Подібні деталі і кольори в зображені двох фігур, наприклад, сина і батька, можна пояснити прагненням сина бути схожим на батька, ідентифікацією з ним, хороші емоційні контакти.

3. В малюнку дитина першим зображує найбільш значиму голо-вну або найбільш емоційно близьку людину. В нашій культурі яд-ром сім'ї найчастіше виступає мати. Те, що часто діти першими ма-люють себе, напевне, пов'язано з їх егоцентризмом як віковою ха-рактеристикою. Якщо дитина останньою малює маму, то це свідчить про негативне ставлення до неї.

Якщо перша намальована фігура є найбільшою, але намальована схематично, без прикрас, то таке зображення вказує на значимість цієї особи для дитини, її авторитетність і впливовість, але ще не свідчить про позитивні почуття до неї. Однак, якщо фігура намаль-ована старанно, з прикрасами, то можна вважати, що це найбільш улюблений член сім'ї, якого дитина шанує і на якого хоче бути схо-жою.

Якщо дитина починає малювати не з окремих членів сім'ї, а з інших об'єктів, то ці дії слід розглядати, як своєрідну захисну ре-акцію, за допомогою якої дитина відстрочує неприємне їй завдання. Це спостерігається у дітей з неблагополучною сімейною ситуацією.

Повернення дитини до малювання одних і тих же членів сім'ї, об'єктів, деталей вказує на їх значимість для дитини.

Паузи перед малюванням певних деталей, членів сім'ї най-частіше пов'язані з конфліктним ставленням до даної особи і висту-пають зовнішнім проявом боротьби мотивів. Дитина ніби вирішує, малювати їй чи ні людину або деталь, пов'язану з негативними емоціями.[ 7 ].

Стирання намальованого, перемальованого, може бути пов'яза-но як з негативними, так і з позитивними емоціями стосовно певного члена сім'ї. Якщо стирання і перемальовування не привели до помітного поліпшення зображення — це свідчення конфліктного ставлення дитини до цієї людини.

Вихователеві слід пам'ятати, що істотно пояснюють смисл ма-люнка спонтанні коментарі дитини, і. безумовно, бесіда за малюн-ком, розв'язання проблемних ситуацій, наведених вище, результа-ти спостережень за дітьми.

У даній бакалаврській роботі нами було проведено такі методики для дослідження психологічних особливостей дітей із дистантних сімей: методика вимірювання рівня тривожності (ДЖ. Тейлор) [ додаток А ]., методика для діагностики вад особистості розвитку (ДВОР) та методику «Малюнок сім’ї» для дослідження внутрішньосімейних взаємин.[ додаток Г ].

Методика для вимірювання рівня тривожності складається із 50 тверджень. Якщо дане твердження повністю стосується респондента, то біля відповідного твердження ставиться знак “+”, якщо не стосується – то “–”, якщо ж виникають сумніви щодо певного твердження, то “?”. Дана методика дає можливість визначити наявність рівня тривожності у досліджуваних. При обробці результатів, коли відповідь на твердження співпадає з “ключем”, то нараховується 1 бал, за “не знаю” – 0.5 бала.

Для діагностики вад особистісного розвитку (ДВОР), дітям пропонується відповісти на запитання, які стосується різних сторін їх особливості поведінки, самопочуття, бажань, страхів, переконань тощо. Під час проведення даної методики діти мали нагоду поглянути на себе збоку: які вони є, що знають про себе, і поділитися цими знаннями з дорослими, щоб вони краще пізнали їх, зрозуміли.

Свою згоду із твердженнями дослідника позначають “+”у спеціальному бланку для відповідей навпроти номера твердження; свою незгоду із твердженням позначають “–” у тому самому бланку навпроти відповідного номера твердження. Методика складається із 9 шкал:

1 —

2 —

3 —

4 —

5 —

6 —

7 —

8 —

9 —

Для дослідження внутрісімейних взаємин за методикою «Малюнок сім’ї» необхідно аркуш білого паперу, шість кольорових олівців, гумка. Дитина приносить намальовану свою сім’ю. Ні в якому разі не можна вдаватися до детальних пояснень щодо даного завдання. Соціальний педагог просто повторює інструкцію. Час виконання завдання не обмежується. При виконанні слід відзначити в протоколі: а) послідовність малювання осіб; б) паузи більше 15 см; в) стирання деталей; г) спонтанні коментарі дитини; д) емоційні реакції та їх зв’язок з із зображенням. Після опитування слід запропонувати дитині розв’язати 6 ситуацій: 3 з них повинні виявити негативні почуття членів сім’ї, 3 – негативні.

Для інтерпретації необхідно знати: а) вік дитини; б) склад її сім’ї, вік братів і сестер; в) відомості про поведінку дитини в школі. Інтерпретація малюнка умовно ділиться на 3 частини: 1) аналіз структури малюнка сім’ї; 2) інтепритація зображень членів сім’ї; 3) аналіз процесу малювання

Вважається, що дитина, яка переживає емоційне благополуч-чя в сім'ї, буде малювати повну сім'ю. Діти зменшують склад сім'ї, "забувають'' намалювати тих членів сім'ї, до яких вони менше тяжіють, з якими у них склалися конфліктні стосунки. Не малюю-чи їх, дитина ніби відчужує від себе носіїв негативних емоцій. Най-частіше в малюнку відсутні брати або сестри, що пов'язано з ситу-аціями конкуренції, боротьби за виняткову уваги батьків до власної персони.

Добрі емоційні стосунки з окремими членами сім'ї виражають-ся в їх зацікавлено-любовному малюванні, великою кількістю де-талей, використанні різноманітних кольорів. І навпаки, негативне ставлення до людини веде до більшої схематичності, незакінченості малювання. Іноді пропуск у малюнку істотних частин тіла (голови, рук. ніг) може вказувати і на агресію стосовно цієї людини.

В малюнку дитина першим зображує найбільш значиму голо-вну або найбільш емоційно близьку людину. В нашій культурі яд-ром сім'ї найчастіше виступає мати. Те, що часто діти першими ма-люють себе, напевне, пов'язано з їх егоцентризмом як віковою ха-рактеристикою. Якщо дитина останньою малює маму, то це свідчить про негативне ставлення до неї.

Якщо перша намальована фігура є найбільшою, але намальована схематично, без прикрас, то таке зображення вказує на значимість