І. Рання стадія педагогічної занедбаності

Основною рисою учня, який належить до цієї групи, є негативне ставлення до навчальної діяльності. Небажання вчитись може бути досить стійким. Порушення дисципліни можуть бути стійкими і нестійкими, часто мають компенсаційну природу і характеризуються конфліктом між деформованими і позитивними стосунками, інтересами, поглядами. Неповнолітні визнають недостатність своєї поведінки, проте й позитивні погляди не стали переконаннями. На цьому рівні послаблена воля найчастіше у підлітків, що мають слабкий тип нервової системи. Розвиток відхилень може на цьому зупинитись, але може розвиватись і далі. Такі школярі, як правило, громадське активні, неактивність у них нестійка.

II. Середня стадія педагогічної занедбаності

Ведучим новоутворенням у поведінці стає прагнення підлітка до дезорганізації офіційного порядку. Дезорганізаторство виступає як засіб соціального захисту і компенсації, ущербу, який переживає неповнолітній. Тому в підлітка спостерігається індивідуалізм, сварливість, прагнення до привілейованого становища, приниження слабких. Недисциплінованість стає нормою поведінки, її прояви стійкі та осмислені. Нерідко виступає як організатор безпорядків, але провини переважно мають ситуативний характер. До новоутворень слід віднести і низьку громадську активність. У значної частини школярів цієї групи вона досить стійка.

III. Стадія глибокої педагогічної занедбаності

Новоутворенням є стійкий комплекс негативного ставлення до навчальної діяльності, недисциплінованість, стійка відсутність суспільне корисної активності. Яскраво проявляються асоціальні потреби, цинізм, грубість, озлобленість, агресивність і усвідомлюваність скоєних вчинків. Нерідко ці вияви виступають засобом психологічного та соціального захисту.

У взаємостосунках з педагогами суб'єктивний негативізм, несприятливість до педагогічних впливів. У цих учнів є багато спільних рис з тими, хто перебуває на попередніх стадіях занедбаності (в першій та другій групах).

Педагог, який має справу з педагогічне занедбаними учнями, поряд з вирішенням загальних завдань виховання, повинен звертати особливу увагу на формування в них вольових якостей, стимулювати позитивні якості особистості і прояви в поведінці. Для поліпшення процесу превентивної роботи з "важкими" учнями в школі можливі і інші підходи, проте обов'язково потрібне диферен-ційоване ставлення до окремих учнів та до комплектування класів. Навчально-виховний процес у школі слід будувати з урахуванням реальних можливостей занедбаних учнів. Крім того, особливе місце в роботі школи з такими учнями повинна посідати індивідуальна праця, яка може вміщувати такі етапи:

1. Глибоке вивчення індивідуально-психологічних особливостей цих учнів.

2. Точне встановлення причин і умов, що призводять до виникнення педагогічної занедбаності.

3. Обов'язкове їх усунення.

4. Встановлення доброзичливих взаємостосунків педагогів з такими учнями.

5. Активне залучення цих учнів до різних видів діяльності.

6. Усунення прогалин у знаннях.

7. Установлення нормальних взаємостосунків з однокласниками.

8. Всебічний розвиток природних схильностей і задатків, стимулювання позитивних якостей особистості [20, 25].

Отже, ми дійшли висновку, що педагогічна занедбаність і відхилення в поведінці породжуються суб'єктивними факторами і в усуненні цих явищ багато що залежить від педагога, його зусиль щодо удосконалення навчально-виховного процесу, усунення помилок і недоліків у системі навчання та виховання школярів.

1.3. Дистантна сім’я як фактор підвищеного ризику розвитку педагогічної занедбаності.

Вже декілька років поспіль в Україні продовжує гостро стояти проблема заробітчанства. Все більше і більше людей виїжджають за кордон у пошуках кращого заробітку, залишаючи тут своїх дітей. Як наслідок, діти ростуть без батька чи без матері, а то і без обох батьків, що без сумніву глибоко позначається на психіці дитини.

Бездоглядність дітей, відсутність контролю за їхньою поведінкою, навчанням, розвитком та вихованням з боку батьків та вчителів призводить до педагогічної занедбаності та важковиховуваності. А на сьогодні дана проблема є досить актуальною, тому і потребує вивчення. Діти, чиї батьки їдуть на заро-бітки за кордон, потребують допомоги та уваги, а облік сімей заробітчан є необхідним для попередження бездоглядності дітей трудових мігрантів.

Безпосередньо опікуватися цією проблематикою покликаний ряд міністерств - Міністерство освіти і науки України, Міністерство України у справах сім'ї, молоді та спорту, Міністерство праці та соціальної політики, Міністерство охорони здоров'я, Міністерство внутрішніх справ, Міністер-ство юстиції України.

Сім’ю, члени якої перебувають на відстані з різних причин науковці називають «дистантною», визначення поняття дистантна сім’я, знаходимо у працях Ф.А.Мустаєвої та І.М.Трубавіної. Такі сімї є неблагополучними де виникає чимало психолого-педагогічних проблем у виховані дітей [4].

Проблема з різною гостротою та в різних формах виявляється в різних регіонах України. Особливо складне становище в західних областях – Рівненській, Тернопільській, Чернівецькій, Волинській, Закарпатській, Львівській, де на обліку в центрах зайнятості пе-ребуває по декілька членів однієї родини. Лише з Івано-Франківської області з 1460 тис. населення 250 тис. працюють за кордоном. За неофіційними даними, на заробітках за кордоном перебуває 150-350 тис. жителів Львівщини. Не набагато краща ситуація в східних та південно-східних областях України [5].

Серед основних внутрішніх чинників поширення трудової міграції громадян Укра-їни за кордон відмічають низький рівень життя та високий рівень безробіття, фемініза-цію бідності та міграції, ґендерну дискримінацію, низький рівень обізнаності з проблеми, недоліки правового захисту, корупцію, психологічні чинники. Серед зовнішніх чинників зазначають: розпад Радянського Союзу, внаслідок чого громадяни країн, що входили до його складу, отримали можливість вільного виїзду за кордон та спрощення можливості для українських громадян подорожувати по світу як у пошуках розваг, так і праці.

На нашу думку, перше місце серед чинників, які зумовлюють поширення трудової міграції, посідають економічні проблеми країн, що переживають період трансформації суспільно-політичного та економічного устрою, - низький рівень життя більшої частини населення та високий рівень безробіття.

Не можна не визнавати той факт, що працевлаштування за кордоном є важливим джерелом формування