Також важливою є необхідність реалізації дер-жавної молодіжної політики у сфері зайнятості молоді.Основними причинами можна назва-ти такі: необхідність створення нової системи навчання та про-фесійної підготовки молодих громадян в умовах струк-турних і технологічних виробничих змін, відмирання тра-диційних галузей виробництва, запровадження нових технологій, що забезпечуються сучасними інформаційни-ми системами, зростання безробіття, зниження зайнятості молоді; криза інститутів соціалізації особистості (сім'ї, ніколи, закладів культури, відпочинку і т.ін.). В основному такі інститути не встигають сьогодні за реальними потребами молодої людини, оскільки використовують старі прийоми впливу на особистість; реальне відчуження молоді від політичних та суспільних процесів; наявність у житті молоді ряду факторів і проблем, що знаходяться поза межами правового регулювання.

РОЗДІЛ ІІ

Теорія і практика роботи соціального педагога з безробітною молоддю

2.1. Завдання соціально-педагогічної роботи у вирішенні проблеми безробіття серед молоді

Сьогодні фахівці вирішують питання: як соціально-педагогічна система може допомогти молоді у вирішенні соціальних проблем, зокрема і такої проблеми як безробіття. На нашу думку, важливе завдання соціальних служб, різних соціально-педагогічних інсти-тутів у вирішенні проблеми безробіття серед молоді полягає у розв'язанні проблем соціалізації мододі.

Зважаючи на те, що соціалізація особистості потребує певних педагогічних умов, фахівці називають найважливіші з них: гуманізація процесу соціального становлення особистості, відповідність змісту, обсягу і характеру соціально-педагогічної діяльності можливостям, умовам даного соціуму; розумне роз-міщення в часі і просторі всіх цілеспрямованих взаємодій. При цьому основним завданням соціально-педагогічних інститутів є: соціалізація особистості, з урахуванням особливостей її жит-тєдіяльності в середовищі, в діяльності, в ситуації, де відбуваєть-ся пізнання і оволодіння цією особистістю суспільними норма-ми і цінностями [ 27,с.48 ].

В ситуації вибору змісту і форм діяльності кожна молода людина прагне керувати власним розвитком як процесом. Тому пропонується розглядати цей процес як складну структуру, яка включає такі види діяльності: самоосвіта; самовиховання (праця над характером, емоційними й моральним розвитком, філософією життя тощо); вибір напряму (галузі) освіти і професії; вибір конкретного місця роботи; вибір групи друзів, товаришів, колег; участь у певних громадських і політичних організаціях; пошуки шляхів досягнення поставленої мети.

Бажано, щоб молода людина сформувала в собі вміння здійснювати відповідний вибір з різних альтернатив. А соціалі-зуючі інститути працюють заради того, щоб у подальшому вони переставали бути потрібними, їх головне завдання - "запусти-ти механізм самоорганізації і саморозвитку".

Найбільш повноц-інно цей механізм може спрацювати у різних видах діяльності. Слід вести мову про те, що суспільство може і повинне до-помогти молодому поколінню включатися в активну діяльність, створюючи для цього умови для становлення та інтеграції в життя суспільства. Проте, не досить лише створити умови для позитивно-мотиваційної діяльності, доцільно затратити багато енергії, щоб сформувати у молоді навички аналізу свого стано-вища, здатність нести відповідальність за свої вчинки, співпрацювати, приймати спільні рішення в групі, здійснювати реаль-ну суспільну діяльність і розвивати необхідні для такої діяль-ності навички і вміння.

Звичайно, цілком зрозуміло, що основою стабільності таких умов і такої діяльності є систематична допомога всіх інфраст-руктур соціалізації, наявність механізму взаємодії державних і недержавних соціальних інститутів, суть діяльності яких має бути спрямованою на оптимізацію соціалізуючого процесу.

Діяльність соціально-педагогічних інститутів щодо соціалі-зації є найбільш ефективною тоді, коли вона орієнтована на досвід перебудови особистості у "позитивному" соціумі і міжособовому спілкуванні. Можна сказати, що для діяльності соціально-педагогічих інфраструктур важлива не сама дія дітей і молоді, не їх зовнішні результати (щоб все розгорталося і здійснювалося красиво, яскраво, гладко), а набутий у спільній діяльності, разом обговорений і усвідомлений досвід, який засвоює молоде покоління і зможе ним керуватися у своєму по-дальшому житті. [6,с.34]

Проте, не можна не звернути увагу на особливість впливу конкретного соціуму на молоду людину чи дитину, в якому можуть проявлятися як позитивні, так і негативні тенденції. З одного боку, в соціумі можна спостерігати за активізацією са-мостійності, ініціативності, творчої співпраці, саморегуляції та самоконтролю, з іншого — за проявом завищеної самооцінки, агресивної незалежності, утвердження власного "Я" над інши-ми, безмірної амбітності тощо. І всі ці якості суб'єкта проявля-ються, безперечно, в діяльності.

Мета соціально-педагогічного впливу диктує обов'язковість створення умов для розгортання як об'єктивно-соціалогічної діяльності, так і соціально-психологічної, коли молодь понадає в реальні ситуації, де активно проявляється суб'єктна позиція особистості. Це дозволяє їй утверджуватися у певних видах діяльності, а, отже, і в соціумі в цілому. Характер діяльності визначається не стільки позитивною чи негативною установ-ками суб'єктів, скільки "мірою суб'єктності", наявністю актив-ності, самостійності, ініціативи, самодіяльності. Це, безперечно, передбачає зміну позицій, ролі, статусу суб'єкта діяльності в нових соціумних умовах.

Реалізація в дії різних напрямів, змісту і програм щодо соціа-лізації особистості потребує реалізації відповідних функцій соц-іально-педагогічної системи. Визначені функції можуть бути уточнені, розширені залежно від суб'єктів соціалізації, регіону, соціальних умов і життєдіяльності особистості. У визначенні функцій загалом можна спиратися на положення білоруського вченого В.Г. Литвиновича [ 13,с.37 ]:

I. Діагностико-прогностична функція є своєрідним підґрун-тям, яке дозволяє вивчати проблеми і потреби дітей та молоді
і визначати методики соціально-педагогічної діяльності у соціумі
та мікросоціумі.

Реалізація цієї функції передбачає визначення реальних умов роботи з різними категоріями дітей, підлітків і молоді; забезпечення наукового підходу до організації соціалізуючого процесу. Крім того, діагностико-прогностична функція може класифікуватися як інформаційна, оцінювальна, формуюча.

II. Функція забезпечення соціальних гарантій розвитку молодої людини як особистості, її нахилів, здібностей, можливостей.

Реалізація цих функцій передбачає наявність можливостей у соціально-педагогічних інститутах створення оптимальних умов для використання права: навчатися, працювати, відпочи-вати і розважатися; користуватися досягненнями освіти, куль-тури; мати гарантію