Досить актуальною стає ця проблема в останні роки, коли велика кількість молодих батьків покидають країну, шукаючи кращого заробітку за кордоном.

Педагогічна занедбаність – серйозна перешкода у здійсненні загальної середньої освіти, реалізації ідей безперервної освіти, вона ускладнює навчально-виховний процес, заважає нормальній роботі школи. [ 34, 78 ]. Це й спонукає теоретиків і практиків глибоко розбиратися в цій проблемі, розкривати причини, намітити шляхи запобігання і подолання її. Не для всіх учнів соціальна ситуація складається благополучно, що й сприяє "педагогічній занедбаності", яка в багатьох випадках визначається суто педагогічними причинами, що пов'язані з порушеннями нормального виховного процесу. "Педагогічна занедбаність - це відхилення від норм у поведінці і навчальній діяльності дитини, що зумовлене недоліками виховання" [17, 19].

Педагогічне занедбані школярі – це, як правило, фізично і психічно здорові діти, що мають певні відхилення в свідомості і поведінці, які зумовлені виховними причинами і носять стійкий характер. Вони являють значні труднощі з педагогічної точки зору. "Трудність" цих школярів проявляється насамперед в неуспішності, другорічництві, недисциплінованості, можливих порушеннях моральних норм і навіть правопорушеннях.

В.А. Крутецький вказує, що визначення "важкий школяр" не є негативною характеристикою, не вміщує в собі засудження або догани. "Важкий" – не означає "поганий", "зіпсований", "нездатний" або тим більше "безнадійний". "Важкий" – це такий школяр, який потребує особливого ставлення, пильної уваги, виховання з боку педагогів і учнівського колективу, до нього потрібен індивідуальний підхід у вихованні [17, 19].

Педагогічне занедбаних учнів відрізняє низький рівень самостійності (у навчанні, праці, самообслуговуванні), негативізм (коли береться під сумнів будь-яка думка дорослих, відкидається будь-який їх вплив, спостерігається необ-ґрунтована протидія дорослим), відсутність рішучості (вміння і звичка своєчасно приймати у складних обставинах зважені рішення і неухильно переходити до їх виконання), невміння контролювати свою поведінку, володіти собою, утримуватися від дій, які усвідомлюються як непотрібні або шкідливі, низький рівень дисциплінованості (невміння підкоряти свої бажання інтересам колективу, вимогам суспільства, неслухняність, пустощі), боягузтво, малодушність [17, 19].

Як бачимо, вказані особливості педагогічно занедбаних дітей значні, вони повинні враховуватись у навчально-виховному процесі і найчастіше виникають унаслідок педагогічних помилок і прорахунків у діяльності школи. Ось деякі приклади.

Розумова праця, як свідчить досвід, потребує значних вольових зусиль учнів. Для педагогічно занедбаних школярів, які не вміють систематично працювати, ця праця стає непосильною. Причин тут багато, а головними є непідготовленість дітей до систематичних занять, непосидючість, недостатня увага деяких учителів до здібностей учнів. Нині багато батьків, дошкільні дитячі установи ефективно готують дітей до розумової праці в першому класі. Діти, що прийшли до школи з дитячих садків, уміють читати, писати, знають пісні, казки, вірші. Вони в більшості відразу ж вливаються в життя класних колективів, життєрадісні, намагаються допомогти вчителеві. За нашими даними, 47,2 % учнів відрізняються саме такими якостями. Вчителі відмічають, що підготовлені діти охоче вчаться. Успіхи у навчанні дають можливість їм посісти відповідне місце в дитячому колективі.

Діти, що прийшли до школи без підготовки (52,8 %), зазначені вище якості мали в меншій мірі. Згодом учителі про них говорили, що вони в дитячих колективах почувають себе невпевнено, пасивні, неохоче виконують домашні завдання, відмовляються від громадських доручень тощо. Прикладом може бути Сергій К. В його характеристиці записано: "На уроках поводиться тихо, працює повільно, увага нестійка, активністю не відрізняється, до кінця року успішність значно знизилась, домашні завдання виконує недобросовісно, пропускає без поважних причин уроки, ніколи не буває відвертим, багато часу проводить на вулиці, дуже запустив заняття, практично став "важким":

У старших класах багато таких учнів відрізнялись не лише неуспішністю, а й стали "важкими", деякі були взяті на облік інспекціями у справах неповнолітніх. У характеристиках зазначалось, що вони не хочуть учитися, порушують дисципліну на уроках, вийшли з-під впливу батьків, деякі помічені в крадіжках.

Перший рік навчання має велике значення для учня. В цей час у нього формується ставлення до школи, своїх обов'язків, закладаються основи таких якостей, як відповідальність, акуратність, організованість. Розвиткові цих якостей, як твердить Л.В. Благонадєждіна, сприяє вимога систематичного виконання дитиною своїх обов'язків [17, 21].

Іноді заважають адаптуватися до школи суб'єктивні дані дитини. Зокрема, це погане мовлення, недорікуватість. Наприклад, Михайло В. учився з першого класу будь-як, хоча навчання давалось йому легко. Вчителька відмічала, що мовлення хлопця вкрай примітивне, свої думки він виражав простими, уривчастими реченнями, до навколишньої дійсності, товаришів ставився пасивно. Не краще він навчався і в старших класах, хоч здібності до розумової праці в нього були. Спостерігаючи за ним, педагоги помічали, що після пояснення нового матеріалу він активно брав участь у закріпленні, відповідав на запитання, особливо на уроках з математики. Відчувалось, що хлопець має здібності мислити. Крім того, у нього було багато позитивних якостей: сміливий, не любить брехати, дорожить дружбою, проте невпевнене положення в дитячому колективі зробило його пасивним. При покараннях не чинив опору, легко давав слово виправитись, але продовжував порушувати дисципліну.

Разом з тим було встановлено, що вчителі та класний керівник Михайла майже не заохочували, хлопцю своєчасно не допомогли виправити дефекти мовлення, проте покарання до нього застосовували досить часто. Він