в налаго-дженні первинного контакту зі співбесідником. Тому не-рідко дослідник формулює спершу запитання, відповіді на які не дають пов'язаної з темою дослідження інформа-ції, але залучають співрозмовника до зацікавленого обмі-ну думками. Ініціатор бесіди має подбати, щоб запитання були короткими, логічними, зрозумілими.
Дані про явище, що цікавить, можна одержати при від-повідях на прямо поставлені запитання (Що знає досліджу-ваний про той чи інший об'єкт? Яке ставлення до нього? тощо), так і опосередковано (наприклад, при обговоренні прочитаної книги). Результати бесіди доцільно порівняти з даними, отриманими за допомогою інших методів.
Відповідно до мети подальшої співпраці вчителя та уч-нів виділяють такі види бесіди:
—
експеримент (залучення до співробітництва). Перед-бачає настроювання співрозмовника на специфіку експе-рименту, перелік основних дій, надання інструкцій;
—
експериментальна бесіда (перевірка гіпотези). Викорис-товують у ситуаціях, коли кожний окремий елемент діяльно-сті передбачає повну змістову завершеність попереднього.[ 9, 239 ].
Ще один широко використовуваний метод Ї соціометрія — галузь соціології, яка вивчає міжособистісні взаємини у малих групах кількісними методами, зосереджуючись на внутрігрупових симпатіях і антипатіях; прикладна наука, ме-тод вивчення структури й рівня міжособистісних емоційних зв'яз-ків у групі.[ 12 ]
Запровадив її американський соціальний психолог і педіатр Джакоб Морено (1892—1974), маючи на меті не лише вивчення, а й розв'язання проблем у групі.[ 41 ]. Сучасна соціометрія найчастіше послуговується двома методами — анкетуванням та опитуванням, складеними так, щоб на підставі навіть анонімних відповідей можна було скласти соціоматрицю, яка відобразила б особливості стосунків (симпатії, антипатії) у групі. Соціометричне опитування суттєво відрізняється від інших видів соціологічного опи-тування передусім тим, що його цікавить не характерис-тика респондента, а характеристика взаємин між респон-дентами.
Цей метод застосовують для дослідження міжособистісних стосунків і міжгрупових відносин з метою їх по-ліпшення. Він дає змогу вивчити особливості неформа-льних (неофіційних) стосунків, одержуючи соціологічну інформацію, яку іншим шляхом дістати майже немож-ливо. Грамотне його використання є передумовою для ґрунтовних теоретичних висновків про функціонування і розвиток груп, досягнення очікуваних результатів у фор-муванні колективів, підвищенні ефективності їх діяль-ності.
Процедурно соціометрія є поєднанням методики опи-тування та алгоритмів для спеціального математичного обчислення первинних вимірювань. Взаємини між чле-нами колективу з'ясовують на основі процедур: вибір (ба-жання індивіда до співробітництва з іншим індивідом); відхилення (небажання співпрацювати з іншим); опус-кання (залишення одним індивідом іншого поза власною увагою). [ 50, 115 ].
Запитання соціометричної анкети містять так званий соціометричний критерій. Вербально його формулюють так: «Кого б Ви обрали ...?», «Чиїй думці Ви віддасте перевагу в ситуації...?», «Хто зумів би Вас переконати ...?» та ін. Соціометричний критерій має: націлювати учасни-ка дослідження на вибір або відхилення іншого учасника групи; бути зрозумілим та цікавим для учасників дослід-ження; містити в собі пропозиції щодо вибору або відхи-лення, які формували б у членів групи позитивний емо-ційно-психологічний ефект; не допускати обмежень щодо вибору одних та відхилення інших учасників групи.
Соціометричні критерії поділяють на два основні класи:
1)
комунікативні критерії (соціометричні тести). Вико-ристовують для опису, виміру реальних або уявних взаємин у групі, з'ясування ставлення кожного члена групи до свого оточення. («Кого б Ви запросили на день народження?»);
2)
гностичні критерії (тести соціальної перцепції; лат. регсерііо — сприймання, у психології — сприйняття). Спрямовані на відображення уявлень людини про своє міс-це і роль в групі, хто саме її може обрати для вирішення конкретного завдання, а хто — відхилити. («Хто з Вашо-го класу, на Вашу думку, хотів би запросити Вас на день народження? »).[ 39, 81 ].
В обох випадках критерії сформульовані у позитивній формі, тобто орієнтовані на з'ясування вибору. Але існу-ють і заперечні критерії, які фіксують негативне ставлен-ня однієї людини до іншої.
У соціометрії поширені дихотомічні (грец. сііспо-іотіа — поділ на дві частини) критерії, які дають змогу більш точно з'ясувати взаємини в групі. Наприклад: «Ко-го з членів Вашого класу Ви запросили б на день народжен-ня (позитивна частина критерію), а кого б ні?» (заперечна частина критерію).[ 41, 74 ].
За соціометричними критеріями можна визначати ро-зуміння людиною закономірностей щодо взаємин у гру-пі, бачення нею процесів спілкування між учасниками цієї групи.
У процесі соціометричного дослідження складають соціограму — графічне відображення математичної обробки результатів, отриманих за допомогою соціометричного те-сту.
Для отримання різнобічних відомостей про розвиток особистості, колективу або іншого об'єкта навчання й ви-ховання підбирають оптимальний комплекс методів — ме-тодику дослідження.
Методика дослідження — процедура, послідовність здійснюваних пізнавальних і перетворюючих дій, операцій та впливів, спрямова-них на вирішення дослідницьких завдань. [ 10, 63 ].
Добираючи методики дослідження, важливо дотриму-ватися таких вимог:
—
застосовувати поєднання методів, яке б відкривало різнобічні відомості про розвиток особистості, колективу, іншого об'єкта виховання чи навчання;
—
використовувані методи мають забезпечити одно-часно вивчення діяльності, спілкування та інформованості особистості;
—
методи мають відображати динаміку розвитку пев-них якостей, як у віковому плані, так і протягом певного проміжку часу;
Ї використовувати такі методи, які дають змогу одер-жати відомості про учня з багатьох джерел, від найкомпетентніших осіб, які постійно спілкуються з ним.
Так широко використовується методика “Малюнок сім’ї”. В ній після виконання певного завдання дитині завдають наступні запитання: 1) Скажи, хто тут намальований? 2) Де вони є? 3). Що вони роблять? Хто це придумав? 4). Їм весело чи нудно? Чому? 5). Хто з намальованих людей найбільш щасливий? Чому? 6) Хто з них найбільш нещасний? Чому?
Після опитування слід запропонувати дитині розв'язати 6 ситу-ацій; три з них повинні виявити негативні почуття до членів сім’ї, три — позитивні. 1). Уяви собі, що ти маєш два квитки в цирк. Кого би ти