У роботі методоб’єднань вчителів слід приділяти увагу й питанням подолання та запобігання неуспішності школярів, зокрема: як працювати над прогалинами учнів, як розвивати їх мислення, увагу, пам’ять, формувати у відстаючих учнів навички раціональної організації навчальної праці, індивідуальний підхід до слабовстигаючих у процесі навчально-виховної роботи.

Робота школи з важковиховуваними учнями.

1.  Дирекція школи вивчає особливості контингенту учнів школи, причини виникнення важковиховуваності, передовий досвід роботи з цими учнями визначає шляхи вдосконалення роботи з ними та їх сім’ями.

2.  Заступник директора по виховні роботі планує виховну роботу з важковиховуваними, неблагополучними сім’ями, координує та узгоджує план школи з планами роботи класних керівників.

3.  Класоводи та класні керівники виявляють та вивчають інтереси, здібності, нахили важковиховуваних учнів, залучають їх до позакласної, позашкільної діяльності.

4.  Психолог здійснює психологічну профілактику та корекцію відхилень у поведінці неповнолітніх.

5.   Вчитель, вихователь ГПД надають індивідуальну допомогу в діяльності ліквідації програми у знаннях.

6.   Педагог-організатор залучає до роботи в гуртках, секціях, клубах, товариствах за інтересами в школі, в позашкільних закладах, за місцем проживання.

7.   Органи учнівського самоврядування залучають до різних видів громадсько-корисної діяльності, виконання доручень, надають їм шефську допомогу.

8.   Батьківський комітет співпрацює з педагогічним колективом в організації педагогічного всеобучу батьків, заслуховує на своїх засіданнях важковиховуваних та їх батьків.

9.    Бібліотекар планує розвиток читацьких інтересів важковиховуваних.

10.  Медичний персонал дає педагогам відомості про стан здоров’я, попереджає про нервово-психічні відхилення у неповнолітніх.

Професіограма педагога-організатора в роботі з педагогічно занедбаними дітьми

1.    Вести банк даних (картотеку) про дітей, схильних до правопорушень.

2.    Залучати важковиховуваних підлітків до роботи в гуртках, творчих об’єднаннях, спортивних секціях, клубах за інтересами школи, позашкільних закладах, місцем проживання.

3.    Вести облік зайнятості учнів в гуртках, клубах, секціях.

4.    Залучати важковиховуваних підлітків до участі до діяльності комісій дисципліни та правопорядку шкільного учнівського самоврядування.

5.    Залучати важковиховуваних підлітків до участі в різного роду акціях милосердя, загонах ЮДМ, доброчинних акціях, позакласних виховних заходах.

6.    Спільно з класними керівниками брати участь у проведенні рейдів-перевірок дотримання важковиховуваними підлітками режиму дня та правил для учнів.

7.    Спільно з класним керівником здійснювати контроль за організацією вільного часу важковиховуваними підлітками.

8.    Вести індивідуальну роботу зі школярами, схильними до правопорушень.

9.    Брати участь в роботі шкільного штабу (Ради) профілактики правопорушень серед неповнолітніх.

10.    Співпрацювати з соціальними інституціями регіону (комісією в справах неповнолітніх і кримінальною міліцією та ін.) з метою підвищення ефективності правовиховної роботи та у превенції правопорушень.

Рекомендації соціальним педагогам

щодо роботи з дітьми трудових мігрантів

1. Проявляти емпатію (розуміння стосунків, почуттів, психічних станів дитини). Вміти і бажати демонструвати любов до дитини.

2. Дозволити дитині самій розв’язувати проблеми там, де це можливо.

3. Активно залучати дітей до різноманітних видів позакласної роботи (гуртки, факультативи, секції).

4. Вивчати коло спілкування даних дітей, індивідуальні референтні групи, до яких вони входять.

5. Вивчити соціально-побутові умови проживання кожної дитини в класі:

Соціальний статус сім’ї. Санітарний стан приміщення. Місце роботи батьків (чи осіб, що їх заміняють). Характер стосунків дитини з батьками. Хто займається вихованням дитини на момент перебування батьків за кордоном. Характер стосунків дитини з особами, що заміняють батьків.

Отже, робота з педагогічно занедбаними дітьми потребує не тільки зусиль соціального педагога і вірно розробленої програми корекції. Важливим є також спільна праця, тісна взаємодія всіх ланок педагогічного впливу (вчителі, клас, адміністрація школи, позашкільні навчальні заклади, батьки). Оскільки лише разом і в наполегливій праці можна спричинити дитину до дій, допомогти їй зрозуміти себе і навколишній світ, соціалізуватися в ньому.

Висновки до розділу 2

Сім’я і школа є двома найважливішими агентами соціалізації дитини. Саме тут діти навчаються взаємодіяти з суспільством, засвоюють певні соціальні ролі та цінності, в сімейному середовищі формуються особистість дитини та її самооцінка, відбувається становлення її власного „Я”. Вони стикаються з позитивними і негативними впливами зовнішнього світу, проблемами, які часто не можуть розв’язати. На допомогу приходять соціальні педагоги, які використовують певні методи й методики роботи з педагогічно-занедбаними дітьми (ДВОР, “Малюнок сім’ї ”, методика вимірювання рівня тривожності). Дані методики та методи соціально-педагогічної роботи допомогли нам визначити педагогічну занедбаність серед опитаних дітей. Було виявлено, що третя частина респондентів є психічно і фізично здоровими, але потребують більшої уваги й опіки з боку батьків. Соціальний педагог, заохочуючи учнів, що потребують корекції, до процесу самовиховання, навчає їх послідовних розумових та вольових прийомів у певному порядку. Саме тому робота соціального педагога в сфері життя і діяльності дітей потребує певної впорядкованості, послідовності, конкретної програми, яка допомагатиме в корекції при роботи з ними.

Отже, робота з педагогічно занедбаними дітьми потребує не тільки зусиль соціального педагога і вірно розробленої програми корекції. Важливим є також спільна праця, тісна взаємодія всіх ланок педагогічного впливу (вчителі, клас, адміністрація школи, позашкільні навчальні заклади, батьки). Оскільки лише разом і в наполегливій праці можна спричинити дитину до дій, допомогти їй зрозуміти себе і навколишній світ, соціалізуватися в ньому.

ВИСНОВКИ

Сучасне динамічне життя, суспільно-економічна криза в Україні останніх років наклала свій відбиток на сім’ю, спричинила зниження її життєвого рівня, вплинула на стабільність і виховну здатність. Свідченням тому є зростання кількості функціонально неспроможних сімей, які внаслідок об’єктивних та суб’єктивних чинників не можуть ефективно реалізовувати свій потенціал, передусім виховну функцію, що, безумовно, не могло не відбитися на особливостях первинної соціалізації дітей з цих сімей. Адже від типу сім’ї, характеру взаємостосунків між подружжям, батьками і дітьми, участі обох батьків у вихованні та рівня їхньої педагогічної культури буде залежати успіх первинної соціалізації дитини у сімейному колі і з навколишнім світом. Даний висновок підтверджується й результатами останніх