Насильство має спільні елементи:

- завжди являється наслідком продуманої дії, отже не є випадковим;

- пов’язується із порушенням певних прав особи чи групи осіб;

- присутній елемент послаблення здатності до захисту.

Насильство дуже часто присутнє в нашому житті і ми відіграємо в ньому певну роль. Залежно від ситуації ми є свідками, жертвами або ж кривдниками. Трагічність ситуації в тому, що свідки чи жертви насильницької діяльності переносять модель кривдницької поведінки у власне життя та продовжують чинити насильство. Власне створюється коло насильства: жертви стають кривдниками.

Нині, коли громадськість в Україні починає усвідомлюва-ти людські права та свободи, коли прийнято Закон «Про попе-редження насильства в сім'ї», цей злочин нарешті став поміт-ним для суспільства.

Насильство є фактором примусового контролю, який практикує одна людина над іншою.

Найчастіше насильство проявляється в сім'ї. Це реа-льна дія чи погроза фізичної, сексуальної, психологічної або економічної образи та насильство з боку однієї особи щодо ін-шої, з якою вона має чи мала інтимні або інші значущі стосун-ки.

Витоки насильства в сім'ї закладено у звичаях суспільст-ва, в системі норм і правил, які передбачають для чоловіків, жінок та дітей різну визначену поведінку: активну та агресив-ну для чоловіків, поступливу для жінок і покірну для дітей. Значною мірою така поведінка є наслідком традиційного виховання, за якого агресивна поведінка чоловіків розгляда-ється як єдиний та прийнятний спосіб вирішення проблем. Хлопчиків навчають бути напористими у досягненні своє мети, тоді як дівчаток вчать терпіти й пристосовуватися. Результатом такого впливу сім'ї та оточення є нинішня сумна картина наси-льства над жінками в нашій країні. Крім того, воно може здійс-нюватися й над іншими членами сім'ї, особливо над дітьми.

Насильство в сім'ї дуже впливає на життя дітей і під-літків. Третина дітей в Україні щороку спостерігають акти насильства в сім"і. Діти, матері яких зазнали знущань, у шість разів частіше намагаються покінчити життя самогубством, 50% з них схильні до зловживань наркотиками та алкоголем.

Двадцять відсотків студентів вищих навчальних закла-дів втягнуті у насильницькі стосунки, причому 66% розповіда-ють про це другові, 26% - батькам, 25% - нікому не розповіда-ють.

Жорстоке поводження з дітьми, нехтування їхніми інтересами не лише завдає непоправної шкоди їх фізичному здоров'ю, але й тягне за собою важкі психічні та соціальні наслідки. У більшості дітей - жертв насильства - з'являються серйозні відхилення в психічному,фізичному розвитку, в емоційній сфері.

1.2. Класифікація типів жорстокого поводження з дітьми

Зазвичай насильство над дітьми класифікують за такими ознаками:

-

-

-

-

На основі досвіду роботи з сім‘ями та безпосередньо з дітьми фахівцями відділу правової роботи, правової освіти та державної реєстрації нормативно-правових актів Головного управління юстиції у Полтавській області виділено такі типи жорстокого поводження з дітьми:

· жорстокі фізичні покарання, фізичні знущання, побиття:

Ш побиття;

Ш штовхання;

Ш спроби задушити;

Ш викручування рук та ін.;

· дитина є свідком знущань над іншими членами сім‘ї:

Ш батько б‘є чи ґвалтує матір у присутності дітей;

Ш “погану” дитину фізично карають у присутності “хорошої”

дитини;

Ш дитина є свідком фізичних знущань над іншою людиною, що не є членом її родини та ін.;

· сексуальне насильство, інцест:

Ш гвалтування;

Ш нав‘язування сексуальних стосунків;

Ш сексуальні дотики/поцілунки;

Ш інцест (кровозмішення) ;

Ш показ порнографії;

Ш залучення дитини до виготовленні порнографічного продукту та ін.;

· використання привілеїв дорослих:

Ш поводження з дітьми як з рабами чи слугами;

Ш покарання, поводження, як з підлеглими;

Ш поводження як зі своєю власністю;

Ш відмова повідомляти про рішення, що стосуються відвідин та опікунства;

· залякування:

Ш використовування свого росту, розмірів та сили;

Ш навіювання страху за допомогою розповідей, дій, тестів, поглядів;

Ш крики, стресогенна поведінка;

Ш жорстокість щодо інших істот;

· погрози:

Ш кинути дитину;

Ш самогубства;

Ш заподіяти фізичної шкоди;

Ш заподіяти шкоду іншим людям, тваринам, рослинам...;

Ш розлюбити дитину;

Ш силами зла, що покарають дитину та ін.;

· використання громадських установ:

Ш загроза покарання Богом, судом, міліцією, школою, спецшколою, притулком, родичами та психіатричною лікарнею;

· ізоляція:

Ш контролювання доступу дитини до інших людей: бабці/дідуся, однолітків, братів/сестер, батька/матері, інших людей;

Ш контролювання перебування дитини у помешканні, заборона виходити з дому;

Ш контролювання спілкування дитини з друзями, аж до перешкоджання спілкування за допомогою Інтернету;

Ш закривання дитини у коморі, сараї чи туалеті, чи у будь-якому закритому приміщенні вдома, в школі...;

Ш обмеження спілкування з дитиною, аж до повного ігнорування у спілкуванні;

· емоційне насильство:

Ш приниження;

Ш використання скарг;

Ш використання дітей в якості довірених осіб;

Ш крики;

Ш непослідовність;

Ш присоромлення дитини;

Ш використання дітей у конфліктах між батьками;

Ш “торгівельна” поведінка одного з батьків щодо любові до дитини;

Ш

· економічне насильство:

Ш незадоволення основних потреб дитини;

Ш відмова чи зволікання у виплаті аліментів;

Ш занижений розмір державної допомоги одиноким матерям та багатодітним сім‘ям;

Ш повна відмова дитині в грошах;

Ш контролювання дитини за допомогою грошей;

Ш протрачання сімейних грошей;

Ш відмова дитині у підтримці;

Ш використовування дитини як засобу торгу при розлученні;

Ш нав‘язування дитині економічно обмеженого способу проживання без існуючої для цього необхідності; примушування дитини важко працювати [Жорстоке поводження…, Полтава, 2008, с. ].

В. Ролінським виділено п’ять типів підлітків залежно від їх видів ставлень, системи цінностей, типів поведінки, видів і ступенів проявів агресії: активно-позитивний, пасивно-позитивний, ситуативно-нестійкий, пасивно-негативний, активно-негативний [Ролінський В., 2003, с. ].