Нерідко з метою зняття соціальної напруженості в суспільстві та через брак матеріальних коштів для кардинального розв'язання цієї проблеми владні структури свідомо підтримують функціонування прихованого безробіття. Така політика призводить до конфліктів та різних соціальних потрясінь.

Для врегулювання цього питання в Україні діє закон "Про зайнятість населення" (1991), який визначає право громадян на працевлаштування, підготовку, перепідготовку й одержання інформації у сфері зайнятості.

Закон визнає безробітними громадян працездатного віку, які з не залежних від них причин не мають заробітку через відсутність відповідних робочих місць, зареєстровані у державній службі зайнятості і дійсно шукають роботу та здатні приступити до праці. Законом передбачено надання державних пільг безробітним, розроблено процедуру їх працевлаштування [15,с.67]

Феномен безробіття досліджується багатьма науками - економікою праці, правознавством, політологією, соціологією, соціальною психологією та педагогікою. Предметом соціологічно-педагогічних досліджень безробіття постає тоді, коли вивчаються його соціальні чинники та наслідки - відносини між найманими працівниками і роботодавцями; соціально-економічна поведінка безробітних, її мотивація, очікування, ставлення до праці; соціальна напруженість, зумовлена безробіттям; діяльність соціальних інститутів, покликаних регулювати трудові відносини.[6,с132]

Безробіття вважається, з одного боку, важливим стимулятором активності працюючого населення, а з другого – великим суспільним лихом. Всі країни прикладають багато зусиль для подолання безробіття, але ні одній ще не вдалося ліквідувати його повністю. Навіть в таких країнах з розвинутою соціально орієнтованою економікою, як Японія, Німеччина, США та інших, кількість безробітних не була меншою 0,6% загальної кількості робочої сили. Взагалі ж експерти Міжнародної організації праці вважають, що в наступні роки в середньому в світі безробіття буде складати біля 10% і повністю ліквідувати його не зможе ні одна країна.[33,с.12]

В класичній теорії існує поняття „класичного безробіття”, яке є результатом занадто високої ставки заробітної плати по відношенню до тієї, яка врівноважувала б попит на робочу силу та її пропозицію, зафіксованої, наприклад, профспілками. Висока ставка заробітної плати примушує роботодавців скорочувати попит, а власників робочої сили пропонувати її в кількості, яка перевищує потребу [ 23, с.89].

Розрізняють безробіття фрикційне, структурне та циклічне.

Фрикційне безробіття. Досягнення стану рівноваги на ринку праці (попит на робочу силу дорівнює її пропозиції) не означає повної відсут-ності безробіття. Завжди існує так зване фрикційне безробіття, яке спри-чиняється динамічністю ринку праці з одного боку і недостатністю інфор-мації про попит і пропозицію на ньому з другого. Якщо навіть чисельність робочої сили залишається стабільною, у кожний період часу частина лю-дей виходить з робочої сили (на пенсію, через хвороби або травми тощо) і частина до неї приєднується (ті, що досягли працездатного віку, скінчили курс навчання, кинули роботу і шукають кращої тощо). Крім того, коли-вання у попиті на продукцію випадкового характеру спричиняє закриття деяких фірм або скорочення чисельності працюючих і відкриття інших або збільшення працівників у них. Оскільки ж необхідну інформацію про змі-ни у попиті та пропозиції на ринку праці отримати моментально неможли-во, спливає деякий час, протягом якого люди залишаються без роботи.

Структурне безробіття — це перевищення пропозиції над попитом на працю працівників певного фаху і кваліфікації за наявності значної кількості вакансій з інших фахів у даному регіоні або надлишок робочої сили певного фаху і кваліфікації в одних регіонах країни за наявності незадоволеного попиту на неї в інших. Наприклад, у певному регіоні різко знизився попит на робітників автомобільної промисловості внаслідок конкуренції іноземних імпортерів автомобілів і в той же час збільшився попит на програмістів через повсюдне впровадження комп'ютерів. Звільнені робі-тники працювати програмістами без відповідної перепідготовки не спромо-жні. Перепідготовка ж потребує значного часу, грошей, відповідної базової освіти і тому може бути неприйнятною для людей похилого віку, для тих, хто не може її оплатити або не має достатньої освіти.

Якщо створився надлишок робочої сили певного типу в одному регіо-ні за наявності достатньої кількості вакансій в інших, безробітні можуть залишатися в очікуванні роботи у своїй місцевості з кількох причин [ 21, с.3].

По-перше, через відсутність належної інформації про вакансії в інших місцевостях.

По-друге, через значні фінансові витрати, пов'язані з переїздом (транспортні витрати, придбання житла на новому місці тощо).

По-третє, через суттєві психологічні втрати, пов'язані з переїздом на велику відс-тань — доводиться відмовлятися від спілкування з родичами, друзями, су-сідами, від місцевих програм соціальної допомоги, перенести труднощі ада-птації на новому місці.

Безробіття недостатнього попиту (циклічне безробіття) пов’язане з коливаннями ділової активності (економічним циклом) і виникає тоді, коли падіння сукупного попиту на продукцію, що випускається, викликає падіння сукупного попиту на працю в умовах негнучкості реальної заробітної плати у бік її зниження.

Сезонне безробіття подібне до циклічного у тому, що його також породжують коливання у попиті на працю. Проте у даному випадку ці коливання можна регулярно прогнозувати і протягом кожного року вони повторюються за одним зразком. Наприклад, попит на сільськогосподарських робітників падає щороку після посівної і залишається низьким до початку збирання врожаю Так само попит на будівельників падає протягом зимових місяців. У деяких галузях промисловості попит на робітників теж падає у ту пору року, коли підприємства займаються переоснащенням для щорічного оновлення моделей продукції. Прикладом можуть бути автозаводи (нові моделі автомобілів) або підприємства (модні фасони одягу). Роботодавці з таких підприємств, реагуючи