вибірка для проведення дослідження складалася із 156 сімей молодших школярів у віковому діапазоні від 6-10 років Бедевлянської ЗОШ І-ІІІ ступенів Тячівського району Закарпатської області (в т.ч. 81 дівчинка та 75 хлопчиків). Оскільки вивчення умов виховання дитини у сім’ї доволі складне завдання, відповіді батьків на питання анкети перевірялися шляхом співставлення з відповідями на аналогічні питання, що давалися їхніми дітьми.
За допомогою питань анкети для батьків та опитувальника для дітей ми прагнули з’ясувати, з ким із членів сім’ї діти діляться враженнями, кому скаржаться на кривдника, кого найбільше слухаються, з ким найчастіше вередують, яким є характер заборон і від кого ці заборони виходять у більшості випадків. Важливо було також виявити наявність у сім’ях диференційованого підходу у сфері виховання синів та дочок, відмінностей у методах виховання молодших школярів різної статі, характеру трудового співробітництва дітей і батьків та батька і матері між собою. Адже характер розподілу трудових обов’язків багато в чому формує уявлення дітей про зміст їхніх майбутніх сімейних та гендерних ролей.
Результати опитування дітей узагальнені нами у таблиці 2.1.
Таблиця 2.1.
Характеристика спілкування та стосунків з різними членами сім’ї молодших школярів 6-10 р.р. (у % до залежної кількості випадків).
Виявлення стосунків | Члени сім’ї
Мати | Батько | Бабусі і дідусі
6-7 років | 8-10 років | разом | 6-7 років | 8-10 років | разом | 6-7 років | 8-10 років | разом
Ділиться враженнями | 60 | 64 | 62 | 21 | 28 | 25 | 12 | 15 | 14
Слухається | 43 | 33 | 38 | 55 | 65 | 60 | 2 | 2 | 2
Вередує | 40 | 45 | 43 | 9 | 6 | 8 | 51 | 49 | 50
Отримані дані переконливо свідчать, що матір для молодших школярів обох статей виступає найбільш близькою людиною. З нею дитина найчастіше спілкується, ділиться враженнями. Правда, саме їй і бабусям і дідусям найчастіше, ніж батькові, молодші школярі адресують свої вередування. З бабусями й дідусями діти нерідко діляться враженнями, але лиш у 2% випадків слухаються зате у 50% -- вередують з ними. Разом з цим слід визначити, що існує певна різниця у показниках хлопчиків та дівчаток: хлопчики значно частіше, аніж дівчатка, діляться своїми враженнями не лише із матір’ю, але і з батьком, більше його слухаються, аніж дівчатка і частіше з ним вередують. Дівчатка частіше за хлопчиків діляться враженнями із бабусями і більше з ними вередують. Отже, отримані дані свідчать, що простежується тенденція певної близькості у дітей з представниками своєї статі у сім’ї, оскільки вередування також можна розглядати як своєрідний пошук уваги.
Порівняльний аналіз даних опитування молодших школярів свідчить, що від 6 до 10 років відбуваються зміни у ставленні дітей до різних членів сім’ї. Так, близькість з матір’ю не зменшується, а зростає, у віці 9-10 років дещо зростає авторитет батька, діти починають їх більше слухатися, менше з ними вередують. Для дітей 9-10 років типовою є відповідь: „Більше слухаюсь тата – він частіше сварить, більше вередую з мамою – вона добра”.
Особливий інтерес викликав аналіз характеру заборон на адресу дитини з боку дорослих членів сім’ї. Молодші школярі у бесіді перерахували 705 заборон, в т.ч. 360 від матерів (найбільше), 270 – від батьків, 75 – від бабусь та дідусів. Залежно від змісту заборони були класифіковані нами на 4 групи і співвідношення між цими групами заборон на адресу дитини у батька і матері наведено нами у діаграмах (Див.: рис.2.1.).
збереження речей і порядку
безпека дитини
власний спокій
моральні заборони
Рис. 2.1. Розподіл різного виду заборон від батька та матері.
Як видно на рис. 2.1., найбільш поширеною виявилась 1 група заборон, на 2 місці були заборони щодо безпеки дитини, потім йшли заборони щодо безпеки дитини, потім йшли заборони, пов’язані з охороною спокою дорослих, особливо батька (не кричати, коли тато приходить з роботи, не бігати, не шуміти, коли він відпочиває і т.і.). найменш чисельною виявилась 4 група заборон – моральних (8%). Заборони 1 групи виходили переважно від матерів (48%), серед заборон щодо забезпечення спокою дорослих, то 70% із них складали заборони від батьків і лише 30% -- від матерів.
На питання „Потрібно по-різному (чи однаково) виховувати доньок і синів?” більшість батьків відповіли, що різниці у вихованні молодших школярів різної статі вони не бачать. Проте вивчення їх методів виховання, особливостей спілкування і взаємодії із синами і дочками свідчить, що диференційований (часом не усвідомлений) підхід фактично є. Так, він виявився як у характері заборон на адресу дітей різної статі так, і в особливостях заохочень і покарань (Див.: рис. 2.2).
на адресу дівчаток
на адресу хлопчиків
Рис. 2.2. Співвідношення заохочень і покарань на адресу хлопчиків та дівчаток молодшого шкільного віку у сім’ї.
Отже, дівчатка частіше за хлопчиків отримують позитивне оцінювання, заохочення та рідше покарання. Аналіз отриманих нами у процесі експериментального дослідження даних свідчить і про наявність у сім’ях диференційованого підходу до розподілу трудових обов’язків та у характері трудового співробітництва дітей і батьків, батька і матері між собою (Див.: табл. 2.2.).
Це стосується єдності дорослих у сім’ї у пред’явленні вимог до дитини, анкетування батьків та опитування дітей виявило виражену відсутність єдності у питаннях виховання між дорослими членами сім’ї майже у половині досліджуваних сімей (71 із 156 сімей). Так типовими відповідями дітей,