Виходячи з вимог профільної підготовки до особистості учня та з роз-робленої нами концепції психологічної структури особистості, особистісну готовність учня до профільного навчання можна представити за трьома ви-мірами таким чином:

І. За соціально-психолого-індивідуальним виміром:

1. Психофізіологічна готовність;

2. Інтелектуальна готовність;

3. Едукаційна готовність;

4. Рефлексивна готовність;

5. Характерологічна готовність;

6. Мотиваційна готовність;

7. Комунікаційна готовність;

II. За діяльнісним виміром — суб'єктна, діяльнісна готовність учня до вибору і опанування профільного навчання, що означає його здатність вико-нувати повноцінну навчальну, продуктивну, творчу діяльність у всіх її ком-понентах: потребнісно-мотиваційному, інформаційно-пізнавальному, цілеутворюючому, операційно-результативному, емоційно-почуттєвому.

III. За генетичним виміром — вікова готовність учня до профільного навчан-ня, що визначає зрілість і сформованість його задатків і здібностей по всіх підструктурах особистості[19]. Порядок наведення структурних компонентів особистісної готовності не випадковий як за усіма вимірами, так і усередині кож-ного виміру. Найбільш доцільно розглянути особистісну готовність відповідно до переліку базових якостей особистості. Цей перелік логічно почати з базової психофізіологічної готовності, оскільки вона є визначеною з моменту народ-ження, найбільш стабільною і незмінною впродовж життя і виступає певним чином носієм усіх інших видів особистісної готовності. Цей градієнт незмінності, природженості поступово зменшує свою питому вагу при переході до наступ-них видів готовності — через все зростаючу можливість формувати їх в процесі виховання і навчання, в тому числі і профільному та професійному. Тому на-ступними видами особистісної готовності є інтелектуальна, едукаційна, реф-лексивна, характерологічна, мотиваційна й комунікаційна[19, ст.29].

1. Психофізіологічна готовність: виявлення і врахування профільно важливих якостей темпераменту

Даний вид готовності базується на природжених властивостях нервової си-стеми, які залишаються практично незмінними впродовж усього життя і тому мають враховуватись, доцільно використовуватись або правильно компенсува-тись особистістю. Мова йде передусім про функціональні можливості нервової системи, про вікові можливості та статеві особливості дитини. Головними серед них вважаються перші, тобто динамічні — швидкісні та енергетичні — характе-ристики функціонування нервової системи, які у психології презентуються у понятті темпераменту. Ці характеристики є базовими для вищої нервової діяль-ності мозку людини, тому темперамент іноді слушно називають біологічним, точніше психофізіологічним фундаментом особистості. Так само, як у будів-ництві якість фундаменту визначає архітектоніку усього будинку (його багато-поверховість, стійкість, масивність тощо), так і темперамент значною мірою зу-мовлює динамічні і похідні психічної діяльності особистості, такі як темп, швидкість, ритм, інтенсивність, енергійність, емоційність.

З часів Гіпократа прийнято розглядати чотири типи темпераменту — хо-леричний, сангвінічний, меланхолічний і флегматичний. Відмітимо, що порядок наведення типів в цьому рядку має принциповий характер. Холерич-ний і флегматичний темпераменти є крайніми і малочисельними за складом, з протилежними властивостями, а сангвінічний і меланхолічний — централь-ними, з перехідними властивостями і, у порівнянні з крайніми типами, — більш чисельними[12, ст. 96].

Значення темпераменту для долі людини добре розуміли видатні вчені, тому його вивчали І.Кант, П.Лесгафт, Е.Кречмер, В.Шелдон, І.П.Павлов, Б.М.Теплов, В.Д.Небиліцин, В.М.Русалов та ін.

Чітку характеристику типу темпераменту дав І.П.Павлов, розглядаючи такі основні властивості нервової системи, як сила, врівноваженість і ру-хомість збуджувального та гальмівного нервових процесів. За його даними, серед комбінацій цих властивостей доцільно розглядати чотири основні, які відповідають зазначеним типам темпераменту[53, ст.60].

Так, холеричному типові темпераменту відповідає сильний, неврівноважений, з переважанням збуджувального процесу, рухливий тип нервової си-стеми.

Сангвінічному типові темпераменту властивий сильний, врівноважений (за співвідношенням збудження і гальмування), рухливий тип нервової сис-теми.

Меланхолічному типу притаманна слабкість процесів збудження і галь-мування, тобто слабкий тип нервової системи

Для флегматичного типу темпераменту властиві сила, врівноваженість та інертність, повільність нервових процесів.

Вже з цієї фізіологічної характеристики типів темпераменту видно, що представники різних типів по-різному «налаштовані природою» до виконан-ня психічної, а тому і навчальної, продуктивної діяльності. Це було добре показано у дослідженнях психологів. Розглянемо, у зв'язку з цим психологічну характеристику типів темпераменту, оскільки вони значною мірою по-значаються і на профільному навчанні старшокласників. Відомий вітчизня-ний психолог В.Д Небиліцин виділяв у психологічній характеристиці струк-тури темпераменту три головні компоненти: загальну активність індивіда, його моторику та емоційність.

Так, для людей з холеричним темпераментом характерні високий рівень нервово-психічної активності та енергії дій, різкі рухи, а також сила, імпуль-сивність і яскрава виразність емоційних переживань. При неадекватному вихованні в рисах поведінки холерика можуть закріпитись нестриманість, гарячковість, нездатність до самоконтролю та самовладання, що може спри-чинити конфліктність у стосунках з людьми.

Людям із сангвінічним темпераментом властиві висока нервово-психічна активність, різноманітність та багатство міміки і рухів, емоційність, вразливість і лабільність. Проте, переживання сангвініка неглибокі, його рухливість при негативних виховних впливах призводить до втрати необ-хідної зосередженості, поспіху, а переважання за працездатністю, енергійністю над іншими типами темпераменту часто зумовлює надмірну само-впевненість, амбіційність, через що може виникнути поверховість, почут-тя вищості тощо.

Люди з меланхолійним темпераментом мають низький рівень нервово-психічної активності, стриманість та приглушеність моторики й мовлення, значну емоційну реактивність і чутливість, глибину і стійкість почуттів при слабкому зовнішньому їх виявленні. Тому за недостатнього виховного впли-ву і неврахування цих особливостей нервової системи, при однаковому на-вантаженні, у порівнянні з іншими типами темпераменту, у меланхоліків можуть розвинутися підвищена емоційна вразливість, перевтомлюваність, замкненість і відчуженість, схильність до тяжких внутрішніх переживань, які не відповідають об'єктивній дійсності, та інші неоднозначні особливості особистості й поведінки.

Люди з флегматичним темпераментом характеризуються низьким тем-пом і рівнем активності, нездатністю швидко переключатись, повільністю і спокоєм у діях, міміці та мовленні, рівністю, сталістю, глибиною почуттів і настроїв. При неадекватному вихованні у флегматиків можуть розвинутись такі риси, як млявість, збідненість та слабкість емоцій, схильність лише до звичних дій, низька воля та ін.

Зазначені психодинамічні характеристики людей з різними типами