3. Підготовка учня до вибору профілю навчання — це фактично пер-ший серйозний етап вибору професії. Тому на даному етапі активізуються профорієнтаційні заходи школи та її служб, передусім, психологічної служ-би. У зв'язку з цим, готовність учня до профільного навчання має базува-тись на орієнтації у світі професій та у вимогах з їх боку до власної особис-тості.

2.2. Поняття готовності старшокласників до профільного навчання

Узагальнюючи вимоги з боку профільного навчання до особистості учня, у порівнянні з попереднім загальноосвітнім навчанням (хоча останнє не пе-реривається, а продовжується), В.В.Рибалка виокремлює такі головні види готовності: пси-хофізіологічну, інтелектуальну, едукаційну, реф-лексивну, характерологічну, мотивацій-ну, комунікативну. Розглянемо їх детальніше. Так, активізація, інтенсифікація навчальної діяльності, що виявляється у збільшенні навантаження (у деяких ліцеях і гімназіях у 1,5 — 2 рази) на не-рвову систему учня, вимагає враховувати і формувати пси-хофізіологічну готовність учня до профільного навчання. Збільшення інтелектуального напруження - через необхідність роз-в'язання значно більшої кількості спеціалізованих, профільних навчальних завдань (з математики, фізики, хімії, біології, економіки тощо) потребує розвитку відповідної інтелектуальної готовності учня, а інтенсивне нарощування профільного навчального і продуктивного досвіду вимагає спеціальних знань, умінь, навичок відповідного напрямку, що
ставить питання про едукаційну готовність учня. Особливість цього періоду полягає ще й у тому, що саме у старшій школі провідними стають особистісне, життєве і професійне самовизначення, які актуалізують такі уміння, як здатність до рефлексії, самоорганізації, саморегуляції, зростання самостійності як під час ви-конання навчальних завдань, так і в процесі вирішення важливих життєвих проблем, що вказує на необхідність формування реф-лексивної готовності учня до профільного навчання [19, ст.25].

Профільне навчання вимагає від учня підвищеної уваги до тих рис ха-рактеру, які сприяють успішній напруженій продуктивній діяльності (чесність, працелюбство, акуратність, відповідальність, відданість профілю тощо) чи, навпаки, заважають (лінощі, неорганізованість, неакуратність, не-точність, байдужість тощо), тому доцільно виділити з-поміж інших видів готовності ще й характерологічну готовність.

Однією з найважливіших видів готовності слід, також, виокремити мотиваційну, оскільки для учнів старшої школи домінуючими стають мотиви, що пов’язані з майбутнім. Спостерігається більш конкретна спрямованість старшокласників на майбутню професійну діяльність, активізація процесів прогнозування, програмування, футурологізації обраної ними професійної діяльності. Без сумніву, профільне навчання вимагає від учня відповідності його по-треб, мотивів, інтересів, схильностей, потягів, емоцій обраній професії, що вказує на необхідність формування ще одного виду готовності - мотивацій-ної. Профільне навчання, викликане необхідністю спеціалізації учня у спілкуванні, стає більш поглибленим, певною мірою вибірковим, тому важливо розвивати комунікативну готовність учня до профільного навчання.

Вказані вимоги утворюють закінчений загальний перелік і зумовлюють формування в учнів певних видів психологічної готовності особистості. Ці вимоги і види обов'язкові для кожного учня, хоча їх співвідношення між со-бою може бути різним.

Так, для лінгвістичного профілю навчання домінуючими мають бути ко-мунікативна, інтелектуальна та едукаційна готовність. Для природничо-на-укового профіля переважаючими слід визнати інтелектуальну, едукаційну та мотиваційну готовність. Для художньо-естетичного профілю важливими є комунікаційна, мотиваційна, характерологічна, рефлексивна та інтелекту-альна готовність. Для спортивного профілю визначальними є фізична і пси-хофізіологічна готовність тощо.

Для успішності вибору і засвоєння профілю навчання важливою слід вважа-ти вимогу зміни відношення учня до профільного навчання, його переходу від об'єктної до суб'єктної позиції, тобто позиції, за якої учень стає повноцінним ініціатором, організатором, суб'єктом своєї навчальної діяльності і поведінки. У цьому плані можна говорити про суб'єктну або діяльнісиу готовність учня, тоб-то про його здатність ініціювати, організувати, реалізувати і плідно завершувати навчальну, продуктивну, творчу діяльність. На наш погляд, повноцінна діяльність учня в цьому випадку має складатись з п'яти обов'язкових компонентів:

1) потребнісно-мотиваційного;

2) інформаційно-пізнавального;

3) цілеутворюючо-програмуючого;

4) операційно-результативного;

5) емоційно-почуттєвого [19, ст.29].

Цс означає, що діяльність учня при опануванні профілю навчання має починатись з актуалізації відповідних потреб і мотивів, забезпечуватись необхідною вихідною інформацією і розгортанням пізнавального процесу, на основі чого ставляться нові цілі і складається програма профільної навчально-продуктивно-творчої діяльності, перебіг якої має обов'язково призводи-ти до суспільно-особистісно значущого результату. Відповідність цього ре-зультату потребам і мотивам дитини повинна закріплюватись на емоційно-почуттєвому, як особистісно, так і суспільно визначеному рівні. Саме це може забезпечити розвивальний і творчий характер діяльності дитини як майбут-нього громадянина і працівника.

Слід також враховувати і вікову готовність учня, тобто відповідність сту-пеня його особистісного розвитку вимогам профільного навчання. Мова йде, передусім, про відповідність рівня дозрівання анатомо-фізіологічних задатків і сформованості адекватних даному вікові здібностей вимогам навчальної, продуктивної, творчої діяльності. Вікова готовність може бути недостатньою, нормальною або підвищеною. Діти можуть бути недозрілими через спад-ковість або хвороби чи, навпаки, акселерованими, якщо говорити про задатки. За здібностями вони можуть бути нерозвинутими, нормальними або з підвищеними здібностями чи обдарованими [15, ст.300].

У першому випадку діти відстають, у другому — відповідають, а у тре-тьому й четвертому — випереджають свою вікову норму. Відповідно до цьо-го, має визначатись, враховуватись і реалізовуватись вікова готовність підлітків до профільного навчання.

Наведені вище дані щодо активізації власної діяльності, використання
своєрідності психіки особистості, спеціалізації і вибіркового розвитку її
здібностей в контексті вибору і опанування конкретного профілю навчання
тощо неоднозначно сприймаються дітьми; одних вони можуть суттєво обме-
жувати, гальмувати, дискредитувати, а інших — задовольняти і сприяти їх
розвиткові, третіх — залишати байдужими. Все це може бути адекватно
використане у практиці профільного навчання за умов більш детального розгляду та психодіагностичного визначення перерахованих вище видів пси- хологічної