Адміністрація навчального закладу, педагоги виявилися нездатними працювати з групою підлітків кризового віку; за масовими заходами не проводилася конкретна індивідуальна робота з учнями; недостатньо велася правоосвітницька робота: не було організовано поглиблене вивчення правознавства, не використовувалися години варіативної складової робочого навчального плану для організації роботи факультативів, введення курсів, спецкурсів з правознавчих дисциплін; у 2005/2006 н. р. не вивчалися курси «Християнська етика і мораль», «Етика релігії», які у 2006/2007 н. р. введені у 5-х класах; недостатньо працював колектив як педагогів так і учнів в практичній реалізації програм «Рівний — рівному», «Діалог», «За здоровий спосіб життя»; згідно з вимогами управління освіти і науки облдержадміністрації у м. Чернівцях не проводилися щорічні дослідження соціального самопочуття дітей у сімейному та шкільному оточенні та опитування «Діти школи про свої права». Робота «телефонів довіри» була організована формально; не вивчаються протягом навчального року Правила для учнів практично в усіх загальноосвітніх навчальних закладах м. Чернівців.

До складу школи-комплексу входять ДНЗ, ДЮСШ і будинок дитячої творчості, однак існує проблема зайнятості та розвитку творчих задатків учнів — позашкільною освітою охоплено лише 30% школярів.

З метою вивчення ставлення старшокласників до проблеми насильства в нашому суспільстві та в шкільному середовищі, зокрема, виявлення моделей поведінки учнів у різних ситуаціях проявів насильства, дослідження причин і факторів, що породжують насильство та жорстоке поводження, серед старшокласників Центром практичної психології і соціальної роботи Чернівецького міського управління світи і науки 5 вересня 2006 року проводилось соціально-психологічне дослідження 133 старшокласників школи-комплексу N 27 за анкетою «Життєві цінності старшокласників».

Аналіз результатів опитування виявив, що, на думку старшокласників, насильство є надзвичайно актуальною проблемою для сучасного українського суспільства. Про це зазначили 73,7% опитаних; не думали про це — 24,8%; заперечили — 1,5%.

Найбільш поширеними типами насильства в нашому суспільстві респонденти вважають: —

насильство старших дітей над молодшими — 45,1%; —

насильство дорослих над дітьми — 44,4%; —

насильство між представниками різної статі — 37,6%.

Менш поширеними: насильство в дорослому середовищі (23,3%), насильство між однолітками (11,3%). 9,0% опитаних утруднюються відповісти на дане запитання.

Особливу небезпеку для розвитку особистості, на думку учнів, становлять такі види насильства як сексуальні кривдження (61,7% від числа респондентів); психологічне (емоційне) насильство у сім'ї — (57,1%); фізичне насильство — (48,1%). Не менш небезпечними для дитини залишаються моральне насильство з боку вчителів (14,3%); фізичний недогляд (занедбаність дітей) — (14,3%); невиправдані покарання дітей зі сторони батьків — (12,3%); фізичні покарання зі сторони вчителів — (12,0%). Відповіді респондентів віддзеркалюють актуальні проблеми, що існують у нашому суспільстві, у так званому «дорослому світі». Саме дорослий світ — основа формування психіки підлітків, адже молоді люди наслідують моделі та користуються зразками поведінки дорослих (батьків, вчителів, інших значимих дорослих).

Основні причини насильства серед молоді можна умовно розділити на три групи факторів, які пов'язані: із зовнішніми впливами (виховні проблеми, криза в суспільстві, вплив ЗМІ); із вживанням алкоголю і наркотиків, а також із неефективною дією окремих соціальних інституцій.

Найбільш вагомим у виникненні насильства, на думку респондентів, є вплив ЗМІ (40,6%) та вживання наркогенних речовин (40,6%), далі за рейтинговою шкалою — наслідування поведінки дорослих (30,8%) та низький рівень виховної культури батьків (30,1%).

Варто відзначити, що на недостатній виховний вплив школи вказало 5,3% учнів.

На запитання: «Чи існує проблема насильства, проявів жорстокості у Вашій школі?» «ні» відповіло 51,9% опитаних, «так» — 19,6%; «утруднююсь відповісти» — 28,6%.

Таким чином, самі підлітки відзначили вплив ЗМІ, як одного із найпотужніших стимулів до прояву насилля. Це підтверджується і наступними показниками. На питання: «Що ви думаєте з приводу демонстрації на теле- і кіноекрані бойовиків та фільмів з елементами насилля?» отримані такі відповіді:

Я іноді переглядаю такі фільми — 53,4%;

Вважаю, що вони негативно впливають на психіку людини — 38,4%;

Я байдужий (а) до них — 34,6%;

Це «школа життя», що загартовує особистість — 23,3%;

Такі фільми відволікають від буденної «сірої» дійсності — 21,1%;

Вважаю, що потрібен контроль спеціалістів, які б забороняли демонстрацію таких фільмів на телеекранах,— 19,6%;

Мені подобається дивитись такі фільми — 13,5%.

Варто зазначити, що підліток, який спостерігає фільми з елементами насильства, навчається вербальним і фізичним агресивним діям, які раніше не були йому притаманні. У таких глядачів зменшується контроль над проявами власної агресії: «Якщо інші безкарно проявляють агресію та жорстокість, чому не можна і мені?» Окрім того, спостереження за сценами насильства сприяє поступовій втраті емоційної чутливості до агресії та чужого болю, робить людину байдужою. З часом агресія, насильство та жорстокість можуть стати звичайним, буденним явищем.

Це яскраво підтверджують і відповіді на наступне запитання: «Які почуття викликають у вас такі фільми?»: —

байдужість, ніяких почуттів — 25,6%; —

співчуття та жалість — 13,5%; —

страх, жах — 12,8%; —

цікавість — 11,3%; —

неприємні відчуття, знервованість, погіршення настрою — 10,5% —

злість, обурення, гнів — 7,5%; —

захват, захоплення, адреналін, драйв, збудження — 6,8%; —

відраза, огида, гидота —