Висновки з другого розділу

Аналізуючи отримані результати, можна зробити висновок, що підліткам досить часто доводиться стикатися з насильством. При цьому більшість із них розуміють, що вживання насильства є недопустимим і викликає у них негативну реакцію. Фахівцям, що працюють з підлітками (соціальні педагоги, психологи), необхідно навчитися виявляти тих, хто став жертвою жорстокого звернення і надавати їм допомогу.

Розділ 3. Шляхи удосконалення профілактики насильства щодо підлітків

3.1. Соціально-правовий захист дитини від насильства

На жаль, в нашому суспільстві переважає думка, що проблеми жорстокого поводження із членами сім'ї є внутрі-шньою проблемою цієї сім'ї і не потребує втручання суспільст-ва, а тим більше держави. Але саме право на захист від насиль-ства над особою, особливо в сім'ї, є одним із найголовніших прав громадян та дітей зокрема.

Ще недавно в нашому суспільстві вважалося неприйнят-ним говорити відверто про насильство в сім'ї. Проте ця форма насильства існує давно і зустрічається досить часто: вона роз-повсюджена серед людей різних національностей, різного фі-нансового та соціального статусу, в сім'ях віруючих. Більше того, таке насильство ніяк не можна пояс-нити нинішньою економічною нестабільністю, оскільки воно наявне й у відсталих, і в економічно розвинутих країнах [Косоговська Л., 2009, 36].

Про соціальний захист дитини можна говорити у двох аспек-тах. У широкому розумінні соціальний захист передбачає гара-нтію основних прав, зафіксованих у Конвенції ООН про права дитини. У вузькому розумінні це означає створення умов для вільного розвитку духовних та фізичних сил дитини, пробу-дження її активності. Соціальна захищеність не має вікових рамок. Але чим менше дитина, тим більше вона потребує захисту!

Як же захистити дитину? Що можна зробити, щоб запобігти жорстокому пово-дженню з дітьми та насильству в сім'ї? Хто повинен зупинити цикл знущань? Це можуть і повинні зробити матір та батько! Якщо крив-дником є батько, то лише жінка може захистити своїх дітей і себе саму. Якщо кривдником є жінка, то батько може перервати насильницькі стосунки і захистити дітей.

Щоб зупинити цикл насильства, потрібно:

1. Володіти інформацією щодо проблеми насильства в сім'ї.

2. Зрозуміти та усвідомити, який стиль стосунків існує у Вашій родині.

3. Якщо наявні насильницькі стосунки - спробувати розірвати коло/цикл насильства та захистити своїх дітей і себе.

Виховання в умовах насильства в сім'ї дає нові покоління діячів - викладачів, керівників, депутатів та праців-ників різних установ, - схильних до нього у різноманітних сфе-рах життя, навіть у світовому масштабі. Тому треба широко інформувати людей, на всіх рівнях суспільного життя, про су-часні погляди на проблему насильства, про документи ООН з цього приводу: «Про права людини», «Про права дитини», «Про ліквідацію всіх видів дискримінації проти жінок». Це до-зволить створити у суспільстві нетерпиме ставлення до насиль-ства, усвідомлення людиною своїх прав.

Організація Об‘єднаних Націй прийняла низку документів – декларацій, конвенцій та інших документів, які при прийнятті їх окремими державами допомагають визначити та долати різні види дискримінації та насильства щодо особистості. Так наприклад, у Декларації ООН "Про викорінення насильства по відношенню до жінок'' , до якої приєдналася і Україна, вказується, що насильства можна віднести таке:

· фізичне, сексуальне та психологічне насильство, яке має місце у сім’ї, включаючи побиття, сексуальне примушування по відношенню до дівчат у сім’ї, насильство, що пов‘язане з посагом, зґвалтування жінки чоловіком, пошкодження жіночих статевих органів та інші традиційні дії, які завдають шкоди жінці, а також позашлюбне насильство та насильство, що пов’язане з експлуатацією;

· фізичне, сексуальне та психологічне насильство, яке має місце у суспільстві взагалі, включаючи зґвалтування, сексуальне примушування, сексуальне домагання та залякування на роботі, в освітніх закладах та в інших місцях, торгівлю жінками та примушування до проституції;

· фізичне, сексуальне та психологічне насильство з боку або при потуранні держави, де б це не відбувалося.

Отже, до Міжнародних правових документів, які спрямовані на подо-лання насильства над людьми, відносяться:

- Декларація прав людини, 1948 р.;

- Конвенція про боротьбу з торгівлею людьми та з експлу-атацією проституції третіми особами, 1950 р.;

- Декларація про політичні права жінок, 1953 р.;

- Декларація ООН про ліквідацію всіх форм расової дис-кримінації, 1963 р.;

- Міжнародний пакт про громадянські та політичні права, 1966р.;

- Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культур-ні права, 1966 р.;

- Декларація ООН про ліквідацію дискримінації по відно-шенню до жінок, 1967 р.;

- Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації по відношенню до жінок, 1979 р.;

- Конвенція МОП 156 про рівні відношення та рівні мож-ливості працюючих чоловіків та жінок, 1981 р.

- Загальна декларація прав людини, 1984 р.

- Конвенція про права дитини, 1989 р.

- Декларація про викоріненні насильства над жінками, 1993 р.

- Зобов'язання, взяті Україною після Четвертої Всесвітньої конференції ООН з питань становища жінок, 1995 р.

- Пекінська декларація Всесвітньої конференції зі станови-ща жінок, 1995р.

Ще 20 листопада 1989 року Конвенція ООН про права дитини проголосила обов’язком держав застосовувати усі можливі заходи для захисту дитини від “усіх форм фізичного і психічного насильства, образи чи зловживання, відсутності піклування чи недбалого ставлення, грубого ставлення чи експлуатації…”. Часу відтоді спливло чимало, однак прикладів жорстокого ставлення до дітей життя підкидає все більше.

На національному рівні в Україні прийнято ряд законо-давчих та нормативно-правових актів, які захищають люди-ну від насильства в сім'ї, а також регламентують діяльність правоохоронців щодо