дурень", 28 % - інші всілякі образи і приниження, які діти чують і удома, і в школі. Така інформація жахає. Лише 18 чоловік (23 %) відповіли, що не чули поганих слів в свою адресу. Ці цифри можуть свідчити про те, що 77 % підлітків піддаються психічному насильству.
Список хороших слів, які підлітки чули про себе, виявився не меншим. Але засмучує те, що 12 чоловік (16 %) взагалі не чули нічого приємного в свою адресу.
Найпоширеніші слова: "розумний" –30 %, "хороший" – 27 %, "красивий" – 17 %, "молодець" – 13 %.
А на закінчення багато підлітків писали такі фрази:
" Я хочу, аби мене не били і не ображали."
" Над дітьми не можна знущатися."
" Я хочу, аби на нашому світі не було насильства."
" Справжні батьки зроблять так, щоб їх діти були щасливі."
Але 20 % висловів були такого змісту:
" Якщо батьки тебе б'ють і лають, то не просто так, а за погані справи."
" Коли батьки б'ють, то потім ми ще скажемо їм "спасибі".
Аналізуючи отримані результати, можна зробити висновок, що підліткам досить часто доводиться стикатися з насильством. При цьому більшість із них розуміють, що вживання насильства є недопустимим і викликає у них негативну реакцію. Фахівцям, що працюють з підлітками (соціальні педагоги, психологи), необхідно навчитися виявляти тих, хто став жертвою жорстокого звернення і надавати їм допомогу.
В рамках занять із 77 підлітками, що приймають участь у гуртку, ми провели анонімне опитування, яке виявило факти насилля та знущань. Зокрема, свідками проявів насильства були 36 з 77 опитаних, 25 школярів визнали себе жертвами (9 дівчат, 16 хлопців, отже, у нашому випадку хлопчики частіше виступали жертвами насилля), а 16 учнів самі проявляли жорстокість до слабших. Також за даними опитування 9 школярів вважають знущання над однокласниками розвагою, 12 учнів – способом виховання, а 56 вихованців школи – злочином. У дослідженні проблеми нами використовувалися методи анкетування та опитування, було охоплено 77 учні.. З них осіб чоловічої статі: 35 учнів; жіночої статі: 42 учениці.
Отже, жертвами насилля стали 32% усіх респондентів, відповідно 68% не були жертвами насилля. Результати анкетування відображені у діаграмі.
Діаграма 2.1.1
Свідки, жертви й учасники насильства
Форми насильства: фізичне насилля, побиття – потерпіло 9 осіб; моральне насилля, брутальне ставлення, нецензурна лексика, погрози – потерпіло 8 осіб; насилля, що мало матеріальні наслідки, крадіжка – потерпіло 5 осіб.
Діаграма 2.1.2
Отже, як ми бачимо, фізичне насилля проявлялось найчастіше. Щодо часу, коли здійснювалось правопорушення, то зазначимо, що моральне насилля чинили здебільшого вдень, а фізичне з матеріальними наслідками – у вечірній час.
Таким чином, в результаті анкетування з’ясовано, що порушувались особисті права дітей: право на свободу від фізичного та психічного насилля, що визначене Конвенцією ООН про права дитини; право на особисту власність.
Іншим напрямом дослідження було опитування на вулицях міста Рахова. Опитуванням було охоплено 26 осіб, у віці від 14 до 56 років, з них 13 осіб були свідками насилля над дітьми. Отже, 50% опитаних були свідками насилля над дітьми. Формами прояву насилля були: бійка, порушення особистого права на життя і здоров’я, та психічне насилля. Майже в кожному випадку насилля здійснювалось дітьми середнього та старшого віку, за винятком, коли дитина потерпала від морального насилля на вулиці з боку матері. На запитання: “Чи намагалися ви втрутитись у ситуацію з метою допомогти жертві?” тільки 8 позитивних відповідей, тобто “так”.
Також ми у дослідженні проблеми опиралися на данні, отримані у відділі у справах неповнолітніх при УМВС м. Рахова. Нами з’ясовано, що найчастіше насилля над дітьми на вулиці проявляється у формах вимагання та грабежу. Суб’єктами найчастіше виступають неповнолітні особи. Так, у 2008 році суб’єктами правопорушень стали 46 осіб у віці до 18 років.
Першочерговим завданням фахівця, який надає допомогу дітям, що піддалися сімейному насильству. перш за все – соціального педагога, є проведення діагностичного обстеження сім'ї з метою встановлення причин наявних порушень у дитини Серед цих причин можуть бути алкоголізм, наркоманія, домашнє насильство або психічні захворювання, які, можливо, зажадають вживання екстрених заходів для забезпечення безпечних умов для дитини. З іншого боку, причиною насильства над дитиною| може бути низька батьківська ефективність, відсутність навиків виховання і спілкування з дитиною, але батьки готові до зміни своєї поведінки по відношенню до дітей і йдуть на співпрацю. Повна оцінка причин наслідків насильства у дитини повинна включати:
-
Встановлення природи (етіології) порушень, що є у дитини
-
Ідентифікація факторів ризику насильства з боку сім'ї
-
Визначення характеру необхідних змін у сім'ї
-
Визначення необхідності втручання з боку органів опіки і інших служб для того, щоб вилучити дитину з небезпечної для її здоров'я ситуації або змінити її. Окреслення глибини проблеми насильства, його впливу на життя людини раніше було спрямоване здебільшого на фізичні аспекти. Розгляд цих проблем крізь призму психосоціальних наслідків спрямований на розвиток нових перспектив її поділення. Це доводить необхідність організації конструктивнішого підходу до системи підтримки жертв сімейного насилля що включав би форми та методи роботи і стратегій допомога потерпілим від сімейного насилля.
Тому до вирішення проблеми сімейного насилля необхідно підходити конструктивно, шукаючи найоптимальніші способи вирішення цієї проблеми, комплексно застосовуючи їх і лише тоді можна буде досягнути ефективних результатів.
В результаті нашого дослідження можна зробити висновок, що насилля над дітьми є проблемою, яка потребує пошуку шляхів вирішення. Тому одним з напрямів діяльності соціального педагога ми вважаємо просвітницьку роботу,
