Відомо із досліджень та життєвих спостережень, що чим більше дорослих беруть участь у вихованні дитини, тим, з одного боку ширший і різноманітний її досвід спілкування, контактів з оточуючими. Проте, з іншого боку, коли сім’я велика і складається із трьох поколінь, може виникати складність координації виховних зусиль оточуючих, з’являються шкідливі тенденції материнства у ставленні до онуків з боку бабусь, що викликає дисгармонію, суперечливість вимог щодо дитини, утрудняє процес її гендерної соціалізації [72, 207].

Таблиця 2.2.

Розподіл трудових обов’язків між батьком і матір’ю

і доля їхнього дозвілля у сім’ї за свідченнями дітей і батьків (%).

Об’єкт міркування | Мати | Батько

Суб’єкт міркування | Діти | Батьки | Діти | Батьки

Приготування їжі, накривання на стіл, миття посуду | 54 | 33 | --- | 2

Прибирання помешкання, прання, прасування | 35 | 34 | 7 | 15

Закупка продуктів і виконання доручень поза межами хати | 4 | --- | 14 | 26

Інші види господарської хатньої діяльності: у матері – шиття, в’язання, у батька – ремонт квартири, електрообладнання і т.п. | 2 | 7 | 8 | 24

Заняття з дітьми, прогулянки, ігри, перевірка уроків | 4 | 20 | 12 | 27

Читання газет, книг, перегляд телепередач, гра у шахи і т.п. | 6 | 3 | 57 | 8

Як свідчать дані, наведені у табл.. 2.2., основні обов’язки батьків – доставка продуктів і заняття з дітьми, менш значущі – ремонтні роботи. Матері також вважають ці обов’язки головними для чоловіків. Водночас чи є дозвілля у матерів як на думку дітей, так і на думку самих матерів є незначним. При цьому, якщо матір дивиться телевізор, то вона водночас шиє або в’яже і т.п..

2.2. Школа та позасімейні інститути як чинники формування статеворольових установок особистості молодшого школяра

Батьківська сім’я важливий – фактор морального (в т.ч. сексуального) виховання дітей, але належної сексуальної просвіти вона не дає і дати не може. Це роблять інші, поза сімейні інститути, і передовсім – школа. Отже з віком перелік джерел інформації з питань статевої поведінки змінюється, причому діти прагнуть отримувати більше інформації саме з поза сімейних джерел. Так, серед 14-річних хлопчиків лише 26% назвали бажаним джерелом інформації матір, а серед 17-річних таких уже було – 20%; батька називали відповідно 30% і 18%. У дівчат бажання обговорювати ці питання з матір’ю зменшується з 49% у 14 років до 29% у 17 років, а з батьком – 3 10% до 5% [16, 364]. Отже, як сексуальні просвітителі батьки для дітей є не особливо ефективними і шанованими. Дослідження, що проводились у різних країнах, показують, що єдиний працюючий канал сімейної сексуальної просвіти – це лінія матір – дочка (статева гігієна, менструації і т.п.). З хлопчиками зазвичай не говорять на ці теми ні матері, ні батьки. Інформація інтимного характеру, якщо її повідомляє близька людина, створює напружене емоційно-еротичне поле, в якому обидві сторони почуваються незручно. Ось чому більшість дітей воліє отримувати цю інформацію іншим шляхом. Через це сексуальною просвітою здійснюється переважно через інші соціальні інститути, позасімейні – товариство однолітків, засоби масової інформації, але передовсім – школа.

Потужним засобом, за допомогою якого суспільство відтворює гендер і соціальні стосунки, є система освіти. В освітніх закладах учні отримують різноманітні уроки гендерних відносин. Саме школі, на думку багатьох феміністських дослідниць, належить заслуга утвердження ідей про природню рольову обмеженість жінок, формування комплексів професійної неповноцінності та соціальної деривації дівчат.

У школярів риси дошкільника і школяра уживаються в свідомості і поведінці у вигляді складних, динамічних і часто протилежних сполучень. В цьому віці, який, як кожний перехідний стан, дуже багатий прихованими можливостями, закладаються і формуються основи багатьох психічних якостей. З вступом до школи змінюється весь уклад життя дитини. З’являється багато нових атрибутів, що підвищують її в своїх очах і очах оточуючих, особливо малюків. Дружба і приятелювання молодших школярів сконцентровані більшою мірою на груповій активності, ніж на індивідуальній.

На початку навчання дівчатка часто досягають більших, ніж хлопчики, успіхів завдяки більш диференційованій і тонкій ручній моториці, гарній поведінці. Підкреслюючи відмінності в поведінці і навчанні, педагог ризикує, по-перше, сприяючи фемінізації поведінки певної частини хлопчиків, по-друге, у іншої частини провокуючи агресивність до дівчаток, по-третє, формуючи у дівчаток зверхність до хлопчиків, неповагу до маскулінізації поведінки.

Авторитет вчителя для першокласників не має меж і переважає авторитет батьків, старших братів і сестер, ровесників. Іронічне відношення батька до жінок взагалі і до вчительки не укриється від уваги дитини. Деколи це призводить до зниження від авторитету вчителя. Інфантильність дитини не можна підкреслювати, особливо у хлопчиків, оскільки цей неконструктивний шлях може призвести до не правильного формування статеворольової поведінки та гендерних установок.

Наведемо порівняльну таблицю 2.3. яку запропонували Говорун Т. та Кікінежді О. [4, 111-113], в якій відображена загальна картина диференціації психології хлопчиків і дівчаток в період молодшого шкільного віку.

Таблиця 2.3.

ВІН | ВОНА

Люблять рухливі ігри зі швидкою зміною сюжетів, елементами змагань, ризику.

Виявляють пізнавальні інтереси до механізмів, будови технічного обладнання, функціонування різноманітних пристроїв, машин.

Орієнтуються на