те, що робили їм, і часто використовують ті самі методи або ті самі слова.
Найчастіше тільки фізичне насильство ми вважаємо насильством. Нам навіть важко припустити, як часто ми самі демонструємо насильство або стаємо його жертвами. Батьки порушують права дитини, якщо:
· знущаються над дитиною;
· б’ють її;
· завдають шкоди здоров’ю дитині;
· залякують дитину, використовуючи при цьому суспільні установи (міліцію, церкву, спецшколу, колонію, психіатричну лікарню);
· порушують її статеву недоторканість;
· навіюють страх за допомогою тестів, поглядів;
· перебивають дитину під час розмови;
· ізолюють дитину;
· контролюють її доступ до спілкування з ровесниками, дорослими, родичами, одним із батьків;
· використовують образливі прізвиська;
· соромлять дитину;
· використовують її як передавача інформації між батьками під час конфліктів у сім’ї;
· контролюють поведінку дитини за допомогою грошей;
· ігнорують її;
· не задовольняють її основні потреби;
· використовують дитину, як засіб економічного торгу під час розлучення;
· погрожують залишити її;
· погрожують фізичною розправою;
· поводяться з дитиною, як із прислугою;
· відмовляються повідомити про важливі рішення, які безпосередньо стосуються її долі.
Зневажання людських прав дитини, приниження її гідності сприяють виникненню дитячої психологічної травми, яка деформує особистість, порушує природний психологічний та фізіологічний розвиток дитини.
Основна стратегія запобігання дитячим психічним – це виховання дитини в атмосфері постійної безумовної любові і турботи. Відомий американський психотерапевт Бері Уайндхольд стверджує, що для нормального емоційного дозріванням дітям треба, щоб їх любили, пестили, помічали, приймали всерйоз, стримували, опікали, співали їм пісні і задовольняли всі їх основні потреби. Це необхідно для того, щоб побудувати у дитини здорове самолюбування і здатність любити саму себе. Адже діти, основні потреби яких, пов’язані з любов’ю і турботою, задовольнялися, зростають істинно поступливими і неегоїстичними людьми. Вони здатні виявити турботу і співчуття до інших людей.
Щоб подолати насильство в сім’ї, я хочу запропонувати такі шляхи вирішення проблеми: довіряйте вашій дитині та поважайте її. Визнавайте права дитини на свої власні почуття, право на вибір друзів та діяльності.
· Визнавайте право дитини на особисте життя.
· Довіряйте дітям.
· Поважайте почуття іншого з батьків.
· Забезпечте емоційний комфорт.
· Говоріть та дійте так, щоб діти відчували себе у безпеці і комфорті.
· Діти повинні мати можливість розповісти вам про те, що вони відчувають.
· Забезпечте фізичну безпеку.
· Не залишайте дитину без нагляду в громадських місцях.
· Підтримуйте сімейний розклад дитина повинна знати, коли ви повернетесь.
· Навчайте свою дитину правил особистої гігієни і правильного харчування.
· Слідкуйте за дисципліною:
· Будьте послідовним.
· Створюйте правила поведінки відповідно до вікового розвитку дитини.
· Усно визначайте свої опікування та межі дозволеного.
· Давайте постанови, а не покарання.
· Приділяйте дитині свій час і увагу.
· Беріть участь у житті дитині: у шкільних заходах, дитячих іграх, спілкуйтеся з її друзями.
· Залучайте дітей до своїх заходів.
· Розповідайте дитині про своє бачення життєвих цінностей.
· Турбуйтеся про себе:
· Залишайте для себе час.
· Турбуйтеся про своє здоров’я.
· Підтримуйте стосунки зі своїми друзями.
· Приймайте любов.
· Якщо дитина Вас дратує, скажіть їй свої відчуття від першої особи: «Я не люблю, коли діти неохайні», «Мені важко, коли хтось заважає». Не звинувачуйте дитину.
Заохочення та підтримка:
· Заохочуйте дітей займатися тим, що їм цікаво.
· Будьте позитивними.
· Дозволяйте дітям не погоджуватися з вами.
· Відзначайте їхні успіхи.
· Навчайте їх необхідних навичок.
· Виявляйте зовні любов до дитини.
· Виражайте свою любов до дитини словами та пестощами.
· Проявляйте любов, коли дитина відчуває фізичний та душевний біль.
Консультанти «Телефону довіри» можуть допомогти окремим людям, але вони, на жаль, не спроможні вирішити загальної проблеми існування насильства в сім’ї. для запобігання жорстокому поводженню з дітьми в родинах необхідно творити в державі умови, які дали б змогу дітям індивідуально розвиватися, вільно мислити та чинити. Треба проводити з батьками освітню програму відносно важливості морального розвитку дитини. Також необхідне створення системи допомоги сім’ям та програм законного втручання на ранніх етапах скоєння насильства, щоб зробити життя дітей безпечнішим.
ДОДАТОК Д.2
Бесіда для батьків “Насилля над дітьми у школі”
У Конституції України сказано, що дитина має право на здобуття повної загальної середньої освіти і обов’язок держави складається в забезпеченні безоплатної й обов’язкової середньої освіти, доступної для кожної дитини. Шкільна дисципліна повинна забезпечуватись з урахуванням прав та поваги гідності дитини. Закон про освіту України говорить про те, що освіта повинна бути націлена на максимальний розвиток особистості, талантів, розумових і фізичних здібностей. Освіта повинна готувати дитину до активного дорослого життя у вільному товаристві, виховувати повагу до своїх батьків, культурному своє образу, мові і культурних традицій та інших цінностей.
Та, на жаль, методи шкільного виховання не завжди є об’єктивними та гуманними. Велика кількість дітей стають жертвами шкільного насильства, хоча загальноосвітній навчальний заклад повинен забезпечувати безпечні та нешкідливі умови навчання, режим роботи, умови для фізичного розвитку та зміцнення здоров’я.
На сьогодні Україна є учасницею міжнародних договорів і угод, спрямованих на захист і гарантування прав та інтересів дитини на досягнення її повного добробуту. Право дітей нашої країни на захист від усіх форм насильства гарантується 28 і 52 статтями Конституції України, відповідно до яких ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському, або такому, що принижує його гідність поводженню чи покаранню. Статтею 10 Закону України «Про Охорону Дитинства» встановлено, що кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканість та захист гідності. Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються законом. Разом із тим, важливо відмітити, що школа, на думку дітей, є тим місцем,