це реальність, це є в нашому житті — 5,3%.

12,3% респондентів не відповіли на дане запитання.

Щодо свого реального життя, то свідками насильства (жорстокого поводження з друзями, однолітками, школярами) були 42,1% респондентів; не стикались з подібним явищем — 49,6%; не хочуть про це говорити — 8,3%.

Хоч раз в житті зазнавали: —

морального приниження — 48,1% учнів; —

фізичного кривдження — 27,1%; —

нападу з боку групи — 14,3%; —

пограбування — 12,0%; —

сексуальної загрози — 8,3%.

Щодо прохання уявити собі ситуацію, в якій опитані можуть стати жертвами фізичного насильства, були отримані наступні відповіді: звернуться до батьків і все їм розкажуть — 43,6%; не будуть звертатися до дорослих, діятимуть на власний розсуд — 38,4%; будуть кликати на допомогу — 30,1%, до друзів звернуться — 5,3% і лише 3,0% звернуться по допомогу до вчителів. Виходячи з низького показника звернень до педагогів у розв'язанні гострих конфліктних ситуацій, важливо посилити роботу із вчителями по формуванню психологічної компетентності та розвитку навичок ефективної взаємодії з підлітками.

На питання: «Якою буде Ваша реакція, якщо на Ваших очах кривдитимуть іншу людину?» — втрутяться самі — 42,1% опитаних; викликатимуть міліцію — 37,6%; звернуть увагу перехожих — 34,6%; розгубляться — 16,5%, злякаються — 13,5%; пройдуть і не звернуть увагу — 6%. Отриманий розподіл відповідей дає можливість виявити дві можливі домінуючі стратегії поведінки підлітків. Перша з них визначає активні дії старшокласників і передбачає їх включення у події, що відбуваються, інша — пасивну поведінку учнів. Крім цього, байдужість може бути свідченням бажання скоріше керуватися інстинктами самозбереження та егоїстичними інтересами.

Про віру в те, що вчителі намагатимуться припинити насильство, якщо стануть його свідками, зазначили 75,2% учнів. Однак, 14,3% опитаних вважають, що вчителі часто самі є ініціаторами насильства і кривдження учнів. На байдужість вчителів («вдаватимуть, що не бачать нічого») вказали — 12,8%. 2 особи (1,5%) не відповіли на запитання.

Отже, вплив навчального закладу, на думку опитаних, має важливе, проте не основне значення. В цьому аспекті важливо зосередити увагу на взаємодії та співпраці навчального закладу з батьками.

Важливо відмітити, що 58,7% респондентів хотіли б більше дізнатись про себе, отримати досвід самоаналізу, навички ефективного спілкування та взаємодії в тренінговій групі з психологом. Не бажають чи ще не готові до цього — 28,6%, утруднюються відповісти — 12,8% опитаних. Такі дані свідчать про те, що саме в підлітковому віці існує нагальна потреба в пізнанні себе, своїх здібностей та можливостей, оволодінні навичками конструктивної взаємодії з однолітками та дорослими тощо.

Практично такі ж результати відповідей було отримано і за результатами психолого-педагогічного дослідження, проведеного Чернівецьким обласним центром практичної психології і соціальної роботи, в ході якого було опитано 1407 учнів 10 — 11 класів шкіл міста (ліцеї N 1, 2, гімназії N 1, 2, 3, ЗОШ N 1, 2, 3, 4, 5, 6, 8, 11, 15, 18, 19, 20, 22, 24, 27, 28, 29, 30, 31, 33, 38).

Таким чином, за результатом соціально-психологічного дослідження серед учнів 10 — 11 класів школи-комплексу N 27 можна зробити наступні висновки: —

проблема насильства, на думку старшокласників, є сьогодні надзвичайно актуальною. Тому вона потребує глибокого вивчення та комплексного підходу до програми профілактики даного явища в дитячому та молодіжному середовищі; —

серед основних видів насильства, які становлять особливу небезпеку для розвитку особистості, на думку респондентів, є сексуальне кривдження, психологічне (емоційне) насильство в сім'ї та фізичне насильство; —

основні причини виникнення насильства серед молоді — вплив засобів масової інформації, що пропагують культ сили; вживання наркогенних речовин; наслідування негативних моделей поведінки дорослих та низький рівень педагогічної культури батьків; —

на думку респондентів, чинник «вулиці» має сьогодні значний вплив на формування світогляду молодої людини. Домінування фактора «вулиці» містить небезпеку, пов'язану із залученням механізмів соціально-психологічного наслідування дій дорослих, які досить часто є антисоціальними і небезпечними для здоров'я дитини. Тим більше, як засвідчило опитування, найбільш поширеним видом насильства є кривдження старшими дітьми — молодших, а також насильство дорослих над дітьми; —

окрім того, важливо зазначити, що з агресією не потрібно «боротись», адже боротьба породжує протидію. Дане явище відповідає людській природі, що в процесі успішної соціалізації набуває соціально прийнятної форми. Тому, найкращою стратегією буде профілактична (попереджувальна) та роз'яснювальна робота психологів, педагогів, соціальних працівників тощо.

Результати дослідження доведені до відома адміністрації закладів через наказ по управлінню освіти Чернівецької міської ради і використані для просвітницької роботи з метою гуманізації стосунків між усіма учасниками навчально-виховного процесу (батьками, учнями, педагогами).

Управління освіти і науки Чернівецької облдержадміністрації здійснило комплекс заходів щодо питань захисту прав дитини і посилено веде контроль з цих проблем: протягом вересня — жовтня 2006 року відбулися нарада за участю голови облдержадміністрації, колегії облдержадміністрації, Чернівецької міської ради, управління освіти і науки та відповідні заходи на місцях; надіслано лист від 28.08.2006 N 31/219 «Про стан виконання у загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах області статутних вимог і правил для учнів (студентів)» та видано наказ від 06.09.2006 N 357 «Про вивчення роботи управління освіти Чернівецької міської ради, відділів освіти Новодністровської міської ради, райдержадміністрацій з питань захисту прав дитини», 11 жовтня 2006 року відбулася колегія управління освіти і науки облдержадміністрації, на якій заслухано результати цієї перевірки.

За фактами прояву насильства та жорстокості учнів 11-А класу школи-комплексу N 27 управлінням освіти Чернівецької міської ради видано наказ від 23.08.2006 N 01-06/408