади, як свої, так і товаришів. Це вказує на те, що дитина входить у ритм шкільного життя без психологічних перевантажень, нервувань, тобто вона позитивно спрямована на все, що вимагає від неї школа.

Т.С. Проскура, вивчаючи особливості стилю спілкування педагога з першокласниками, говорить про психологічну підготовленість учителя до роботи з ними. Вона зазначає, що вчитель у своїй роботі повинен тримати орієнтир на доцільний стиль взаємин з учнями, допомагати дитині успішно адаптуватися до шкільного життя [51,с. 15 ].

У початковій ланці легше, ніж у наступних ланках, вдається дотримуватися стилю жорсткої дисципліни, або імперативного. Авторитарного. Учитель одразу ж висуває низку вимог, підпорядковування яким з боку дітей та їхніх батьків має бути основною умовою, що забезпечить позитивне або негативне ставлення до того чи іншого учня. Тобто сувора дисципліна об’єктивується як основна мета навчально-виховного процесу. За такого стилю спілкування у дітей формується почуття незахищеності, тривожності невпевненості. Позиція учителя Нечаї їм можливості зблизитися з ним, взаємини втрачають довірчий характер, доброзичливість. Такий стиль роз’єднує і самих дітей, не сприяє процесу успішної адаптації до школи.

У практиці шкільних стосунків учителя з учнями набагато рідший ніж авторитарний, спостерігається ліберальний, або так званий анти авторитарний, стиль спілкування. Це стиль байдужості, потуральник стиль. За такого стилю атмосфера в класі, на уроках, перервах під час різних режимних моментів стає некерованою. Зовнішня нетерплячість учителя, яка може виявитися простою безпорадністю, страхом перед дітьми або байдужістю, не забезпечує виховання у них організованості, усвідомлення вимог навчальної діяльності, оволодіння нормативами поведінки, переживання задоволення від успішного виконання своїх обов’язків – не сприяє успішності адаптації дитини до шкільного життя.

Учителю слід віддавати пріоритет гуманістичним, демократичним принципам управління навчально-виховним процесам, оскільки вони повною мірою забезпечують успішний перебіг процесу адаптації. Завдяки демократичному стилю спілкування створюються умови для різнобічного і повноцінного розвитку особистості. Формування оптимістичної Я-концепції на високих духовних засадах. Діти, які виховуються в умовах демократичного стилю, вчаться самостійно обирати найдоцільніші, зручні для себе і для інших, цікаві форми виконання завдань, вони привчаються до

пошуків, творчості, оригінальних рішень, не боячись помилитись, оскільки розраховують на взаєморозуміння з боку вчителя та однокласників. І саме за керівництва у демократичного стилю в учні розвивається почуття власної відповідальності, прагнення до шляхетної моральної поведінки у школі й поза нею.

2.2. Консультування батьків та вчителів з проблем шкільної дезадаптації

На нашу думку, надзвичайно велике місце в процесі шкільної адаптації молодших школярів належить значущим дорослим і саме сім’ї. Тому велике значення в профілактиці труднощів адаптації має поглиблена індивідуальна та групова соціальна консультація на основі тестування і спостереження ще на етапі вступу дитини до школи.

У багатьох сім’ях у першу чергу цікавляться, яку оцінку одержала дитина в школі, взаємини між дитиною і батьками визначаються успіхами чи невдачами в навчанні. Хоча з новими обов’язками дитина набуває і нові права: у неї повинні бути години для виконання завдань, дитина може вимагати від батьків купити письмові приладдя, спортивну форму тощо. У дитини повинен бути спланований режим дня для того, щоб правильно організувати свій день, розподілити час, щоб справитися із навчальними завданнями і мати час для відпочинку,оскільки дитина цього віку щвидко виснажується, особливо це стосується дітей із слабкою нервовою системою. Саме тому батькам слід враховувати ці моменти в житті дитини, щоб зуміти виховати організованість і відповідальність у такому важливому обовязку для дитини-навчанні.

Батькам необхідно давати рекомендації з урахуванням індивідуальних особливостей дитини. При перших ознаках дезадаптації необхідно проводити індивідуальні бесіди і консультації з батьками про можливі шкільні труднощі

дитини, а також про шляхи надання допомоги з їх сторони. Адже, розуміння та підтримка в складних ситуаціях створюють почуття захищеності, внутрішнього комфорту в першокласників.

Батькам слід допомагати дітям у важких ситуаціях, проблемах і труднощах. Але часто батьки замість допомоги ще більш поглиблюють ситуацію дезадаптації дитини (наприклад, сварять її, чи навпаки, відсторонюються від начання та допомоги, пояснюючи це нестачею часу). Порушені взаємостосунки між батьками і дитиною ще більше ускладнюють дезадаптацію дитини. Причиною неефективного відношення батьків можуть бути:

- педагогічна і психологічна неграмотність батьків;

- ригідні стереотипи виховання;

- особистісні проблеми і особливості батьків, які вносяться в спілкування з дитиною;

- вплив особливостей спілкування в сімї на стосунки батьків і дитини [52, с.12].

Всі ці причини викривленого відношення батьківського відношення

можуть бути виправлені зусиллями соціального педагога і практичного психолога шляхом надання індивідуальних та групових консультацій, психотерапії та корекції (батьківські групи, поведінковий тренінг,групова дискусія, ігри, навчаючі експерименти, аналіз вчинків та спільних дій).

Виходячи з