Висновки до розділу 1

Педагогічно занедбані діти здебільшого намагаються виправити свої негативні вчинки, перекласти провину на інших, вважають себе жертвою несправедливості педагогів, батьків і всіх хто їх оточує. Таким чином вони заступають собі шлях до перевиховання. Педагоги школи повинні проводити постійну роботу з формування у вихованців правильного ставлення до реакції вчителів на допущені ними вчинки. При цьому важливо знати як оцінюють вихованці свою поведінку, вимоги педагога.
Вивчення дитини ускладнюються певними несприятливими умовами: одні з них намагаються маскувати справжні мотиви своєї поведінки, інтереси й потреби, у інших важко помітити позитивні якості за явно вираженими негативними. Тому педагог повинен уміти якомога об’єктивніше підходити до особистості, вивчати її інтереси, ставлення до людей, моральне обличчя підлітка. Отже, головне у роботі з «важким» учнем – допомогти йому стати розсудливим та емоційно врівноваженим, розробити план самовдосконалення.
У вихованні підростаючого покоління важливе місце мають займати попереджувальні заходи, які запобігали б масовій появі важковиховуваних дітей. Варто акцентувати увагу на соціальних передумовах попередження появи «важких» дітей, які носять глобальний характер. До них належать: 1) організація здорового суспільства в соціальному і психічному плані; 2) створення соціально-педагогічних умов для реалізації та задоволення кожною особистістю своїх інтересів і потреб; 3) подолання в суспільстві рецидивів насильства, жорстокості, обмеження поширення масової культури низької якості; 4) забезпечення достатньої психолого-педагогічної культури батьків; 5) забезпечення високого соціального статусу педагога в суспільстві.
Тому в умовах сьогодення більшої актуалізації набуває соціально-педагогічна діяльність у навчальних закладах. Вони вимагають педагогічного регулювання, корекції та управління соціальними процесами у широкому спектрі стосунків дитини у соціумі. Необхідно активізувати створення соціальних структур, які покликані сприяти взаємодії освітніх закладів, сім'ї і суспільства у соціалізації та вихованні дітей, у консультативної допомоги сім’ям, які потребують, у захисті прав дітей.

Саме тому, від уміння кожного вчителя, соціального педагога правильно підійти до учня, від його ерудиції, професійної підготовленості значною мірою залежить успіх навчання та виховання педагогічне занедбаних учнів.

Отже, ми бачимо, що педагогічна занедбаність і відхилення в поведінці породжуються суб'єктивними факторами і в усуненні цих явищ багато що залежить від педагога, його зусиль щодо удосконалення навчально-виховного процесу, усунення помилок і недоліків у системі навчання та виховання школярів.

Розділ 2. Дослідження діяльності соціального педагога з педагогічно-занедбаними дітьми на базі школи

2.1. Методи і методики роботи соціального педагога з педагогічно-занедбаними дітьми

Сім’я є першим і найважливішим агентом соціалізації дитини. Саме в сім’ї діти навчаються взаємодіяти з суспільством, засвоюють певні соціальні ролі та цінності, в сімейному середовищі формуються особистість дитини та її самооцінка, відбувається становлення її власного „Я”. Другим агентом соціалізації та й другою сім’єю для дитини є школа. Саме в ній вона дізнається багато нового, виховується, розвивається як особистість. Тут дитина стикається не лише з позитивними якостями довколишнього світу і соціуму, але з негативними їх проявами. Часто вона сама не може вирішити чи зрозуміти тих проблем які постають, тому важливо вчасно помітити й допомогти, спрямувати її на вірну дорогу. Таку допомогу, крім вчителів можуть надати й соціальні педагоги, які в своїй роботі використовують різні методи й методики виявлення і корекції аномальних осіб в шкільному середовищі.

Серед методів соціально-педагогічної діяльності широкого розповсюдження набули такі провідні методи педагогічного впливу як: роз'яснення, бесіда, вправа, переконання, приклад дорослих, покарання.
До методів, які не характерні для класичної педагогічної науки і, які з успіхом використовувались у соціально-педагогічній роботі на даному етапі розвитку соціальної педагогіки як науки належать: групова психотерапія, психодрама, масова психіатрія, окремі рефлексологічні методи (метод "пожвавлення прямих асоціацій" і метод "встановлення дисципліни порядку") та деякі інші.

Поняття «метод» (грец. methodos) використовувалося в стародавньому світі як синонім до виразів «шлях до-слідження, спосіб пізнання».[ 9,36 ]. Сучасна філософія трактує його як форму практичного і теоретичного освоєння дійс-ності, систему засобів, прийомів, принципів та підходів, які може застосовувати конкретна наука для пізнання сво-го предмета.

Метод науково-педагогічного дослідження — спосіб дослідження психолого-педагогічних процесів формування особистості, встано-влення об'єктивної закономірності виховання і навчання.

Метод педагогічного спостереження — організоване досліджен-ня педагогічного процесу в природних умовах.[ 9, 235 ].

Він є найпоширенішим методом дослідження проблем виховання і навчання. Сутність його полягає в умисному, систематичному та цілеспрямованому сприйнятті психолого-педагогічних явищ. Метод спостереження має ціле-спрямований характер, підпорядковується меті досліджен-ня. Головними його вимогами є: чіткість, систематичність, різнобічність, достатня кількість зафіксованих фактів, своєчасність, об'єктивність, економність техніки запису, ретельне, вдумливе й копітке опрацювання зібраного ма-теріалу, урахування всіх впливів на перебіг досліджува-них явищ, відокремлення істотних, стійких, повторюва-них фактів від другорядних та випадкових елементів.

Бесіда — метод безпосереднього спілкування, який дає змогу одержати від співрозмовників інформацію, що цікавить учителя, за до-помогою заздалегідь підготовлених запитань. [ 10, 61 ].

Бесіда потребує особливої душевної чуйності, уміння слухати й одночасно вести розмову у передбаченому рус-лі, розпізнавати емоційні стани співбесідника, миттєво ре-агуючи на будь-які зміни, фіксувати зовнішні прояви внут-рішнього стану (жести, міміку, пози тощо).

Для ефективного проведення бесіди необхідно визна-чити мету, розробити план, з'ясувати, які питання є ос-новними, а які додатковими, створити сприятливу, доброзичливу атмосферу для відвертої розмови, беручи до ува-ги вікові та індивідуальні особливості співбесідників, ви-являти педагогічний такт, запротоколювати бесіду.

На початку бесіди основне завдання полягає