Серед несудових методів захисту прав дітей потрібно назвати звернення до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, сфера компетенції якого досить широка. Предметом його контролю є діяльність усіх посадових і службових осіб органів державної влади і місцевого самоврядування, в т. ч. судові рішення, строки розгляду справ у судах, порушення процесуальних норм та ін. Процедура звернення до Уповноваженого безоплатна, не обтяжена зайвими формальними вимогами, гнучка. Зокрема протягом 2001–2002 років Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини було розглянуто близько 580 індивідуальних скарг з приводу порушення прав дітей і соціальної допомоги сім’ям з дітьми, 285 з яких вирішено позитивно на користь дитини.

З дітьми, які потерпіли від жорстокого поводження, насильства, працюють центри соціальних служб для молоді. У 2002 року клієнтами, які звернулися до ЦССМ за соціальною допомогою, стала 821 дитина зазначеної категорії. З них: 27 осіб – залучено до групи взаємної допомоги (у т. ч. в клубах за інтересами); 429 – надано консультації, 42 – прочитано лекції; 65 дітей отримали речову допомогу, 401 – допомогу психолога, 106 – юриста; 31 особа оздоровлена.

З метою захисту дітей від жорстокого поводження працюють центри медико-соціальної реабілітації неповнолітніх (у Києві такий центр діє з 2000 року). В усіх регіонах відкриті центри денного перебування дітей. До вирішення зазначеної проблеми активно підключилися центри соціальних служб для молоді, які створюють притулки для жінок з дітьми, що постраждали від насильства, спеціалізовані соціальні служби. З метою запобігання жорстокому поводженню з дітьми та захисту їх від різних форм насильства на місцевих рівнях створюються інформаційні матеріали, що містять список інституцій та організацій, покликаних надавати допомогу дітям; перелік органів внутрішніх справ, куди можна звернутися з приводу насилля, зокрема коли насильство в родині пов’язане із вживанням алкоголю чи наркотиків, а також ті громадські організації, діяльність яких спрямована на вирішення проблем насильства.

Таким чином, держава вживає низку заходів для викорінення в Україні жорстокого ставлення до дітей. Однак це негативне явище продовжує поширюватися. Одним із чинників зазначеного є відносно упорядкована нормативно-правова база і водночас відсутність механізмів, обґрунтування конкретних кроків для реалізації права дитини бути захищеною; відповідних вмінь і навичок у спеціалістів, котрі опікуються неповнолітніми.

Дуже важливо для України чітко визначити в нормативно-правових документах, в чому саме полягає жорстоке поводження з дітьми, обумовлюючи, що воно може мати фізичну та психічну форми і здійснюватися через образи чи зловживання, відсутність піклування, брутального поводження та експлуатації, включаючи сексуальні зловживання. Серед завдань на найближчий період підвищення поінформованості населення про сутність жорстокого поводження з дітьми, його види, прояви та можливі шляхи запобігання приниженню дитячої гідності. Усвідомлення такого соціального явища повинно формуватися у громадян в першу чергу на переконаності в актуальності проблеми та необхідності вживати всіх можливих заходів для профілактики цього явища.

Загалом проблема захисту прав підростаючого покоління ніколи не втратить своєї актуальності, адже діти – гарант здоров’я, самозбереження і поступу нації.

Висновки з третього розділу

Про соціальний захист дитини можна говорити у двох аспек-тах. У широкому розумінні соціальний захист передбачає гара-нтію основних прав, зафіксованих у Конвенції ООН про права дитини. У вузькому розумінні це означає створення умов для вільного розвитку духовних та фізичних сил дитини, пробу-дження її активності. Соціальна захищеність не має вікових рамок. Але чим менше дитина, тим більше вона потребує захисту!

У розділі проаналізовано низку міжнародних документів. На національному рівні в Україні прийнято ряд законо-давчих та нормативно-правових актів, які захищають люди-ну від насильства в сім'ї, а також регламентують діяльність правоохоронців щодо попередження та припинення насильства в сім'ї.

Профілактикою насильства в Україні займаються державні й недержавні організації, установи, фонди. Так, багато в цьому напрямі робить український фонд «Благополуччя дітей». 4 грудня 2008 року стартувала Міжнародна інформаційна кампанія "Побач. Почуй. Скажи." Впроваджується пілотна модель структурної профілактики насильства щодо дітей. Також в Україні працюють консультаційні клуби, центри, проводяться семінари, круглі столи тощо з питань профілактики насильства.

Попереджати насильство в українських сім'ях зобов'язані не лише соціальні педагоги й інші освітні працівники, а й спеціальні органи виконавчої влади, дільничні інспектори й співробітники Кримінальної міліції у справах неповнолітніх, органи опіки і опікування, спеціальні установи для жертв насильства в сім'ї (кризові центри), центри медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім'ї й правоохоронна система в цілому.

Проблема насильства над дітьми потребує подальшого вивчення. Поглибленого аналізу вимагають психологічні та соціально-педагогічні аспекти проблеми. Серед можливих напрямів дослідження: виявлення оптимальних механізмів захисту дітей, постраждалих від жорстокого поводження; розроблення технологій роботи з ними; розкриття особливостей соціального супроводу осіб зазначеної категорії; вивчення рівня усвідомлення проблеми та готовності до правозахисних дій з боку дорослого населення України; розроблення порядку звернення дітей у випадку жорстокого поводження та з’ясування його ефективності.

ВИСНОВКИ

Таким чином, насильство стосовно дітей – це результат дії багатьох чинників: психологічні особливості окремих індивідів, соціальні умови,