МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ
Гра як засіб корекції емоційної сфери особистості в умовах освітнього процесу дошкільного навчального закладу
Магістерська робота
З М І С Т
Вступ |
4
Розділ І. |
Теоретичні основи проблеми наукового пошуку | 6
І.1. Сутнісна характеристика основних дефініцій та їх теоретичне обґрунтування | 6
І. 2. Вікова динаміка деструктивних емоційних проявів - страх | 13
І.3. Психолого-педагогічна детермінованість страхів у дітей | 20
I.4.Фізичні покарання як передумова виникнення страхів у дітей дошкільного-молодшого шкільного віку | 27
Розділ ІІ | Педагогічний потенціал гри як засобу корекції деструктивних емоцій і почуттів дітей
II.1. Особливості гри як засобу всебічного розвитку дитини
II.2. Вплив гри на соціальну адаптацію дітей 6-7-річного віку засобами ігрової діяльності | 30
30
36
РозділІІІ | Експериментальне дослідження особливостей страхів у дітей середнього дошкільного та молодшого шкільного віку | 47
III.1.Організація та проведення експериментального дослідження
III.2.Методи та засоби корекції почуття страху у дітей. Механізми захисту.
III.3. Методичний супровід гри як засобу корекції почуття страху у дітей |
47
70
75
Висновки |
85
Список використаної літератури | 88
Додатки | 93
В С Т У П
Наше стрімке життя з його несталістю та стресовими ситуаціями, бурхливим, невпинним потоком інформації теле-, кіно-, відеопродукцією, насиченою різноманітними ефектами, жахами тощо, повідомлення й чутки про зростання злочинності – лягає тягарем на нерви дітей. Захистити внутрішній світ малят від негативних вчинків, від виникнення в них необгрунтованих страхів – спільна турбота всіх, хто має справу з дітьми.
Формування почуття особистої та культурної ідентичності, проходить від 2 до 6 років, супроводжується різними сильними емоціями і переживаннями, які дитина повинна навчитися інтегрувати в структуру власної особистості. Досить тяжке завдання: знайти вихід почуттю страху і тривоги, гніву і горю, любові і радості, та ін. притаманне як для дітей так і для їх батьків. Діти знаходять багато рішень цьому тяжкому завданню, але, яким би воно не було, вони все-таки переживають конфлікт.
Страх – це стан збудливості, напруження або настороження, що викликаний певними обставинами.
Страх бере свій початок у ранньому дитинстві і продовжується все життя, якщо вчасно не звернути на нього увагу.
Звичайно, страх не є однозначно шкідливим. Будь-яка емоція виконує конкретну функцію і допомагає дитині орієнтуватися в навколишньому середовищі. Позитивна функція страху полягає в забезпеченні самозбереження. Але є й інші ситуації, в яких краще не боятися.
Методичною основою магістерської роботи є праці зарубіжних та вітчизняних психологів, зокрема: Адлер А., Асмолов І., Бодальов А., Боулбі Дж., Буянов М., Бютнер К., Гарбузов В., Гроф С., Захаров О., Зощенко М., Купер В., Леві В., Лешлі Дж., Лооренц К., Медведєва І., Петруньок В., Платонов Н., Рояк О., Сатир В., Свидощ А., Співаковська А., Спок Б., Таран Л., Хорні К.
Мета дослідження: проаналізувати природу страхів у дітей дошкільного – молодшого шкільного віку як наслідок перебігу адаптаційного періоду до умов ДНЗ.
Завдання:
1.
Проаналізувати стан дослідженості проблеми наукового пошуку.
2.
Виявити особливості деструктивних проявів емоційної сфери - страхів у дітей дошкільного віку.
3.
Обгрунтувати ефективність гри як засобу корекції страху у дітей дошкільного віку.
4.
Розробити рекомендації для батьків та психологів з метою попередження виникнення страхів у дітей означеного віку.
Об’єкт дослідження: емоційна сфера дітей дошкільного-молодшого шкільного віку як особистісно-суб’єктивний компонент .
Предмет дослідження: особливості проявів деструктивних характеристик емоційної сфери в умовах педагогічного процесу дошкільного навчального закладу.
Методи та методики дослідження:
- спостереження, теоретичний аналіз літератури, анкетування, бесіда, проективна методика “Мій страх”.
Структура дослідження: магістерська робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури, додатків, ілюстрована 3 діаграмами, таблицями, 1 графіком. Робота викладена на 77 сторінках.
Розділ І. ДИТЯЧІ СТРАХИ ЯК ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА
1.1. Сутність дефініції “страх”, її теоретичне обгрунтування
Формування повноцінної особистості має, насамперед, грунтуватися на вихованні у дитини почуття власної гідності, усвідомлення своєї самоцінності, поваги до себе, віри у власні сили. Дитина має прагнути бути сама собою не схожою на інших.
Проте, на заваді формуванню повноцінної особистості іноді є страх, який у дитинстві є однією з найбільш поширених реакцій. Дитина з перших років свого життя боїться всього невідомого, нового. В залежності від віку вона має різні страхи. Щоб допомогти дитині їх побороти, необхідно знати, які страхи можуть відчувати діти, зокрема дошкільники.
Страх – емоція, яка виникає в ситуації загрози біологічному або соціальному існуванню індивіда і спрямована на джерело дійсності або уявної небезпеки, на відміну від болю та інших видів страждання, викликаних реальною дією небезпечних для існування факторів. Страх виникає при їх передбаченні [32,с.40]. Емоції страху у людини виникають, головним чином, як умовні рефлекси, як механізм саморегуляції організму в навколишньому середовищі. Страх характеризується депресивними психічними станами, неспокоєм, нервуванням, прагненням вийти з неприємної ситуації.
Страх – це переживання, викликане отриманням прямої або опосередкованої інформації, про реальну або уявну небезпеку, очікування невдачі при здійсненні дії, обумовленої ситуації, що виникла. Страх – почуття, що виникає в результаті роботи фантазії і передбачає небезпеку і страждання. Невідомість небезпеки посилює страх. Страх, який довго триває, породжує ненависть. Психологи вважають, що страх є самою сильною негативною емоцією. Він може паралізувати людину, а може й мобілізувати її енергію [17,с.10].
Це почуття входить в наш розум так нечутно, що ми й не усвідомлюємо, як зазнаємо його згубного впливу. Навіть незначний страх руйнує емоційний стан, як краплі чорнила в склянці води змінює її забарвлення. Коли тонкий струмочок страху не зупинити – утворюється русло, яким потечуть і наші думки, і наші почуття. Кожен вихователь