виконують більшу частину ремонтних робіт у домі. Поведінка, приписує традиційну гендерну роль, проявляється і в рекламі, де дівчатка пускають „коріння”, а хлопчики „отримують крила”.
Висновки з другого розділу
На усвідомлення своєї статі впливають як біологічні, так і соціальні чинники. Чільне місце у формуванні статеворольової позиції та соціалізації поведінки дитини належить сім’ї. Саме вона відіграє основну роль у соціалізації сексуальності людини, у прищепленні культури між статевих взаємин. Кожен день родинного життя знайомить дитину з великою різноманітністю взірців і форм поведінки представників обох статей – слів, міміки, жестів, вчинків і манер трудової діяльності, взаємин, оцінних орієнтирів, установок тощо.
Найважливішими завданнями статевої соціалізації в сім’ї визначені: формування правильної статевої ідентифікації дитини і гетеросексуальної установки; виховання жіночності і мужності; статева просвіта та сексуальне виховання формування досвіду нестатевої любові; підготовка до виконання подружніх, батьківських ролей у майбутній власній сім’ї.
З метою реалізації мети й завдань дослідження нами було модифіковано Т. А. Рєпіної анкету для батьків „Соціальна психічного розвитку і виховання молодшого школяра в сім’ї” (Див. додаток 3) та опитувальний аркуш для проведення індивідуальних бесід з учнями 1-4 класів „Я і моя сім’я”. Ми визначили, як відрізняються особливості виховання в сім’ї дітей молодшого шкільного віку різної статі..
Експериментальна вибірка для проведення дослідження складалася із 156 сімей молодших школярів у віковому діапазоні від 6-10 років Бедевлянської ЗОШ І-ІІІ ступенів Тячівського району Закарпатської області (в т.ч. 81 дівчинка та 75 хлопчиків). Оскільки вивчення умов виховання дитини у сім’ї доволі складне завдання, відповіді батьків на питання анкети перевірялися шляхом співставлення з відповідями на аналогічні питання, що давалися їхніми дітьми.
За допомогою питань анкети для батьків та опитувальника для дітей ми виявили наявність у сім’ях диференційованого підходу у сфері виховання синів та дочок, відмінностей у методах виховання молодших школярів різної статі, характеру трудового співробітництва дітей і батьків та батька і матері між собою. Адже характер розподілу трудових обов’язків багато в чому формує уявлення дітей про зміст їхніх майбутніх сімейних та гендерних ролей.
ВИСНОВКИ
Становлення особистості молодшого школяра відбувається у тісному взаємозв’язку із процесом гендерної соціалізації. Вагомим чинником статевої соціалізації, окрім сім’ї, є поза сімейні інститути соціалізації. Функціонування механізмів статевої соціалізації через соціальні поза сімейні інститути (насамперед школу, ЗМІ, художню літературу) здійснюється на макро- та мікрорівнях, а їх вплив на формування статевої свідомості молодших школярів виявляється у наступному:
1.
Злам традиційної системи гендерної стратифікації, різке ослаблення поляризації жіночої та чоловічої соціальних ролей. Істотне нівелювання відмінностей та диференціації соціальних ролей чоловіка і жінки внаслідок спільної трудової діяльності, навчання. Збільшення номінального й реального представництва жінок у владних структурах.
2.
Зміна культурних стереотипів маскулінності і фемінності; зміни в структурі гендерних ролей та соціокультурних гендерних стереотипів. Вони стають менш жорсткими, менш полярними. Ці зміни поєднуються у рекламі з традиційними гендерними установками.
3.
Слабшають культурні заборони у ставленні до еротики, сексу, стосунків між статями.
4. Зміни характеру соціалізації дітей, в т.ч. молодших школярів, переважаюче
зростання впливу товариства однолітків порівняно з впливом батьків.
Спільне шкільне навчання зменшує статеву сеграцію.
5. Зростання необхідності перегляду системи традиційної шкільної
освіти у зв'язку із здійсненням у ній ранньої гендерної стереотипізації на основі сексистських установок, із домінуванням маскулінного стандарту патріархальної культури.
Водночас під впливом батьків гендерні установки молодшого школяра набувають таких ціннісних пріоритетів:
1. Батьки з раннього дитинства прищеплюють культуру (або невігластво) у між особистісних взаєминах чоловіка і жінки на подальше життя дитини.
2. Формування позитивної гендерної ідентичності та ціннісних засад гендерних установок відповідно до власної та протилежної статі значною мірою залежить від батьківських очікувань, моделі взаємин між батьками у сім’ї, типу складу сім’ї, взаємин між дітьми і батьками, між старшими і молодшими братами і сестрами.
3. У молодшому шкільному віці все більше використовуються набуті дітьми насамперед від батьків форми поведінки, що прямо чи опосередковано пов’язані із статевою роллю, з якою пов’язані другорядні рольові атрибути типу змагань і поєдинків у хлопців, інтересу до вбрання і домашнього господарства у дівчаток.
4. Спостерігається випереджуюче і більш персоніфіковане засвоєння статевої ролі дівчатками. Це пов’язане, насамперед, з потужним і неперервним впливом на них матері і порівняно слабшим батьківським впливом на хлопчиків. Адже через більшу (порівняно з матір’ю) відсутність батька у родинному колі у хлопчика існує менше можливостей для вироблення стійкої і персоніфікованої ідентифікації з ним. Це зумовлює їх більшу орієнтацію на загальнокультурний стереотип мужності, послаблює ототожнення майбутньої чоловічої поведінки з особистістю батька.
5. Як свідчать проведені експериментальні дослідження у значної частини батьків відсутні адекватні уявлення про психологічні засади статевої соціалізації, що зумовлює помилки й прорахунки у статевому вихованні дітей молодшого шкільного віку, у більшості досліджуваних сімей (71 із 156) виявлено відсутність єдності у поглядах між дорослими членами сім’ї.
6. Простежується тенденція певної близькості дітей молодшого шкільного віку з представниками своєї статі у сім’ї, хоча матір продовжує зберігати позицію найбільш близької людини для дітей обох статей. Статевим вихованням дітей у сім’ї охоплюється:
А) морально-культурна функція, що сприяє оптимальним формам соціальної поведінки в цілому;
Б) емоційна функція;
В) сексуальна функція, яка запобігає формуванню статевих відхилень і сприяє адекватним формам спілкування з представниками протилежної статі;
Г) правова функція, що сприяє формуванню первинного соціального контролю.
7. Вивчення в умовах експериментального дослідження посвідчило диференційований підхід у здійсненні виховання доньок чи синів виявляється у характері заборон на дітей різної статі в особливостях