Провівши опитування серед школярів, ми для початку з’ясували, що у всіх 28 учнів 2-А класу школи № 11 м. Івано-Франківська склалися добрі та позитивні взаємовідносини з однокласниками, та всі вони допомагають один одному. З 26 учнів 3-А класу, восьмеро учнів відповідають, що з деякими однокласниками у них склалися не дуже добрі взаємини. Причини: вони дражняться, обзиваються, штовхаються. Відповідно, коли ці діти просять про допомогу, отримують негативні відповіді.

5 учнів з 23, 4-Б класу теж вважають, що з деякими однокласниками у них не дуже добрі стосунки, бо ті б’ються, заважають на уроці працювати, не допомагають у навчання, хвалькуваті.

Оскільки важливою складовою людяності, гуманності є суспільно корисна праця взаємодопомога, з метою виявлення рівня уміння і бажання працювати вдома, в школі, ми попросили дітей відповісти на запитання щодо доручень, які вони виконують. І дізнались, що другокласники вдома виносять сміття, замітають, підливають вазони, миють підлогу, доглядають молодших братиків та сестричок, прибирають у себе в кімнаті, дехто навіть приносить дрова. У основному всім подобається вдома працювати і батьки заохочують таким чином, що: „хвалять”, „щось купують”, „добре ставляться”, „не сваряться”.

Учні третього класу вдома прибирають, застеляють ліжко, ходять в магазин за продукти, дехто годує кішку, собаку, папугу. Заохочення ті ж. Не вся робота подобається, але батьки просять, тому виконують.

Щодо четвертокласників, то вдома вони із задоволення гуляють з собакою, підливають вазони, годують папуг, кішку рибок, доглядають за братиками, сестричками і з меншою охотою чистять клітку папуг, складають одяг. Більшій половині учнів не хочеться вдома нічого допомагати, але батьки кажуть, що треба і заохочують цукерками, прогулянками.

У школі учні виконують однакові доручення, такі як: миють дошку, підмітають, приносять воду, підливають вазони, витирають пилюку з парт і підвіконників. 50 % усіх школярів 2, 3, 4, класів з радістю відмовились би це виконувати. Четверть учнів пишуть, що не мають доручень, а це свідчить, що в школі недостатньо продумана система трудового виховання. Це дещо невтішно, адже у праці виховується доброта, уважність, вміння допомогти, поспівчувати.

Звичайно позитивних є те, що вдома діти доглядають рослини, тварин, адже моральний вплив на молодших школярів виявляє спілкування з прекрасним, яке формує і дітей добрі гуманні почуття, бо одержані враження від прекрасного входять у той духовний фонд, який робить душу дитини чутливішою, ніжнішою, добрішою. Прекрасне завжди здатне пробудити в дитини добре. переправити грубість у гуманність, жорстокість у чуйність і турботу про інших. В. О. Сухомлинський підкреслював, що виховувати в дітей любов до всього живого – це означає посіяти зерна гуманізму, людяності, моральної краси.

Також ми з’ясували, що у 2 класі діти позитивними рисами характеру вважають такі як: доброта, чесність, сміливість та товариськість; у 3 класі: щирість, ввічливість, доброзичливість, дружелюбність, життєрадісність, добрі манери, акуратність, повага до старших, кмітливість; у 4 класі: щедрість, справедливість, правдивість, почуття гумору, врівноваженість, мудрість, наполегливість, співчутливість, лагідність.

Негативними рисами характеру другокласники вважають: хитрість, сварливість, хвалькуватість, недружелюбність; третьокласники вважають, що риси характеру, які не прикрашають людину є: злість, жадібність, лінь, неохайність, брехливість, неуважність; на думку четвертокласників негативні риси характеру є: нечемність, похмурість, сварливість, грубіянство, балакучість, крикливість, невихованість, підступність, владність, вразливість.

Ще ми попросили школярів написати, як вони розуміють фразу „добре відноситися до інших”. Другокласники відповіли, що це означає: не ображати, допомагати, не кричати, дружити; учні третього класу розуміють дану фразу так: поважати, розуміти проблеми інших, ділитись, співчувати, коли станеться горе, не залишати в біді, не сваритися; у 4 класі думки наступні: допомагати в скрутний час, вміти розвеселити, не дратувати один одного, підтримувати в тяжких ситуаціях, не залишати в біді, поважати, не насміхатися з невдач, бути добрим, чесним до інших.

Завдання „Недописана теза”, яке ми запропонували дітям виконати, дало можливість виявити, чим живуть у даний час діти, як вони розуміють сучасне життя, добро та зло.

Тезу „Добре б було, якби всі люди . . . ” учні дописували по-різному. Менше половини другокласників (близько 40 %) розуміють дану тезу, як „були здоровими і щасливими”, „були щедрими”, „допомагали один одному”, „не билися”, ще 25 % „Добре б було, якби всі люди . . . ” трактують „були ласкавими”, „не знали горя”, „не ображали один одного”, „ділились один з одним”, „дружили”, „були чемними і ввічливими”, дехто дописав: „щоб жили добром”, „жили довго і щасливо”, „були культурними і охайними”, „ситими і щедрими”, „робили добро”.

Для 50 % учнів третього класу було б добре, якби всі люди: „дружили”, „допомагали”, „були щасливі, чесні, добрі”, „поважали один одного”, „були ввічливі”, „були чемні і справедливі”; 30 % дітей вважають, що було б добре, якби люди турбувались не лише один про одного, а щоб подумали про екологію та „братів наших менших”: „допомагали тваринам”, „доглядали і шанували природу і рослини”, „не смітили”, „зробили центр для бездомних тварин”, декого зачепила проблема безробіття: „мали роботу”, „не були голодні”.

Велика частина четвертокласників (70 %) хотіли, щоб усі люди: „розуміли один