Аналіз психолого-педагогічної, фізіологічної, методичної літератури і практичного досвіду соціальних педагогів дає змогу зробити такі висновки:

1). Проблема дистантних сімей та виховання дітей у таких сім’ях, ще досить мало вивчена і висвітлена в науково-педагогічній літературі. Визначення поняття дистантна знаходимо у працях Ф. А. Мустаєвої [2] та І.М.Трубавіної [6]. “Дистантною” автори називають таку сім’ю, члени якої перебувають на відстані з різних причин. На наш погляд до цієї категорії варто віднести ще й сім’ї трудових мігрантів – заробітчан, що працюють за кордоном. Тому за дітьми цих сімей потрібна особлива увага і ставлення для їх повноцінного розвитку й соціалізації.

2). Соціально–педагогічна занедбаність – це стан особистості дитини, який проявляється у несформованості у неї властивостей суб’єкта діяльності, спілкування, самопізнання і виявляється у порушенні образу “Я”. Педагогічна занедбаність і відхилення в поведінці породжуються суб'єктивними факторами і в усуненні цих явищ багато що залежить від педагога, його зусиль щодо удосконалення навчально-виховного процесу, усунення помилок і недоліків у системі навчання та виховання школярів.

3). Спектр проблем, з якими стикається дискантна сім’я, надзвичайно великий, але й доволі прогнозований. Це дає підстави здійснювати профілактичну соціально-педагогічну роботу з членами цих сімей вже на ранніх стадіях, а не боротися з наслідками. Надання кваліфікованої допомоги у формі психолого-педагогічного консультування сім’ї сприятиме усвідомленню і розв’язанню актуальних ситуацій і проблем внутрісімейних відносин, питань розвитку і виховання дитини. Батьківська просвіта дозволить попереджати помилки у сімейному вихованні та дитячо-батьківські конфлікти на основі їх своєчасного виявлення та попередження адекватними педагогічними мірами

Отже, ми можемо говорити, що особливості спілкування молодшого школяра в сім’ї залежать від її благополуччя та стабільності. Коли один із батьків виїжджає за кордон, створюється криза у формуванні його особистості. Деформуючий характер впливу кризової ситуації на поведінку особистості в цілому може стати або реальною можливістю ще одного провалу в житті, етапом дезадаптації, або може зіграти благополучно в особистісному соціальному розвитку, порушуючи звичні структури поведінки, формуючи нові, більш адаптивні шляхи її реалізації. Саме через дані аспекти порушена нами тема потребує подальших досліджень та розробки.

Список використаних джерел

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

10.

11.

12.

13.

14.

15.

16.

17.

18.

19.

20.

21.

22.

23.

24.

25.

26.