Робота соціального педагога з педагогічно-занедбаниим дітьми в ЗОШ - програм навчальним матеріалом, який дитина не може засвоїти. Це породжує негативі...

Дипломна робота - Робота соціального педагога з педагогічно-занедбаниим дітьми в ЗОШ

програм навчальним матеріалом, який дитина не може засвоїти. Це породжує негативізм, опір, намагання «втекти» від навчальної діяльності, почуття власної неповноцінності, низька оцінка в порівнянні з іншими учнями; прояви негативізму з боку вчителів-вихователів до учнів з моральними вадами; недостатній рівень педагогічної культури педагогів (нетактовність, грубощі, авторитаризм та ін.); ізоляція та відсторонення від цікавих колективних справ [4].
На педагогічно занедбаних дітей педагоги, батьки, всі, хто спілкується з ними, повинні звертати особливу увагу, аби перевиховання дало позитивні результати. В кожному випадку у роботі з дітьми, молоддю необхідно передусім використовувати принципи індивідуального підходу до виховання.
Дитині особливо важливо усвідомити себе особистістю, тобто бути впевненим у повазі з боку оточення, а також відчути власну значущість. Якщо учень не відчуває любові до себе, самоповаги, то в нього залишається два шляхи – це конфронтація з оточенням, що проявляється найчастіше в порушеннях дисципліни, або самоізоляція, втеча від дійсності. Самоізоляція підлітка призводить до формування в нього комплексу неповноцінності: дитина страждає, замикається в собі, відчуває навіть озлобленість і розчарування, звинувачуючи всіх оточуючих у її невдачах. В такому випадку необхідно допомогти дітям зрозуміти, що існує інша альтернатива – любов і почуття власної гідності, а отже, можливість усвідомити себе повноцінною особистістю, здатною домогтися життєвого успіху[6].
Початкова поведінка «важкого» учня часто неадекватна, або можна сказати нераціональна та безвідповідальна. Дитина намагається задовольнити свою потребу у самоствердженні, але використовує для цього неадекватні способи. Тому важливо забезпечити усвідомлення учнем відповідальності за свою поведінку. Наприклад, «Подумай, що ти робиш, які наслідки матиме твоя поведінка для тебе самого і для інших, чого ти таким чином насправді досягнеш?».
Педагогічно занедбані підлітки здебільшого намагаються виправити свої негативні вчинки, перекласти провину на інших, вважають себе жертвою несправедливості педагогів, батьків і всіх хто їх оточує. Таким чином вони заступають собі шлях до перевиховання. Педагоги школи повинні проводити постійну роботу з формування у вихованців правильного ставлення до реакції вчителів на допущені ними вчинки. При цьому важливо знати як оцінюють вихованці свою поведінку, вимоги педагога.
Вивчення підлітка ускладнюються певними несприятливими умовами: одні з них намагаються маскувати справжні мотиви своєї поведінки, інтереси й потреби, у інших важко помітити позитивні якості за явно вираженими негативними. Тому педагог повинен уміти якомога об’єктивніше підходити до особистості, вивчати її інтереси, ставлення до людей, моральне обличчя підлітка. Отже, головне у роботі з «важким» учнем – допомогти йому стати розсудливим та емоційно врівноваженим, розробити план самовдосконалення.
У вихованні підростаючого покоління важливе місце мають займати попереджувальні заходи, які запобігали б масовій появі важковиховуваних дітей. Варто акцентувати увагу на соціальних передумовах попередження появи «важких» дітей, які носять глобальний характер. До них належать: 1) організація здорового суспільства в соціальному і психічному плані; 2) створення соціально-педагогічних умов для реалізації та задоволення кожною особистістю своїх інтересів і потреб; 3) подолання в суспільстві рецидивів насильства, жорстокості, обмеження поширення масової культури низької якості; 4) забезпечення достатньої психолого-педагогічної культури батьків. Основи закладаються ще в шкільному віці виходячи з соціальної об’єктивності, що кожна людина має бути насамперед відповідальним батьком чи матір’ю, а потім фахівцем певної галузі; 5) забезпечення високого соціального статусу педагога в суспільстві.
Тому в умовах сьогодення більшої актуалізації набуває соціально-педагогічна діяльність у навчальних закладах. Вони вимагають педагогічного регулювання, корекції та управління соціальними процесами у широкому спектрі стосунків дитини у соціумі. Отже, необхідно активізувати створення соціальних структур, які покликані сприяти взаємодії освітніх закладів, сім'ї і суспільства у соціалізації та вихованні дітей, у консультативної допомоги сім’ям, які потребують, у захисті прав дітей.

1.2. Соціально-педагогічні підходи до проблеми вивчення педагогічної занедбаності дітей

Дослідження вчених соціологів, психологів, педагогів свідчать про збільшення кількості правопорушень здійснених неповнолітніми, проявів девіантної поведінки, важковиховуваності, зростання чисельності бездоглядних дітей, соціальних сиріт, дітей, що залишились без піклування батьків, дітей-вулиці. Бездоглядність дітей, відсутність контролю за їхньою поведінкою, навчанням, розвитком та вихованням з боку батьків та вчителів призводить до важковиховуваності та педагогічної занедбаності. Психологи, зокрема Р. Овчарова, наголошують, що педагогічна занедбаність, яка виникла в дошкільний період на поведінковому рівні, набуває новоутворень дидактичного рівня в молодшому шкільному віці, переходить у соціально-педагогічну в підлітків. [13, 142].

Для важковиховуваних дітей характерні такі особливості поведінки:

· неправильно сформовані потреби - матеріальні потреби переважають над моральними; більшість матеріальних потреб мають аморальний характер - для їх задоволення використовують засоби, які не завжди відповідають нормам моралі (паління, уживання алкоголю, наркотиків, крадіжки), що призводить до деградації особистості;

· у частини цих дітей не розвинені соціально-політичні потреби;

· «важкі діти» прагнуть до спілкування з подібними до себе, перебувають поза зв'язками з постійними учнівськими колективами;

· недостатньо розвинена потреба в пізнанні навколишнього світу;

· погано вчаться, не володіють методами пізнавальної діяльності;

· перекручені естетичні потреби;

· не розвинена, засмічена вульгаризмами, жаргонною лексикою мова;

· спостерігається непослідовність, суперечливість у поглядах і переконаннях;

· украй обмежені інтелектуальні інтереси;

· перевага утилітарних інтересів над духовними позбавляє цих дітей перспективи розвитку, інтелектуального та морального вдосконалення; приховують свою діяльність від батьків, учителів та однокласників.

Вивченню важковиховуваності і педагогічної занедбаності присвячені праці таких дослідників, як М. А. Алемаскін, В. Г. Баженов, С. А. Бєлічєва, П. П. Блонський, С. Ю. Бородуліна, Л. С. Виготський, Л. М. Зюбін, Н. В. Касярум І. В. Козубовська, В. Н. Ліпнік, Л. М. Любін, А. С. Макаренко Н. Ю. Максимова, Л. І. Малєнкова В. Ф. Матвєєва, Г. П. Медвєдєва, А. Ф. Микитіна, Г. М. Міньковський, В. М. М’ясищев, І. А. Невський, Р. В. Овчарова., В. М. Оржеховська, Є. І. Пєтухов, І. М. Салопеко, В. О. Сухомлинський В. Г. Ципурський та ін. [ 34 ].

Проблема педагогічної занедбаності тісно пов’язана з проблемою сімейного неблагополуччя. Останнім часом

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23