системі життєвих і естетичних цінностей, цілковито інтегрованих у художню творчість. Адже загальне, теоретичне в людській мові може бути відображене лише завдяки частковому, конкретному, тож і мистецтво як феномен постає лише у вигляді окремих своїх видів та розмаїтих авторських форм [1, с. 66]”.
Вважаємо, що в романі “Доктор Серафікус” мистецький дискурс ускладнює проблемний комплекс тематики, виступаючи одним із засобів інтелектуалізації композиції твору. Знайомство Ірці з Комахою розпочинається з перегляду малюнків у книжках з рефлексології: малюнок доби палеоліту зворушує її не менше “од картин сучасних французьких та німецьких експресіоністів [4, с. 20]”. В такий спосіб автор пробуджує в дівчинки інтерес до Серафікуса і демонструє високий рівень обізнаності з творчістю майстрів пензля.
Зустріч Корвина з Вер починається з візуального осягнення естетичної цінності жіночого тіла. Несподіваний спогад про два портрети Вер Ельснер – “один мальований в експресіоністській манері та інший, писаний Яковлєвим, в якому кубізм був поєднаний з чітким і монументальним академізмом [4, с. 65]” – дали поштовх до появи великої статті про еволюцію мистецьких стилів і пробудили бажання в художника Корвина пізнати цю жінку. В.Домонтович якось по-особливому, дуже індивідуально реалізовує естетичний ідеал митця, збуджує асоціативні ряди у нових площинах та вимірах. Цікавим є епізод про вирізаний ножицями портрет Вер. Автор називає цю техніку – “скульптура, поєднана з малюнком”. Він вважає, що “ножиці психологічніші, вони як продовження пальців”, тому описує цей процес з великим чуттям і достовірністю. Вражаючою є ступінь письменницького саморозкриття в культурно-мистецькому просторі інтелектуальних романів, адже “… він шукав первісного, основ, реального на стадії його виникнення [4, с. 252]”, зосереджуючись на нюансах і компетентному тлумаченні мистецьких явищ. Це одна з ключових тез естетико-світоглядних засад В.Домонтовича.
ЛІТЕРАТУРА
1. Горяча Н. Синтез мистецтв у романі Марселя Пруста “У пошуках утраченого часу” : наступність чи новаторство? / Н.Горяча // Слово і час. – 2003. - № 11. – С. 65 – 71.
2. Гусейнова О. Елементи архітектурного дискурсу в українському урбаністичному романі (“Без ґрунту” В. Домонтовича) / О.Гусейнова // Слово і час. – 2004. – №11. – С. 18 – 23.
3. Домонтович В. Дівчина з ведмедиком. Болотяна Лукроза / В.Домонтович. – К. : Критика, 2000. – 416 с
4. Домонтович В. Доктор Серафікус. Без грунту / В.Домонтович. – К. : Критика, 1999. – 381 с.
5. Могилянський М. Честь / М. Могилянський // Вітчизна. – 1990. – № 1. – С. 92 – 147.
6. Калениченко Н. Українська проза початку ХХ століття / М.Калениченко. – К. : Наукова думка, 1964. – 447 с.
7. Плужник Є. Змова у Києві : Роман, п’єси / Є.Плужник. – К. : Укр.. письменник, 1992. – 428 с.
8. Саєнко В. Синтез мистецтв і музика як літературний текст – домінанти поетики В. Домонтовича / В.Саєнко // Наукові записки Кіровоградського педагогічного університету: Філологічні науки (літературознавство). – Кіровоград : РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2006. – Вип. 64. – ч. 2. – С. 154 – 164
9. Франко І. Із секретів поетичної творчості / І.Франко // Франко І.Я. Зібрання творів. – в 50 т. – т. 31. – К. : Наукова думка, 1981. – С. 45 – 120