Але психологи зазначають: жорстоке поводження з дітьми — це дуже часто результат того, що самі батьки в дитинстві страждали від насильства в родині. Іноді вони намагаються виправити власні помилки і використовують для цього своїх дітей, як мішень. І цей сценарій може повторюватись декілька поколінь. Часто трапляється й таке, що в людини ще не сформувалися відчуття батьківської відповідальності. Від незнання того, як поводитися з дитиною в тій чи іншій ситуації, людина стає агресивною і всі проблеми вирішує одним способом — образами або побиттям.

Існує доволі поширена думка, що насильство трапляється лише в родинах, які живуть у злиднях або де батьки алкоголіки чи наркомани. Таке уявлення є не зовсім правильним. Із досвіду працівників «Телефону довіри» відомо, що жорстоке ставлення до дітей трапляється і в абсолютно благополучних та, на перший погляд, ідеальних сім'ях. Але, незважаючи на те, де і в яких родинах трапляються випадки насильства, наслідки поганого ставлення батьків до дітей однакові. Ставши дорослими, діти, що страждали від жорстокого до них ставлення, як правило, переносять це насильство на оточуючих, і, в першу чергу, страждає їхня родина. А вже їхні діти як найбільш незахищена категорія стають жертвами. Модель «агресор-жертва» повторюється знову і знову. Як це не парадоксально, але найбільший ризик нехтування потребами дитини виникає саме у тих батьків, чиє дитинство минуло в умовах насильства і зневаги.

Діти, які зазнають психологічних та фізичних травм внаслідок жорстокого з ними поводження, стають потайними та агресивними, нікому не довіряють, особливо дорослим [Кравченко Н., 2009, 3]. Дитина, як правило, починає гірше вчитися, не бере участі у шкільних справах, погано спить, а іноді навіть тікає з дому. Вона боїться гніву батьків і не знає, до кого їй можна звернутись, з ким поділитись своїми проблемами. У такій ситуації екстрена телефонна психологічна допомога для багатьох постраждалих дітей є справжнім порятунком.

Попереджати насильство в українських сім'ях зобов'язані спеціальні органи виконавчої влади, дільничні інспектори й співробітники Кримінальної міліції у справах неповнолітніх, органи опіки і опікування, спеціальні установи для жертв насильства в сім'ї (кризові центри), центри медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім'ї й правоохоронна система в цілому. Право дитини на захист від усіх форм насильства гарантує стаття 10 Закону України «Про охорону дитинства», в ній, зокрема, вказується, що дитина має право особисто звертатися у відповідні структури по захист.

Номер Всеукраїнської дитячої лінії «Телефон довіри», за яким будь-яка дитина може звернутися по допомогу, наприклад, є на шкільних зошитах, наклейках, плакатах, котрі розвішані у школах, записаний у пам'ять таксофонів нового зразка (Телекарт), з яких можна телефонувати без картки. Загалом послуги цiєї служби є безплатними на всій території України, якщо телефонувати з домашнього або мобільного телефону, а також з таксофону.

Працівники служби надають невідкладну психологічну допомогу дітям та підліткам, а також усім, хто опинився в кризовій ситуації і потребує допомоги. Це реальна підтримка для тих, хто почувається самотнім і не бачить виходу з ситуації.

Всеукраїнська дитяча лінія «Телефон довіри» працює за сприяння Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, Державного інституту проблем сім'ї та молоді, Представництва Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні та ЗАТ UTEL.

Зателефонувавши на її номер, діти та підлітки мають можливість обговорити проблеми та складні питання, які виникають у взаєминах із батьками, вчителями, однолітками, поділитись переживаннями, що хвилюють, отримати кваліфіковану допомогу та необхідну інформацію. Телефонують і батьки, інші родичі підлітків, яких турбують різні питання щодо майбутнього їхніх дітей, побудови взаємостосунків, проблем здоров'я тощо. До того ж працівники зберігають повну конфіденційність: ім'я, прізвище, адресу та інші дані дитина може повідомити лише тоді, коли сама захоче. За весь період роботи на Всеукраїнську дитячу лінію надійшло 14 966 дзвінків, на які надано консультації майже 10 тисячам українців.

Консультанти «Телефону довіри» можуть допомогти окремим людям, але вони, на жаль, неспроможнi вирішити загальної проблеми існування насильства в сім'ї. Для запобігання жорстокому поводженню з дітьми в родинах необхідно створити в державі умови, які дали б змогу дітям індивідуально розвиватися, вільно мислити та чинити. Треба проводити з батьками освітню програму відносно важливості морального розвитку дитини. Також необхідне створення системи допомоги сім'ям та програми законного втручання на ранніх етапах скоєння насильства, щоб зробити життя дітей безпечнішим.

3.4. Стан захисту дітей в Україні від насильства

У ході вивчення й висвітлення даного питання ми використали результати таких досліджень:*

“Становище дітей в Україні: весна 2003 року”, проведеного Державним інститутом проблем сім’ї та молоді (опитано 5592 дитини віком 14–17 років);*

“Здоров’я та поведінкові орієнтації учнівської молоді” за методикою міжнародного проекту “Health School-Age Children”, що здійснюється за підтримки ВООЗ: березень 2002 року (опитано 5458 учнів 6, 8, 10-х класів різних типів середніх шкіл та перших курсів інших типів середніх навчальних закладів, а також першого курсу вищих навчальних закладів І, ІІ рівнів акредитації на базі 9 класів середньої школи;*

“Соціальний портрет дітей, які перебувають у стані бродяжництва”, проведеного Державним інститутом проблем сім’ї та молоді на замовлення Державного центру соціальних служб для молоді (опитано 102 дитини віком 5–16 років).

Право дітей нашої країни на захист від усіх форм насильства гарантується статтями 28, 52 Конституції України, відповідно до яких ніхто