Ситуація в соціально-правовій сфері охорони дитинства в Україні потребує істотних змін, оскільки ще не врегульований чіткий механізм забезпечення реалізації та контролю за виконанням окремих норм законодавства про права дитини щодо загального поліпшення становища дітей, захисту їхніх інтересів, охорони здоров’я, розвитку, навчання, гарантування дитині збереження власного імені. Таким чином, практична реалізація прав дитини в школі можлива лише за таких умов: соціально-психологічна діяльність педагогічного колективу, яка б сприяла становленню особистості та індивідуальності учнів;необхідність оволодіти знаннями в системі загально-людських цінностей, необхідність організування процесу виховання, побудованому на практичному , осмисленому дотриманні прав дитини!

Розрізняють чотири основні форми жорстокого поводження і зневажання дітей: фізичне насильство (побиття старшокласниками учнів молодших класів, фізичне знущання виховного колективу), сексуальне насильство або розбещення (зґвалтування або розбещення учнями старших класів, сексуальне розбещення з боку педагогів) психічне (емоційний тиск учителя або одного учня на іншого, приниження учнів виховним колективом, погрози з боку учнів старших класів або педагогів), зневажання основних потреб дитини (відмова виховного колективу у здійсненні потреб дитини першої необхідності).

Дитина, що стала жертвою насилля, може звернутися до соціальної служби у справах неповнолітніх, що діє на території Хмельницької області, за телефоном 79-41-43.

Проблеми насильства у школі набуває серйозного характеру, але при рішенні таких проблем ми повинні опиратись на гуманність та поміркованість.

У допомозі вирішення цієї проблеми ми вирішили запропонувати такі методи:

1. Запровадження пропагандистко-виховної роботи: робота з учнями школи та виховним колективом, що включає роз’яснення їм їхніх прав та обов’язків; виховання справедливості, доброти та відчуття поваги у дітей як молодших так і старших класів; робота шкільного психолога.

2. Створення шкільних та міських органів, де проводилися б засідання та бесіди, а також дипломатичним шляхом вирішувалися конфлікти між учнями та вчителями.

3. Проводження різноманітних акцій «Захист прав і свобод дитини», «Дитина – надія майбутнього суспільства» тощо. На нашу думку, дані шляхи допоможуть при вирішенні конфліктів між учнями та виховним колективом, значно знизять рівень насильства у школі, а також у подальшому позитивно вплинуть на виховання нашого юного покоління, оскільки окрім безліч інших факторів, школа є одним із найважливіших чинників, що впливають на виховання дитини.

ДОДАТОК Д.3

Бесіда для батьків “Органи державної влади та насилля над дітьми”

2006 р. Торкаючись проблеми насилля і ролі органів влади можна сказати, що за останні 5 років в Україні прийнято більше 160-ти указів Президента України, постанов кабміну, які стосуються дітей та молоді, прийняті Цивільний та Сімейний кодекси, в назву держкомітету (тепер міністерство) додані слова «сім’я», «діти». Введено десятки нових понять, назв, наприклад соціальний супровід, соціальне інспектування, мобільний консультаційний пункт, юридична клініка, кризовий центр і т.д. , тим не менш на нашу думку:

· Внутрішній світ підлітків та молоді не сприймає існуючі підходи до виховання.

· З року в рік одне і те ж стереотипне планування або данина моді: рік волонтерського руху, рік сім’ї і т.д.

· Батьки, молодь, підлітки не знають суті цілей, специфіки роботи молодіжних відділів місцевих органів влади і самоврядування.

· Немає чіткого розмежування (хто за що відповідає) і розподілу повноважень між структурами.

· Кроки місцевої влади щодо збереження фізичного та психічного здоров’я дітей часто виявляються половинчастими та непослідовними.

Візьмемо до прикладу проблему гральних автоматів, боротьбу з якими нещодавно так жваво розпочала міська влада і яку не менш жваво висвітлювали місцеві ЗМІ. Наголошувалось, що відключатимуть від електромережі і демонтуватимуть в першу чергу «одноруких бандитів» що встановлені просто неба. Проте їх і далі можна зустріти в магазинах, на ринках, вокзалах та й просто посеред вулиці у деяких районах міста. Так, до прикладу навпроти ринку Дубово та біля залізничного вокзалу над гральними автоматоматами просто спорудили брезентовий намет. Азартні ігри, як і спиртні напої та цигарки, „протипоказані” неповнолітнім законодавством. Але разом з тим, якщо дитина надумає "згодувати" свої кишенькові гроші гральному автомату, то їй за це нічого не буде (хіба що наганяй від батьків). Як і нічого не буде власникові автомату встановленого на вулиці або у холі вокзалу чи магазину. Бо лише визначення „вуличний гральний автомат” само по собі розуміє його самостійність та безконтрольність.

А державні органи якщо й перевіряють такі апарати, то тільки того щоб стягнути з їхніх власників усі можливі податки и та збори. Вражають розповіді про випадки витягання грошей з фонтану в Плазі (у грудні місяці!!!) для автоматів, і усі тьоті, які слідкують за тим, щоб діти до 18 і не підходили до щільно виставлених тут гральних пристроїв, спокійно міняють мокрі копійки на такі жадані півгривневі монети .

Ще з десяток років тому свою енергію та фантазії школярі могли використовувати у різноманітних дитячих клубах, секціях та гуртках, однак тепер, через нестачу фінансування, закладів, що спеціалізуються на організації дитячого дозвілля, з кожним роком стає все менше та менше. Натомість, немов гриби після дощу, місто заполоняють комп’ютерні клуби із сумнівною репутацією, кафе-бари із неконтрольованим продажем спиртного для неповнолітніх, та кіоски із відеоматеріалами, що пропагують аморальність та насилля. Погодьтеся, вибір для дітей, які бажають фізично та духовно розвиватися – не є багатим.

До речі про комп’ютерні клуби. Щоб пограти на комп'ютері діти часто навіть втікають з уроків. А загляньте у будь який з них... Малеча, прикусивши від старання язички, та міцно вціпившись ручками