Це відображається у наступних позитивних якісних змінах:

1. Учні переходять до вищих рівнів абстрагуючого і узагальнюючого мислення (більш усвідомлено і міцно оволодівають логічними операціями).

2. Знання перетворюються в систему знань, які є основою формування світогляду та переконань; мислення стає системним.

3. Наявна потреба в науковому обґрунтуванні та доведенні положень, думок, висновків з опорою на логічні докази. Зростає роль наукових гіпотез, пошукових міркувань. Особливістю розвитку логічного мислення є його дедуктивно-гіпотетичний спосіб (реальне розкривається в можливому: можливе постає як сукупність гіпотез, які вимагають по черзі доведення чи перевірки. Непідтверджені гіпотези відкидаються, а підтверджені переходять з розділу можливого у розділ реальної дійсності).

4. Процес міркування стає економнішим і продуктивнішим (краще контролюється процес міркування, здійснюється перехід від розгорнених до згорнених його форм).

5. Збагачується фонд міцно закріплених умінь та навичок мислительної діяльності, способів і прийомів розумової роботи, за допомогою яких набуваються знання.

6. Формується індивідуальний стиль розумової діяльності (індивідуальна система психологічних засобів – сприймання, запам’ятовування і мислення – які особистість використовує для вирішення певних задач).

На початку навчання в 10 класі спостерігається спад успішності, який пов’язаний з труднощами в оволодінні науковими теоріями через недостатній розвиток абстрактного мислення.

Оволодіння складними інтелектуальними операціями, збагачення понятійного апарату роблять розумову діяльність юнаків і дівчат більш стійкою і ефективною, наближеною у цьому відношенні до діяльності дорослого[43, ст.23].

На думку Д.Фельдштейна, розвиток активного, самостійного, творчого мислення є основною особливістю цього віку.

Порівняльний аналіз кількісних зрушень:

1. У підлітковому віці спостерігається розрив у визначеннях конкретних і абстрактних понять – у старшокласників цей розрив згладжується.

2. Удосконалюється розвиток таких мислительних операцій як порівняння та узагальнення.

3. Удосконалюється вміння використовувати раціональні прийоми запам’ятовування.

Якісні зрушення виявляються у зміні змістовного боку пізнавальної діяльності (підлітка цікавить те, що собою являє те чи інше явище, а старшокласник прагне познайомитись з різними точками зору і на основі них сформулювати власну думку, встановити її істинність)[40, ст.347].

Старших школярів приваблює вже сам процес аналізу, способи доведень не менше, ніж конкретні дані. Їм подобається вибирати між кількома точками зору, обґрунтовувати правильність свого вибору та захищати свою позицію.

Отже, старшокласника традиційно прийнято розглядати як особу, що “стоїть на порозі” дорослого життя, сповненого планів та сподівань, зверненого у майбутнє. Аспект професійних планів та намірів випускників середніх шкіл неодноразово й у різних контекстах досліджувався педагогами, психологами, соціологами. Вперше виникаючи у підлітковому та ранньому юнацькому віці, життєвий план відіграє надзвичайно важливу роль у становленні мотиваційно-потребової сфери, піднімаючи особистість на новий, більш високий рівень розвитку.

Навчальна діяльність старшокласників тісно пов’язана з обиранням майбутньої професії, становленням професійних інтересів. У старшому шкільному віці відбуваються систематизація отриманих знань,засвоєння теоретичних основ різних дисциплін, узагальнення знань у єдину картину світу, пізнання філософського змісту явищ. До старшого шкільного віку складаються дослідницьке ставлення до навчальних предметів і вміння знаходити та ставити проблему. Тому в навчальному процесі старшокласники залучають сам хід аналізу задач, порівняння різних точок зору дискусії та пояснення, що змушують мислити.

Висновки до першого розділу

Проведений теоретичний аналіз дозволяє зробити висновок, що поняття самореалізації особистості відображає результат розвитку внутрішньої позитивної духовної сутності людини. Самореалізація трактується як спосіб існування особистості, розгортання інтенції до саморозвитку.

У різних психологічних концепціях самореалізація розглядається не як абсолютна величина, яка має певні стандарти, а як індивідуальний спосіб саморозвитку, який однак виключає саму можливість постановки наперед заданої індивідуалістичної мети власної досконалості. Незважаючи на різноманітність відтінків у розумінні суті поняття самореалізації, спільною є думка про те, що самореалізація не може бути самоціллю, а навпаки вимагає особистісної спрямованості на світ, інших людей, певного самозабуття.

Крім того, на наш погляд, самореалізація особистості як цілеспрямований процес саморозвитку, як відстоювання власної індивідуальності через різноманітні життєві вибори передбачає переважання внутрішніх чинників розвитку особистості на противагу зовнішнім. Перехід від зовні детермінованого розвитку особистості до саморозвитку пов'язаний зі зростанням ролі особистісно-ціннісних компонентів у структурі регуляції діяльності і особистісної регуляції.

В сучасній науковій літературі професійна самореалізація розуміється як розгортання оптимальних здібностей людини до різних видів діяльності; рівень розвитку,якого досягає людина від моменту народження;свідоме прагнення до реалізації своїх можливостей.

Професійна самореалізація – це процес, що охоплює весь трудовий шлях особистості: від виникнення професійних намірів до виходу із трудової діяльності.Вона є важливою характеристикою і показником соціально-психологічної зрілості людини і в значній мірі залежить від того, наскільки сильно виражена в ній потреба у самовдосконаленні та самоактуалізації.Сутністю професійної самореалізації є самостійне та свідоме знаходження сенсів у професійній діяльності та у життєдіяльності загалом в конкретній культурно-історичній ситуації.

Старшокласника традиційно прийнято розглядати як особу, що “стоїть на порозі” дорослого життя, сповненого планів та сподівань, зверненого у майбутнє. Аспект професійних планів та намірів випускників середніх шкіл неодноразово й у різних контекстах досліджувався педагогами, психологами, соціологами. Вперше виникаючи у підлітковому та ранньому юнацькому віці, життєвий план відіграє надзвичайно важливу роль у становленні мотиваційно-потребової сфери, піднімаючи особистість на новий, більш високий рівень розвитку.

Навчальна діяльність старшокласників тісно пов’язана з обиранням майбутньої професії, становленням професійних інтересів. У старшому шкільному віці відбуваються систематизація отриманих знань,засвоєння теоретичних основ різних дисциплін, узагальнення знань у єдину картину світу, пізнання філософського змісту явищ. До старшого шкільного віку складаються дослідницьке ставлення до навчальних предметів