діяльністю щодо здійснення соціального захисту неповнолітніх від жорстокого поводження покладено на служби у справах неповнолітніх. Вони разом з органами опіки та піклування мають право перевіряти умови виховання у сім’ях, батьки (усиновителі) або опікуни (піклувальники) в яких не забезпечують належних умов для повноцінного життя дитини. Так, за даними Держкомсім’ямолоді, у 2002 році службами у справах неповнолітніх перевірено умови проживання 52 599 неповнолітніх. Виявлено 33 442 неповнолітніх, які потребують соціально-правового захисту. Діти, які залишають сім’ю через жорстоке ставлення з боку батьків, можуть бути направлені до притулків служб у справах неповнолітніх.
Разом із тим, важливо відмітити, що школа, на думку дітей, є тим місцем, де вони найчастіше зустрічаються з жорстоким ставленням та знущаннями (з боку вчителів, однокласників, дещо меншою мірою – учнів старших класів).
За даними опитування “Здоров’я та поведінкові орієнтації молоді”, лише 42,5% учнів 6-х, 48,4% – 8-х та 57,5% – 10-х класів зазначили, що їх не ображали в школі протягом останніх двох місяців жодного разу. По декілька разів на тиждень ображають 9,0% шестикласників, 6,9% восьмикласників, 4,1% десятикласників. При цьому частка ображених хлопчиків і дівчаток однакова. Майже половина учнів 6–10-х класів за останні 12 місяців потрапляли в бійку. З них: чотири і більше разів – 10,4 % учнів 6-х ; 7,9% – 8-х; 9,5% – 10-х класів.
Об’єктивні і суб’єктивні чинники, що викликали масовий відтік вчителів зі школи, одночасно спричинили зниження вимог до тих педагогів, які залишилися в школі. Мають місце непоодинокі випадки приниження гідності дітей вчителями. Нерідко конфіденційна інформація щодо проблем дитини та її сім’ї розголошується і стає предметом обговорення у класному колективі, серед батьків, що травмує психіку, погіршує моральний стан дитини.
Засобом психологічного тиску в руках окремих педагогів стало оцінювання навчальних досягнень учнів. Нерідко 11–12 балів може отримати лише той учень, який ходить до вчителя на додаткові (платні) заняття. Вищезазначене, а також професійна солідарність, хибне тлумачення “захисту честі мундиру” формують у підростаючого покоління уявлення про сутність подвійних стандартів.
Насильство з боку дорослих стало серйозною загрозою для повноцінного формування особистості дитини. За даними Міністерства внутрішніх справ України, протягом 2002 року працівниками органів внутрішніх справ викрито понад 3,5 тис. дорослих осіб, які втягували неповнолітніх у злочинну діяльність за ознаками статті 304 Кримінального кодексу України (КК). Серед них 13%, або 450 осіб, які змушували чи втягували дітей до жебракування; 1%, або 41 особа, – схиляли неповнолітніх до вживання одурманюючих засобів (за ознаками статті 324 КК України); близько 3,5%, або 121 особа, – примушували до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів (за ознаками статті 315 КК України).
За 2002 рік в Україні порушено 92 кримінальні справи за ознаками ч. 2 статті 149 КК України (Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо передачі людини). За ознаками ч. 3 цієї ж статті та за дії, вчинені організованою групою, пов’язані із незаконним вивезенням дітей за кордон чи неповерненням їх в Україну, з метою вилучення у потерпілого органів чи тканин для трансплантації, насильницького донорства, порушено ще 60 кримінальних справ. Крім цього, 10 кримінальних справ порушено за ознаками статті 150 КК України (експлуатація дітей).
Не припиняються спроби незаконного перевезення дітей-громадян України через державний кордон. Так, за даними Державного комітету в справах охорони державного кордону України, 13.06.2002 р. в пункті контролю “Хутір Михайлівський” під час здійснення прикордонного контролю потягу сполучення “Київ – Москва” було припинено спробу незаконного вивезення до Російської Федерації, а далі до Сполучених Штатів Америки 14 дітей віком від 8 до 16 років (у т. ч. 13 громадян України та 1 громадянина Республіки Польща).
На сьогодні пропуск дітей через державний кордон до Російської Федерації, Республіки Молдова і Республіки Білорусь здійснюється згідно з угодами між урядом України та урядами РФ, РМ, РБ про безвізові поїздки громадян, для дітей до 16 років – на підставі свідоцтва про народження. Відсутність у свідоцтві про народження дитини фотокартки і графи про належність до громадянства не дає можливості провести ідентифікацію дитини та ускладнює контроль за виїздом дітей до країн СНД, що може призвести до несанкціонованого вивозу їх злочинними структурами з України в країни СНД, а далі – в інші країни світу.
Має місце в Україні сексуальна експлуатація і торгівля дітьми. Хоча це соціальне явище в країні не поширене, однак негативні тенденції спостерігаються [Маркова О., 2009, 23].
Законодавством України передбачено кримінальну відповідальність за зґвалтування, задоволення статевої пристрасті неприродним шляхом, статеві стосунки з особою, яка не досягла статевої зрілості, розтління неповнолітніх.
Найменш захищеними від подібних зловживань є діти з неблагополучних та асоціальних сімей, діти вулиці, діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування. Так, за даними дослідження “Соціальний портрет дітей, які перебувають у стані бродяжництва”, у компанії дітей вулиці нестерпним є існування аутсайдера. Він виступає об’єктом помсти, мішенню для зняття нервової напруги сильніших членів колективу: із 44% аутсайдерів – глузують; 32% – обзивають; 21% – б’ють; у 29% – відбирають гроші, 6% – їжу; 12% – змушують жебракувати і працювати; 18% дітей-бродяг зазнавали сексуального насильства.
За даними Державного комітету України у справах сім’ї та молоді, внаслідок сексуального насильства у 2002 році потрапили до притулків 193 дитини: це на 55 дітей більше, ніж у попередньому році.
В Україні, на жаль, бракує механізму швидкого й ефективного захисту дитини, не вистачає і відповідних
