У спілкуванні критикують, переконують, аргументують правоту чи доводять перевагу, спираючись на факти, розмовляють про події, боротьбу, поєдинки, відкриття нового.

Характер мовлення дублює емоції, що супроводжують діяльність, оперують порівняннями, аргументами, кількісними параметрами успіхів та невдач.

Орієнтовані на швидкість виконання завдань, на кількісні показники досягнень, на подолання перешкод.

Мають схильність до лідерства, виявляють прагнення та вміння пропонувати нові ідеї, організовувати, керувати, відстоювати.

Нечутливі до морально-етичних оцінних суджень про себе та інших. Дружба базується на спільних заняттях.

Уразі фрустрації потреб, схильні виявляти войовничість, агресивність, жорстокість, егоїзм.

Наполегливі у досяганні мети, виявляють брак емпатійності, співпереживання. Схильні приймати рішення самостійно, рідко звертаються за порадою. Здатні на нерозважливі вчинки та дії. Схильні до переоцінки своєї особистості та потенційних можливостей, недостатньо самокритичні, надмірно самовпевнені. Схильні до інтровертованості, замкнутості, відособленості. Захоплюються наукою, технікою, історичною літературою, фантастикою. Люблять відвідувати змагання, захоплюються спортом, мають спортивних кумирів. | Виявляють інтерес до видів активності, що передбачають опікування, облаштування, прикрашання, обслуговування, надання допомоги.

Акуратні в діях, мають розвинуту здатність до розуміння емоційних станів у вербальній та невербальній комунікаціях.

Орієнтовані на характер взаємин, зміст спілкування, схильність емоційних переживань, схожість оцінних ставлень до подій та людей.

Спілкуючись, люблять ділитися враженнями, почуттями, радять, надають емоційну підтримку та діяльну допомогу.

Здатні до образного мислення, інтуїції, передбачення, розуміння та оцінки емоційних станів людини, осмислення дій та вчинків.

Вразливі до тону, морально-етичних нюансів взаємин, емпатійні в діях та вчинках.

Відповідальні, старанні, ретельні при виконанні доручень, орієнтовані на схвалення.

Світ захоплень та інтересів орієнтований на моральні засади взаємин та характер їх розвитку.

Очікувальна позиція в процесі групової взаємодії, віддають перевагу малим, з постійним складом групам.

Гнучкі в адаптації до соціальних норм та вимог середовища, орієнтуються на компроміс, порозуміння, домовленості.

Критичні щодо власного „Я”, схильні до саморефлексії, самоїдства, заниженої самооцінки. Орієнтовані на передачу оцінного ставлення, емоційну підтримку у радості й горі.

Дружба базується на спільності емоційних ставлень, довірі, вірності, щирості. Мають кумирів серед кіноакторів, музикантів, співаків.

Ці твердження щодо особливостей характеру поведінки хлопчиків та дівчаток перегукуються з багатьма висновками дослідників щодо диференціації психології молодших школярів.

Інколи хлопчики, зовсім необґрунтовано і неусвідомлено, налітають на дівчаток, що граються, наносячи їм образи і непристойні зауваження. Багаторазове повторення таких дій може сприяти закріпленню способу поведінки, коли дівчинку, жінку ображають мимоволі через потяг до „чоловічого перевантажання”. В уявленнях дівчинки про майбутнє звучать мотиви сім’ї, емоційної прихильності, бажання бути гарною і коханою. Життєві плани хлопчиків більш спрямовані на саморозвиток і самореалізацію. Психіку молодшого школяра характеризує пізнавальність. Звідси бажання до всього доторкнутися, взяти в руки, потреба в наочності. Також в цей період продовжують закладатись основи моральної поведінки і свідомості. Молодші школярі хочуть на когось бути схожими. І тому, яким буде приклад, так дитина і буде діяти. Перед дорослими постає завдання: виявити первинний стимул до наслідування і очистити його від усього небажаного. Ту позитивну поведінку, про яку говорять дорослі, їм потрібно підкреслювати своїм власним прикладом.

Довгий час вважали, що молодший шкільний вік статево нейтральний. В психоаналізі він розглядався як „латентний” період. В багатьох літературних джерелах можна знайти узагальнений, безстатевий характер психології і поведінки молодших школярів. Проте, це не зовсім так. Із загальноприйнятого факту дружби з представниками своєї статі як важливої риси цього періоду не можна вивести положення про статеву латентність – воно відноситься більш до гетеро статевої активності, ніж до статевих інтересів, і не означає зупинку психосексуального розвитку хлопчиків і дівчаток.

Розширення знань про стать молодшого школяра в процесі навчання у школі, як правило, реалізує подвійну мету. Передусім, закріплює етичні установки на вибіркові між статеві відносини дітей (дружбу, приятелювання, симпатію). По-друге, поглиблює наукове розуміння статевої поведінки людини, а також біологічних процесів, що відбуватимуться з тілом у майбутньому. Діти вчаться усвідомлювати прояви людської сталевості крізь призму наукових знань, набуття культурного розвитку. Між особистісні контакти молодших школярів вже не ті, що у дошкільному віці, бо в них з’являється перший досвід емоційного забарвлення дружніх або ворожих стосунків. Психологи зазначають, що невпевненість у між статевих контактах дорослої людини започатковується у той час, коли інтенсивно набувається досвід природнього одностатевого і між статевого спілкування. Саме у початковій школі діти роблять перші кроки у пізнанні моральних засад сексуальної поведінки. Допубертатний вік особливо важливий для свідомого наслідування привабливих моделей жіночої чи чоловічої поведінки, подальшої її статевої типізації. Переддень статевого дозрівання ніби готує дитину 7-10 років до нових якісних змін.

Вік 9-10 років – це період статевої гомогенізації: наслідування і прив’язаність хлопчиків до батьків, дівчаток – до матерів. І для хлопчиків, і для дівчаток це період формування оцінки себе як представника певної статі. Поляризація статей – природна закономірність розвитку, що зовнішньо проявляється дітям агресивної або захисної поведінки, котра відображає внутрішній інтерес до іншої статі.

Діти цього віку або не усвідомлюють, або приховують свої статеві інтереси і їх прояви. Це приховування може значно посилюватись і підтримуватись вихованням в дошкільному віці. В молодшому шкільному віці дітей цікавлять питання про різницю між статями, подробиці зачаття і народження, питання стосунків чоловіків і жінок. Переважаючим джерелом інформації дітей про стать є ровесники і література або ж мама – у дівчаток і батько – у хлопчиків. Відсутність уваги з боку батьків, педагогів, психологів, лікарів статевого виховання, переважання думки про асексуальність молодших школярів призводять до того, що статеве виховання здійснюється таємними співвихователями.